Номер провадження 2/754/2313/25
Справа №754/523/25
Іменем України
01 травня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді - Панченко О.М.,
при секретарі - Сарнавському М.О.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Києві цивільну справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2025 р. ТОВ "Коллект Центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.05.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір № 75542797. Згідно п.2.1 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн. Відповідно до п. 2.2 Договору кредит надається строком на 30 днів з 10.05.2021 року. Відповідно до п.2.3 процентна ставка (базова) / день становить 1,99% (фіксована). 27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладеного Договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 75542797 від 10.05.2021, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 10-03/2023-01 в тому числі за Договором № 75542797 від 10.05.2021, укладеного між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Згідно із Реєстру боржників ОСОБА_1 є боржником за Договором №75542797 від 10.05.2021 із загальною сумою заборгованості 15 025,50 грн. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023, ТОВ "Коллект Центр" має право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №75542797 від 10.05.2021 в розмірі 15 025,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 9 934,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 11,50 грн. - нараховані 3% річних; 80,00 грн. - інфляційні збитки. Таким чином, Позивач звертається до суду з позовом та просить стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 15 025,50 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. і судовий збір.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15.01.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, письмові матеріали справи містять заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, проти ухвалення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки..
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі Відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 10.05.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 75542797.
Згідно п.2.1 Договору сума (загальний розмір) позики становить 5 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2 Договору кредит надається строком на 30 днів з 10.05.2021 року.
Відповідно до п.2.3 процентна ставка (базова) / день становить 1,99% (фіксована).
27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладеного Договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 75542797 від 10.05.2021, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2.1. Договору первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому Договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеного між клієнтом і боржниками.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 10-03/2023 в тому числі за Договором № 75542797 від 10.05.2021, укладеного між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2.1. Договору первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників зазначених у Додатках до Договору.
Згідно із Реєстру боржників ОСОБА_1 є боржником за Договором № 75542797 від 10.05.2021 із загальною сумою заборгованості 15 025,50 грн.
Відповідно до ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного пронесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту ст.ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №10-03/2023 від 10.03.2023, ТОВ "Коллект Центр" має право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №№ 75542797 від 10.05.2021в розмірі 15 025,50 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 9 937,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 11,50 грн. - нараховані 3% річних та 80,00 грн. - інфляційні збитки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Судом установлено, що відповідно до Договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах встановлених договором.
Згідно з Договором, клієнт зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Договорі. У разі порушення терміну сплати обов'язкового платежу, сплатити Банку неустойку (пеня, штраф) у розмірі визначеному в Договорі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі - надав відповідачці кредит в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується Довідкою вих. № КД-000003223/ТНПП від 28.11.2024 р.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абз.2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, крім того підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Підписанням Договору відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що він повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Позивач в своїй позовній заяві вказує, що відповідач має заборгованість за договором № 75542797 від 10.05.2021 в розмірі 15 025,50 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 9 934,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 11,50 грн. - нараховані 3% річних та 80,00 грн. - інфляційні збитки.
У цій справі судом встановлено, що доказів на погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 000,00 грн. матеріали справи не містять. Тому, вимога про стягнення основної заборгованості у сумі 5 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до умов договору позики № 75542797 від 10.05.2021 сторони визначили проценти за користування позикою за час дії договору з 10.05.2021 по 09.06.2021, що складають 735 грн. Тобто, сторонами визначено відсотки у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно наданого позивачем розрахунку, нарахування процентів здійснено за період з 10.05.2021 по 27.01.2022, в той час як строк дії договору позики становить до 09.06.2021.
Відтак суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення процентів за період з 10.06.2021 по 27.01.2022, після закінчення строку дії договору позики стягненню не підлягають.
Таким чином, розмір відсотків за договором позики за період з 16.07.2021 по 15.08.2021 становить - 735,00 грн., які підлягають стягненню.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 5 000,00 грн. сума позики та 735,00 грн. процентів в межах строку дії договору, що разом складає 5 735,00 грн.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.
Позивач просить суд також стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 80,00 грн. та 3% річних у розмірі 11,50 грн., які нараховані за період з 27.01.2022 по 23.02.2022.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем правомірно нараховано на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційне збільшення боргу та 3% річних за період з 27.01.2022 по 23.02.2022 на суму боргу 5 000,00 грн. у розмірі 91,50 грн.
Такі вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Стороною відповідача зазначений розрахунок не спростовано, як і не надано доказів належного виконання договірних зобов'язань та сплати коштів в добровільному порядку.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором позики у розмірі 5 000,00 грн., 735,00 грн. процентів за користування позикою, інфляційних втрат 80,00 грн., 3% річних 11,50 грн., що разом складає 5 826,50 грн.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав: договір № 04/10-2024 про надання правової допомоги від 04.10.2024; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» від 01.11.2023; заявку на надання юридичної допомоги №40; витяг з Акту №2 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути спів мірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9000,00 грн. є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, оскільки, стороною позивача було надано суду достатні докази їх фактичного понесення позивачем, однак, на переконання суду, розумним та справедливим розміром зазначених витрат з огляду на перелік наданих послуг та їх вартість буде сума в розмірі 4 000,00 грн.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 939,34 грн. (5 826,50 грн.*2422,40 грн./15 025,50 грн. = 939,34 грн.)
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 211, 223, 263, 265, 289 ЦПК України, ст.ст.610, 1048, 1048, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ: 44276926, 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306) заборгованість за договором позики № 75542797 від 10.05.2021 у розмірі 5 826,50 грн., судовий збір у розмірі 939,34 грн. та витрати на правничу правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 01.05.2025, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суддя О.М. Панченко