Справа № 755/3504/25
№ 1-кс/755/791/25
"29" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника
(у режимі відеоконференцзв'язку) ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого-криміналіста 3 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці Республіки Узбекистан, громадянці України, зареєстрованій та проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимій, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024011000000064 від 06.03.2024 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,
Слідчий-криміналіст 3 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_6 .
Клопотання погоджено з прокурором з питань захисту інтересів дітей, протидії домашньому насильству та протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, що слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_2, за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024011000000064, відомості про яке внесені 06.03.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що в період 19-22 лютого 2014 року, Російська Федерація (далі - РФ), використовуючи загострення політико-соціальної напруженості в Україні, як привід для вторгнення на її суверенну територію, у порушення міжнародно-правових норм, у тому числі Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та РФ, Конституції України, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також, підконтрольних уряду РФ проросійських політичних та інших організацій та об'єднань, вчинила захоплення адміністративних будівель органів державної влади України в Автономній Республіці Крим, блокування українських військових частин, а також, організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який в подальшому, став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим та міста Севастополя на правах суб'єктів федерації.
Таким чином, з 20.02.2014 року РФ, як держава-агресор, здійснила окупацію території України - півострова Крим із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень.
Крім того, РФ утворила на окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади РФ, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над цією територією.
Разом з тим, у зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ в Україну, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, строком на 30 діб, який продовжується до теперішнього часу.
Разом із вказаним, встановлено, що громадянка України ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч чинному законодавству України, 29.05.2017 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений час, зареєструвалась відповідно до законодавства РФ як приватний підприємець « ОСОБА_6 » (рос. - индивидуальный предприниматель «ОСОБА_6», юридична адреса: АДРЕСА_2; ОДРНІП НОМЕР_1, ІПП НОМЕР_2, ЗКПО НОМЕР_3.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та в невстановленому місці, ОСОБА_6 , будучи обізнаною про необхідність реєстрації на порталі РФ щодо державних закупівель відповідно до Федерального закону РФ від 05.04.2013 № 44-Ф3 « Про контрактну систему в сфері закупівель товарів, робіт, послуг для забезпечення державних і муніципальних потреб», здійснила реєстрацію «ИП «ОСОБА_6» відповідно до законодавства РФ на «Офіційному сайті єдиної інформаційної системи в сфері закупівель в інформаційно-телекомунікаційній мережі інтернет» http://zakupki.gov.ru.
У подальшому, ОСОБА_6 , з метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, усвідомлюючи та достовірно знаючи про факт тимчасової окупації АР Крим та міста Севастополя, заборону здійснення будь-якої господарської діяльності у співпраці з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, діючи без довіреності від імені юридичної особи «ИП «ОСОБА_6», уклала контракт № 111 від 11.12.2023 року, з так званою «Федеральною казенною установою «Слідчий ізолятор № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим і м. Севастополю», (рос.- «Федеральным казенным учреждением «Следственный изолятор №1 Управления Федеральной службы исполнения наказаний по Республике Крым и г. Севастополю»), юридична адреса: 295006, Республіка Крим, м. Сімферополь, бульвар Ленина, буд. 4, ІПП 9102002109, ОДРН 1149102002389, щодо поставки будівельних матеріалів в рамках капітального ремонту, на загальну суму 63 353 російських рублів.
Зокрема, відповідно до Федерального закону від 05.04.2013 року № 44-ФЗ «Про контрактну систему в сфері закупівель товарів, робіт, послуг для забезпечення державних і муніципальних потреб», спільно підписаний із службовими особами, так званої «Федеральної казенної установи «Слідчий ізолятор №1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим і м. Севастополю» контракт, передбачав поставку будівельних матеріалів в рамках капітального ремонту протягом 10 (календарних) днів, з моменту підписання контракту.
Згідно з товарною накладною № 341 від 12.12.2023 року, ПП ОСОБА_6 виконала умови контракту укладеного із, так званою «Федеральною казенною установою «Слідчий ізолятор № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим і м. Севастополю» у повному обсязі, а саме, поставила будівельні матеріали на загальну суму 63 353 російських рублів.
Крім цього, ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір, добровільно, із власної ініціативи, знаючи, що контрагентами у таких договорах є бюджетні підприємства, установи та організації країни-агресора - РФ, усвідомлюючи та достовірно знаючи про факт тимчасової окупації АР Крим та міста Севастополя, заборону здійснення будь-якої господарської діяльності у співпраці з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, перебуваючи на тимчасово окупованій території України та будучи «ИП «ОСОБА_6», уклала контракт № 114 від 29.05.2024 року із, так званою «Федеральною казенною установою «Виправна колонія №1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим і м. Севастополю», (рос.- «Федеральным казенным учреждением «Исправительная колония №1 Управления Федеральной службы исполнения наказаний по Республике Крым и г. Севастополю»), юридична адреса: 295051, АДРЕСА_2, пров. Елеваторний, буд. 4, ІПП 9102007308, ОДРН 1149102009760, щодо поставки металопрокату для виготовлення товару власного виробництва на загальну суму 4 481 342 російських рублів.
Зокрема, відповідно до Федерального закону від 05.04.2013 року № 44-ФЗ «Про контрактну систему в сфері закупівель товарів, робіт, послуг для забезпечення державних і муніципальних потреб», спільно підписаний зі службовими особами, так званої «Федеральної казенної установи «Виправна колонія № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим і м. Севастополю» контракт, передбачав поставку металопрокату для виготовлення товару власного виробництва протягом 7 календарних днів, з моменту підписання контракту.
Згідно з товарними накладними № 183 від 03.06.2024 року та № 184 від 04.06.2024 року, ПП ОСОБА_6 виконала умови контракту укладеного із, так званою «Федеральною казенною установою «Виправна колонія №1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Республіці Крим і м. Севастополю» у повному обсязі, а саме, поставила металопрокат на загальну суму 4 481 342 російських рублів.
Вказане підтверджується наявністю інформації, розміщеної у відкритому доступі в інформаційно-телекомунікаційній мережі інтернет на «Офіційному сайті єдиної інформаційної системи в сфері закупівель».
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
30 вересня 2024 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Згідно із ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак, його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте, вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
02 жовтня 2024 року в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора було опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України та повістку про виклик останньої до СУ ІНФОРМАЦІЯ_2 на 07.10.2024 року, 08.10.2024 року та 09.10.2024 року, в період часу з 09 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин, для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення інших слідчих (процесуальних) дій.
Однак, остання на виклик не з'явилася та не повідомила про причини свого неприбуття, жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надала. У зв'язку з викладеним, в органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що остання переховується від органу досудового розслідування та суду.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 особисто не вручено, проте, вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Одночасно з цим, 10.10.2024 року повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено її захиснику у вказаному кримінальному провадженні - адвокату ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 9 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Беручи до уваги, що згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Відповідно до відомостей ДПС України щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України підозрюваною ОСОБА_6 , у базі даних ДПС України не виявлено.
10 жовтня 2024 року ОСОБА_6 оголошено у розшук. Здійснення розшукових заходів доручено співробітникам 4 відділу У «Т» ДЗНД СБ України.
Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_6 підозра підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, у тому числі: відповідями 4 відділу У «Т» ДЗНД СБ України на доручення слідчого від 19.09.2024 року та 30.10.2024 року; (2) протоколами оглядів від 27.09.2024 року; повідомленням ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно зі ст. 177 КК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, забезпечення можливості своєчасності та повноти проведення досудового слідства, виконання процесуальних дій, виявлення та фіксації слідів злочинної діяльності, а також попередження ухилення підозрюваного від слідства.
Крім доказів, які свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри, в ході досудового розслідування отримано фактичні дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно із вказаними доказами, зокрема, отриманими відомостями від ДПС України та оперативного підрозділу, а також, іншими відповідями на запити, направленими в порядку ст. 93 КПК України, встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки остання, переховуючись від органів досудового розслідування та/або суду на території ТОТ України АР Крим, перебуваючи на зазначеній території, у тому числі під час та після деокупації ТОТ України АР Крим, має можливість: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення.
У випадку обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить виконання підозрюваною, обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та запобіганню вищевказаних ризиків.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, слідче управління ІНФОРМАЦІЯ_2 розташоване за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н., вул. Юрія Поправки, 14-А.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала у повному обсязі, прохала його задовольнити з підстав, викладених у ньому та зазначила, що підозрювана ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території України та існують фактичні дані, які вказують про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_4 щодо застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, зазначивши, що підозра є необґрунтованою і не відповідає Конвенції про захист цивільного населення під час війни. Окупація Автономної Республіки Крим триває вже понад 10 років і населенню, яке там проживає, необхідно мати якесь джерело доходу. Підозрювана ОСОБА_6 не переховується на території АР Крим, а там проживає і повідомлення про її виклик та наявність кримінального провадження засобами, які встановлені КПК України є презумпцією обізнаності, а не фактичною обізнаністю, а тому, не можливо стверджувати, що її підзахисній відомо про наявність кримінального провадження відносно неї і це виключає наявність ризиків.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора та захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024011000000064 від 06.03.2024 року.
30 вересня 2024 року в рамках кримінального провадження № 22024011000000064 від 06.03.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, яке опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», випуск № 199 (7859) від 02.10.2024 року та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Крім цього, на виконання вимог ст. 135 КПК України, у зв'язку з тим, що підозрювана ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістки на 07.10.2024 року, 08.10.2024 року та 09.10.2024 року про виклик її до слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_2 також опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження № 199 (7859) від 02.10.2024 року та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У зв'язку з тим, що підозрювана переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, 10.10.2024 року ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити це правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення, в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції гарантовано кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена ч. 6 ст. 193 КПК України, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_6 , яка, зокрема, перебуває на тимчасово окупованій території України - АР Крим, не виїхала з неї до теперішнього часу, не з'явилася на виклики слідчого, що є достатньою підставою вважати, що остання переховується на вказаній території від органів досудового розслідування та суду, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна, яке може бути призначене підозрюваній у разі визнання її винуватою, а усвідомлення підозрюваною цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування ризиків, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що у даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак, виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 днів - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 днів - тимчасовий арешт заст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 днів - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, відносно підозрюваної ОСОБА_6 .
При цьому слідчий суддя роз'яснює, що ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого-криміналіста 3 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Республіки Узбекистан, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя: