Справа №463/3835/25
Провадження №1-кс/463/3978/25
30 квітня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю скаржника - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_5 щодо неповернення тимчасово вилученого 10.04.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майна, у кримінальному провадженні №42024242310000028 від 21.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді із скаргою на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_5 щодо неповернення тимчасово вилученого 10.04.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майна, у кримінальному провадженні №42024242310000028 від 21.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Згідно заявлених у прохальній частині поданої скарги вимог просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність старшого слідчого в ОВС другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_5 , яка полягає в не поверненні ОСОБА_6 тимчасово вилученого майна, а саме: мобільного телефону марки Iphone 16 Pro Max з сім-картою, IMEI НОМЕР_1 , який вилучено в ході проведення обшуку 10 квітня 2025 року в межах кримінального провадження №42024242310000028 від 21.11.2024.
2. Зобов'язати старшого слідчого в ОВС другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_5 повернути ОСОБА_6 тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max з сім-картою, IMEI НОМЕР_1 , який вилучено в ході проведення обшуку 10 квітня 2025 року в межах кримінального провадження №42024242310000028 від 21.11.2024.
Скаргу мотивує тим, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №42024242310000028 від 21.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Так, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові 10.04.2025 у період часу з 07 год. 19 хв. по 08 год. 20 хв. проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26.03.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обшуку слідчим виявлено та вилучено мобільний телефон ОСОБА_4 марки Iphone 16 Pro Max з сім-картою, IMEI НОМЕР_1 .
ОСОБА_7 не є фігурантом у кримінальному провадженні, дозвіл на вилучення у неї мобільного телефону в ухвалі на проведення обшуку не надавався.
Вказане майно є тимчасово вилученим, станом на час подачі скарги, клопотання про накладення арешту майна не подане, майно не повернуто.
В усній розмові слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові повідомив про те, що вилучений мобільний телефон повернути не може.
23.04.2025 представник ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_3 звернулась на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові з письмовим клопотанням щодо повернення тимчасово вилученого майна, а саме мобільного телефону марки Iphone 16 Pro Max з сім-картою, IMEI НОМЕР_1 .
Станом на момент подачі скарги, відповідь на клопотання не надійшла.
А тому скаржник звернулася до суду з відповідною скаргою, яку просить задовольнити.
Скаржник - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримала, з підстав наведених вище, просить скаргу задовольнити.
Старший слідчий в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Письмових заперечень на скаргу не скерував.
Враховуючи положення ч.3 ст.306 КПК України слідчий суддя вважає за можливим розглянути скаргу за відсутності представника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові.
Заслухавши пояснення скаржника, вивчивши та дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Приписами ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, дізнавача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 303 КПК України містить вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені слідчому судді під час досудового розслідування.
Зокрема, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, а також у нездійсненні процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №42024242310000028 від 21.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Так, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові 10.04.2025 у період часу з 07 год. 19 хв. по 08 год. 20 хв. проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 26.03.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час обшуку слідчим виявлено та вилучено мобільний телефон ОСОБА_4 марки Iphone 16 Pro Max з сім-картою, IMEI НОМЕР_1 .
Згідно з ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч.2 ст.167 КПК України).
Згідно з приписами ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Системний аналіз норм КПК України дає підстави вважати, що вилучене під час обшуку або огляду майно є тимчасово вилученим майном, яке при наявності передбачених ст.98 КПК України ознак може бути визнано речовим доказом або на яке, при наявності передбачених ст.170 КПК України підстав, ухвалою слідчого судді може бути накладено арешт.
За змістом ст.169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, в якої воно було вилучене, в таких випадках: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Як зазначено у поданій скарзі і представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, вказаної обставини не спростував, на вилучене під час проведення обшуку 10.04.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , майно арешт не накладався і з клопотанням про накладення арешту на таке слідчий до суду не звертався. Вилучений мобільний телефон речовим доказом у кримінальному провадженні, в межах якого він вилучений, не визнавався, оскільки доказів протилежного суду не представлено.
Згідно зі ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст.ст.7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Разом з тим, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що зазначено у ст.26 КПК України.
Згідно з ч.2 ст.100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ч.1 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Разом з тим, вимоги передбачені ч.1 ст.100 КПК України виконані стороною обвинувачення не були, тобто речові докази не повернуті його володільцю.
Таким чином, слідчий суддя вважає обґрунтованими вимоги скарги щодо бездіяльності слідчого, яка полягає у неповерненні вилученого під час проведення 10 квітня 2025 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , майна - мобільного телефону.
В той же час, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі, щодо позбавлення або обмеження права власності.
Разом з тим, будь яких додаткових доводів щодо необхідності продовження утримання вилученого майна, слідчим не надано та в ході судового розгляду не встановлено.
В силу вимог п.18 ст.3 КПК України на слідчого суддю покладений обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання вимог закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та законних інтересів осіб.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що арешт на тимчасово вилучене майно не накладався, у зв'язку з чим, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучене під час проведення обшуку майно за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max з сім-картою, IMEI НОМЕР_1 , утримується органом досудового розслідування без належної на те правової підстави, а відтак право власності володільця вилученого майна є порушеним і підлягає поновленню.
Зважаючи на це, вилучене майно підлягає поверненню власнику.
А тому вимога про зобов'язання слідчого повернути ОСОБА_6 тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max з сім-картою, IMEI НОМЕР_1 , який вилучено в ході проведення обшуку 10 квітня 2025 року в межах кримінального провадження №42024242310000028 від 21.11.2024, підлягає задоволенню.
При цьому, заявлена скаржником вимога про визнання бездіяльності слідчого протиправною не підлягає до задоволення, оскільки положеннями ст. 307 КПК України не передбачено можливості постановлення такого виду рішення слідчого судді за результатами розгляду скарги, тому в задоволенні такої слід відмовити.
Керуючись вимогами ст.ст.303,236, 306, 307, 372 КПК України, -
постановив:
Скаргу - задовольнити частково.
Зобов'язати старшого слідчого в ОВС другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_5 або іншого уповноваженого слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42024242310000028 від 21.11.2024, повернути ОСОБА_6 тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max з сім-картою, IMEI НОМЕР_1 , який вилучено в ході проведення обшуку 10 квітня 2025 року в межах кримінального провадження №42024242310000028 від 21.11.2024.
В решті вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1