Єдиний унікальний номер судової справи 462/9681/24
Номер провадження 2/462/222/25
30 квітня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
І. Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача.
Уповноважений представник позивача ПАТ СК «УСГ» - Бугаєнко Т. С., 25.12.2024 року (вх. № 28651) звернулась у Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), у якій просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 73 342 грн. 09 коп.;
- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп. (а.с. 1-3).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між 16.02.2021 року між ПАТ СК «УСГ» та ОСОБА_2 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-202834209. Згідно умов вказаного полісу було застраховано цивільно-правову відповідальність водія при експлуатації транспортного засобу «Fiat Scudo», державний номерний знак НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності за даним полісом страхування 130 000 грн. 00 коп., франшиза - 0 грн. 00 коп. Строк дії договору визначений з 18.02.2021 року до 17.02.2022 року. Постановою Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/346/22 від 23.02.2022 року стверджується, що 10.01.2022 року о 17 год. 20 хв. у м. Львові по вул. І. Виговського, 49, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Fiat Scudo», державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, був неуважний, не вибрав безпечної дистанції та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_2 , у зв'язку з чим відповідача у справі було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_2 зазнав механічних ушкоджень. Враховуючи те, що транспортний засіб «Fiat Scudo», державний номерний знак НОМЕР_1 яким керував відповідач на момент дорожньо-транспортної пригоди, був забезпечений у позивача транспортним засобом за вказаним полісом страхування, то позивач прийняв на себе майнову відповідальність за протиправні дії відповідача і здійснив виплату страхового відшкодування за механічні пошкодження автомобіля «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_2 у загальному розмірі 73 342 грн. 09 коп. Згідно звіту № 453/22 від 22.02.2022 року вартість відновлювального ремонту «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_2 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні без ПДВ складає 73 342 грн. 09 коп. Враховуючи зазначене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 1-3).
ІІ. Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 94).
Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 25.12.2024 року направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі (а.с. 95).
Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 10.01.2025 року (а.с. 96).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.01.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 97-98).
ІІІ. Щодо правової позиції відповідача.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».
Окремо суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.
За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.
Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.
Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. У тому числі законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи, незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
IV. Позиція суду.
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Так, у матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
V. Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що: « ОСОБА_1 , 10.01.2022 року о 17 год. 20 хв. у м. Львові, вул. І. Виговського, 49, керував автомобілем «Fiat Scudo», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці за допомогою приладу «Drager Alkotect 6820, № ARНЕ - 0202», тест № 1076, результат приладу 2, 28‰, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (далі - ПДР), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім цього, 10.01.2022 року о 17 год. 20 хв. у м. Львові, вул. І. Виговського, 49, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Fiat Scudo», державний номерний знак НОМЕР_1 був неуважним, не вибрав безпечної дистанції здійснив зіткнення з автомобілем «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.3б, 13.1 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП».
Постановою Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/346/22 від 23.02.2022 року, яка набрала законної сили 09.03.2022 року (а.с. 16-19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/103511693) ухвалено:
«визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; ст. 124 КУпАП у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п'ятдесят гривень. Відповідно до ст. 36 КУпАП остаточно накласти адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік».
Також суд приймає до уваги, що постановою Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/346/22 від 23.02.2022 року ухвалено: «справу № 462/346/22 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та справу № 462/208/22 за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 - об'єднати і розглядати в одному провадженні, присвоївши спільній справі № 462/346/22, провадження 3/462/587/22» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103511691).
Так, позивач звертається до суду із правом зворотної вимоги до відповідача, як до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду у стані алкогольного сп'яніння.
За змістом відповіді Національної поліції України (ідентифікатор картки: 3022012424710888) вбачається, що 10.01.2022 року о 17 год. 20 хв. у м. Львові по вул. Виговського, 49 трапилася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу:
- «Fiat Scudo», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , власником вказано ОСОБА_5 , страхова компанія - ПАТ «СК «УСГ»;
- «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , власником вказано - ОСОБА_6 , страхова компанія - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (а.с. 12-15).
Копією полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-202834209 стверджується, що між ПАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_2 укладено електронний договір обов'язкового страхування щодо транспортного засобу «Fiat Scudo», державний номерний знак НОМЕР_1 . Строк дії вказаного договору з 18.02.2021 року по 17.02.2022 року (а.с. 8).
Як вбачається із копії звіту № 453/22 про оцінку автомобіля «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_2 від 22.02.2022 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_2 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні без ПДВ складає 73 342 грн. 09 коп. (а.с. 20-25).
Матеріали справи містять протокол № 116/22 огляду транспортного засобу від 17.01.2022 року (а.с. 32-33), ремонтну калькуляцію № 14ВО7660 від 22.02.2022 року (а.с. 26, 27, 28, 29), аркуші перевірки даних № 14ВО7660 від 22.02.2022 року (а.с. 30, 31), фото-таблиці пошкодженого транспортного засобу (а.с. 34-49).
Окрім цього, у матеріалах справи наявне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_6 , яке скеровано ПАТ «СК «УСГ» (повідомлення зареєстровано 12.01.2022 року за № ЗСЦВ-000000000004413). Забезпечений транспортний засіб вказано «Fiat Scudo», державний номерний знак НОМЕР_1 , водій забезпеченого транспортного засобу - ОСОБА_4 (а. с. 70).
Згідно заяви про виплату страхового відшкодування від 24.03.2022 року, до ПАТ «СК «УСГ» звернулась потерпіла сторона у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_6 , власник транспортного засобу «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого полісом ПАТ «СК «УСГ» транспортного засобу (а.с. 85).
За змістом страхового акта № ЗСЦВ-4413 від 29.03.2022 року, на підставі наявних документів прийнято рішення про виплату розміру страхового відшкодування у сумі 73 342 грн. 09 коп. (а.с. 87).
Вказана сума страхового відшкодування, стверджується також, розрахунком суми страхового відшкодування від 29.03.2022 року, згідно якого вартість матеріального збитку завданого власникові транспортного «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_2 у результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді склала 73 342 грн. 09 коп. (а.с. 88).
Копією платіжного доручення № 25886 від 29.03.2022 року підтверджується, що ПАТ «СК «УСГ» перерахувало ОСОБА_6 73 342 грн. 09 коп. (призначення платежу: «страхове відшкодування ЕР-202834209 від 16.02.2021 року, страховий акт № ЗСЦВ-4413, ОСОБА_6 ІПН НОМЕР_4 без ПДВ») (а.с. 89).
Окрім вказаного, суд дослідив копію: письмової претензії № 45989 від 04.05.2022 року скерованої ОСОБА_1 (а.с. 90-91), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (а.с. 86), документів на транспортний засіб «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 71-72, 73, 74, 75, 76-77, 78, 79, 80, 81-82, 83).
VІ. Застосоване судом законодавство.
При розгляді справи суд враховує принцип «res iudicata pro veritate accipitur» (справа вирішена судом приймається за істину), а також положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України згідно якого обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
За змістом ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. п. «а» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.
Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (рішення від 09.12.1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (рішення від 15.11.2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п. 42-47; від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п. 18, 19).
VІІ. Мотиви прийняття рішення та висновки суду.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.
Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу у межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом у їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що стороною позивача доведено факт завдання шкоди саме з вини відповідача, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, а відповідачем згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України цей факт не спростовано.
З огляду на такі обставини, враховуючи, що вина відповідача у спричинені дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Залізничного районного суду м. Львова від 23.02.2022 року у справі № 462/346/22, а позивач виконав покладені на нього обов'язки, передбачені договором страхування, та оплатив спричинені дорожньо-транспортною пригодою збитки у порядку виплати страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
VІІІ. Судові витрати по справі.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
8.1. Щодо судового збору.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції № 5928 від 11.12.2024 року (а.с. 4) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено повністю, то на підставі ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений таким судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - 73 342 (сімдесят три тисячі триста сорок дві) грн. 09 коп. відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ: 30859524, електронна пошта: office@usg.ua, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32А);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Текст судового рішення складено 30.04.2025 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко