Справа №:755/173/23
Провадження №: 6/755/819/24
"25" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Гаврилової О.В.,
за участю секретаря Бєльченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про заміну сторони, заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації; ОСОБА_1 , Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, -
Представник заявника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києвізвернулась до суду із заявою прор заміну сторони, заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації; ОСОБА_1 , Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якій просить: замінити позивача в рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року №755/183/23 на Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, процесуальним правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористались.
За змістом ч. 3 ст. 442 ЦПК України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву про заміну сторони за відсутності учасників справи.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК, суд розглянув справу за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом установлено, що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №755/173/23 за позовом Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про стягнення надміру виплачених коштів.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року у справі №755/173/23 ухвалено: стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надмірно отриману субсидію в грошовій формі в сумі 8 073,88 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).
За змістом ч. 1 та 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
При оцінці обраного заявником способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов'язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.
В абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 686/4698/20 (провадження № 61-5079св21) зазначено, що: «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
За змістом поданої заяви Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві проситьзамінити позивача в рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року №755/173/23 на Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Відповідно до ч 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Отже, вказана норма процесуального права підлягає застосуванню судом першої інстанції до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Згідно ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Діючим цивільним процесуальним законодавством України не передбачено можливості замінювати сторону в судовому рішенні, яким закінчено розгляд справи.
Виходячи з наведеного, відсутні визначені законом підстави для задоволення заяви Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про заміну сторони, у звязку з обранням заявником способу захисту, який суперечить вимогам законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 13, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про заміну сторони, заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації; ОСОБА_1 , Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - відмовити.
Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: