печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16433/25-к
пр. 1-кс-15901/25
17 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12024000000001582 від 31.07.2024,-
10.04.2025 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12024000000001582 від 31.07.2024.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 21.02.2025 у рамках вказаного кримінального провадження старшим слідчим в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_5 , на підставі ухвали слідчого судці Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 13.02.2025 року, справа № 757/7092/25-к, проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого вилучено майно: 1525 купюр номіналом 100 доларів США всього у сумі 152 500 доларів США; 30 купюр номіналом 1000 гривень, 2050 купюр номіналом 500 гривень, 650 купюр номіналом 200 гривень, всього у сумі 1 905 000 грн.; мобільний телефон марки «Iphone» модель 16PROMAX IMEI НОМЕР_1 ; 2 флеш-накопичувачі марки TRANSCEND об'ємом 2 GB та Kingston DTSE9 G2 об'ємом 16 GB; ноутбук «Macbook AIR» model А2681 s/n HJR9Y1W354; планшет ipad s/n DMPFMOHULM99.
Так, адвокат вказує, що слідчим було вилучено флеш-накопичувачі, мобільний телефон та комп'ютерну техніку без проведення їх огляду, при чому паролі логічного доступу до мобільного телефону та планшету було надано. У протоколі обшуку не вказано, яке значення мають вказані вилучені речі для кримінального провадження та з якою метою вилучаються. Окрім того, під час вилучення грошових коштів, одразу було повідомлено про джерела походження коштів, про що вказано у запереченнях до протоколу обшуку.
Таким чином, майно вилучено з суттєвим порушенням порядку проведення слідчої дії (обшуку), має статус тимчасово вилученого майна та підлягає поверненню його власнику ОСОБА_4 , оскільки арешт на вилучене майно не було накладено.
Відтак, адвокат вказує, що безпідставне утримання майна ОСОБА_4 порушує його інтереси як власника, гарантовані законом, не відповідає завданням кримінального провадження та суперечить принципам розумності, співмірності, справедливого балансу, рівності всіх перед законом та судом, а також положенням КПК України та конституційним засадам непорушності права приватної власності.
Адвокат у судове в судове засідання з'явився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримав.
Слідчий у судове в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Прокурор в судове засідання з'явився, подав письмові заперечення та зазначив про розгляд скарги без фіксування технічними засобами.
Так, прокурор у своїх запереченнях просив відмовити в задоволенні вимог скарги представника (адвоката) ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_4 в частині зобов'язати уповноважених у кримінальному провадженні слідчих повернути кошти та речі, які вилучені 21.02.2025 в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , так як такі кошти та речі не є тимчасово вилученим майном, а дозвіл на вилучення яких надано ухвалою слідчого судді у справі № 757/7092/25-К від 13.02.2025.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000001582 від 31.07.2024 за ч. 5 ст. 191 КК України.
13.02.2025 Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/7092/25-К надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою виявлення та вилучення речей і документів, зокрема і накопичувачів інформації на жорстких магнітних дисках з персональних комп'ютерів, иоутбуків, планшетів, мобільних телефонів, стартових пакетів операторів мобільиого зв'язку, sim-карток стільникового зв'язку, тримачів sim-карток, па яких зафіксовано та відображено відомості про контактні дані осіб та містять відомості з листуванням у приватних повідомленнях, наявне листування у мссенджерах, наявні проекти документів або копії документів, які стосуються вчинення кримінальних правопорушень, що можуть сприяти швидкому та неупередженому розслідуванню даного кримінального провадження, фінансово-господарських документів щодо підконтрольних юридичних та фізичних осіб; грошових коштів, що не мають підтвердження законності їх походження, чорнових записів, печаток.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Таким чином, слідчий суддя дослідивши обставини, прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки при зверненні до суду представник не обґрунтовує належним чином обставини на які посилається.
Також, адвокатом станом на день розгляду не надано слідчому судді доказів того, що дане майно немає відношення до кримінального провадження, не містить в собі відомості щодо обставин кримінального правопорушення.
З заперечень прокурора вбачається, що 06.10.2023 між ПрАТ «Укргідроенерго», в особі директора департаменту інформаційних технологій ОСОБА_4 та ТОВ «СМАРТ СІНЕРДЖИ» в особі директора ОСОБА_8 укладено договір № 893С/2023 про закупівлю серверного обладнання для обробки інформації на загальну суму 142,5 млн. грн.
Зокрема, відповідно до отриманої інформації на запит, щодо вартості закупленого за договором № 893С/2023 про закупівлю серверного обладнання для обробки інформації на загальну суму 142,5 млн. грн., встановлено, що фактична вартість вказаного обладнання становить 10 млн. грн.
Таким чином, сума збитків ПрАТ «Укргідроенерго» при закупівлі серверного обладнання становить 130 млн. грн.
Відтак, у результаті проведених під час досудового розслідування процесуальних заходів отримано відомості, що до вчинення злочинів причетний директор Департаменту інформаційних технологій ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 а тому на підставі ухвали слідчого судді було провдено обшук.
З врахуванням зазначеного, на думку слідчого судді, в рамках обставин, які досліджуються органом досудового розслідування та наданого дозволу на проведення обшуку, слідчий суддя прийшов до висновку, про те, що вилучене майно підлягає станом на день розгляду скарги дослідженню та опрацюваню зі сторони органу досудового розслідування, а тому доводи адвоката є передчасними.
Разом з цим, зазначене не свідчить, що через певний проміжок часу питання доцільності вилучення даного майна та в разі не накладення на нього арешту, заявник буде позбавлений права повернути його та звернутись до суду за захистом своїх прав.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12024000000001582 від 31.07.2024, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_9