01.05.2025
Справа № 331/2374/25
Провадження № 2/331/1902/2025
01 травня 2025 року суддя Олександрівського районного суду м. Запоріжжя Жукова О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Плужник М.В. 24.04.2025 через систему «Електронний суд» в інтересах позивачки звернуся до суду із вказаною позовною заявою, за змістом якої просить встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачки та чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2017 року і до дня його загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_4 .Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
На виконання ухвали суду представник позивача ОСОБА_3 надав суду уточнену позовну заяву , в якій в якості відповідачів зазначив ІНФОРМАЦІЯ_5 та Міністерство оборони України.
Суддя , дослідивши матеріали уточненої позовної заяви, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Так, відповідно до п. 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до п.п. 4,5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Обгрунтовуючи позовні вимоги до відповідачів, позивач зазначив лише те, що на ІНФОРМАЦІЯ_5 покладане обов'язок щодо складання висновку можливості виплати одноразової грошової допомоги, а Міністерство оборони приймає рішення про призначення або про відмову у її виплаті.
У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 179/986/23 зроблено наступний висновок:
«Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 виснував, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23(провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23) та інших.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні батька до смерті останнього, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовило йому в прийнятті документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що заперечення ІНФОРМАЦІЯ_6 , що заявник має право на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки заявлений ним факт не підтверджено належними доказами, є помилковим, оскільки самі собою такі заперечення не свідчать про існування спору про право.
Суд не врахував, що необхідність встановлення факту перебування на утриманні батька до смерті останнього необхідно заявнику для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченоїПостановою № 168, і саме у зв'язку з тим, що заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, він звернувся до суду в порядку окремого провадження разом із заявою про встановлення факту і подав відповідні докази.
У пункті 2 Постанови № 168 (у редакції, чинній на смерті ОСОБА_2 ) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII, крім громадян рф або рб та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до вимог статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
У пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Таким чином, позивачу слід уточнити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, навести обгрунтування наявності спору про право з огляду на правовий висновок Верховного Суду у справі № 179/986/23 та надати докази , що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Крім того, суддя зауважує, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, однак ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2025 року у справі № 336/120/25 , справу було передано на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва. В подальшому позивач позов відкликав, про що він зазначив у позові.
Суддя зазначає, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Тобто цивільне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Крім того, відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою (пункти 3 та 4 частини другої статті 44 ЦПК України).
Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
Суддя зауважує, що у випадку неналежного обґрунтування позовних вимог із зазначенням доказів наявності спору про право, звернення позивача повторно з аналогічним позовом, в якому в якості відповідача зазначено ІНФОРМАЦІЯ_6 , може бути розцінено як зловживання позивачем процесуальними правами з метою штучного визначення підсудності справи Олександрівському районному суду м. Запоріжжя.
Вищевикладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
Недоліки підлягають усуненню шляхом надання уточненої позовної заяви із зазначенням змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів, наведенням обгрунтування наявності спору про право з огляду на правовий висновок Верховного Суду у справі № 179/986/23 та наданням доказів , що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження. Крім того, позивачу слід надати докази надсилання уточненого позову та додатків до нього іншим учасникам справи відповідно до ч.1 ст. 177 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 175,177,185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити , що у разі невиконання ухвали суду, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Є. Жукова