Справа № 515/210/25
Провадження № 3/515/401/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
01 травня 2025 року м. Татарбунари
Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Луцюк В.О., секретар судового засідання Комерзан Л.І., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
13 січня 2025 року о 15 годині 48 хвилин по вул. Береговій, буд. 9, в с. Струмок Білгород-Дністровського району Одеської області водій ОСОБА_1 керував електровелосипедом марки «Forte» без державного номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та допустив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину свою фактично визнав, факту вживання спиртного не заперечив, однак зазначив, що керував електровелосипедом, який не є механічним транспортним засобом.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. №3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачений обов'язок учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ст. 130 КУпАП України відсильна, що зобов'язує працівників поліції, викладаючи суть адміністративного правопорушення у точній відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначати в протоколі, на підставі яких ознак представником поліції було виявлено стан алкогольного сп'яніння, що саме пропонувалось особі, в якій послідовності, вказати дії, які свідчать про ухилення водія від огляду та які дії свідчать про керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Саме невиконання правопорушником п.2.5 Правил дорожнього руху України, що є об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є предметом судової перевірки.
Згідно з п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 3 Розділу І зазначеної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 Розділу І зазначеної Інструкції визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 7 Розділу І зазначеної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ зі змінами та ст. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів оснащених електричними двигунами та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року» визначає основні терміни, які вживаються в таких значеннях:
- електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018.
Як вбачається з наданої ОСОБА_1 інструкції з експлуатації, технічний засіб марки «Forte», яким він керував, є акумуляторним велосипедом, номінальною потужністю двигуна 500W, максимальною швидкістю 30 км/год.
Отже, акумуляторний велосипед це легкий, портативний електричний транспортний засіб, який зазвичай складається з двох коліс, рульової колонки із ручками та електричного мотора, що живиться від акумулятора, тобто має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей, а особа, яка ним керує, є водієм, тому ОСОБА_1 був учасником дорожнього руху, який мав дотримуватись вимог Правил дорожнього руху.
Незважаючи на часткове визнання вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, датованого 13 січня 2025 року серією ААД № 930032, час складання 16:00, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Заперечень щодо викладених у ньому обставин та порядку складання правопорушник не зазначив, вказав, що згоден з протоколом. До протоколу додано:
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 січня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Дії інспектора відповідали вимогам чинної «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у разі виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння;
постановою інспектора СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Р.Притули від 13 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, на підтвердження поважності причини зупинки транспортного засобу.
Згідно з довідкою т.в.о. інспектора адміністративної практики Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Я.Федорової від 17 січня 2025 року, ОСОБА_1 за даними ІПНП «ГСЦ» не отримував посвідчення водія.
Таким чином, вина ОСОБА_1 повністю доведена сукупністю наведених доказів. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Дії поліцейського при проведенні огляду порушника та оформленні результатів відповідали вимогам чинної Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.
Суддя бере до уваги також значну суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, отже керування у нетверезому стані наражає на небезпеку життя та здоров'я оточуючих людей, які за Конституцією є найвищою цінністю в державі, та невиконання ним, як водієм вимог ПДР.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджуються із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів.
При визначенні міри адміністративного стягнення, враховую на характер правопорушень, обставини справи щодо місця, часу правопорушення, і його наслідків, ступінь вини правопорушника, його майновий стан.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, не встановлено.
За підтвердження події і складу адміністративного правопорушення, з метою виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. ст. 280,283,284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч грн 00к.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Адміністративний штраф стягнути за наступними реквізитами: Одеська область, отримувач: ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: КазначействоУкраїни (ел.адм.подат.), номер рахунку:UA848999980313080149000015001, код КДБ: 21081300.
Роз'яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України) в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 к.) на розрахунковий рахунок: стягувач ГУК у м.Києві/м.Київ 22030106, код за ЄДРПОУ37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувачаUA9089 99980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови на ім'я Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.
Суддя В.О. Луцюк