Справа № 502/740/25
01 травня 2025 року м. Кілія
Суддя Кілійського районного суду Одеської області Березніков О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з відділення поліції №1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
До Кілійського районного суду Одеської області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №291794 ОСОБА_1 05.04.2025 о 17 год. 30 хвилин в м. Кілія по вул.. Кубишкіна, кут вул. Перемоги, керував автомобілем Мітсубісі Аутлендер, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу «Драгер», результат тесту - 2,70 проміле. Таким чином порушив вимоги п. 2.9а ПДР.
Працівником поліції вказане правопорушення кваліфіковано зач.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Бурлаченко Д.В. заперечував викладені в протоколі обставини та зазначив, що ОСОБА_1 у вказаний в протоколі час не керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. А наявні матеріали, додані до протоколу, взагалі спростовують наявність у діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (Постанова від 15 травня 2019 року по справі № 537/2088/17) сформував висновок наступного змісту: «сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності».
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №291794 ОСОБА_1 05.04.2025 о 17 год. 30 хвилин в м. Кілія по вул.. Кубишкіна, кут вул. Перемоги, керував автомобілем Мітсубісі Аутлендер, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу «Драгер», результат тесту - 2,70 проміле. Таким чином порушив вимоги п. 2.9а ПДР.
Працівником поліції вказане правопорушення кваліфіковано за ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Як доказ вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, поліцейським до матеріалів справи додано копію протоколу серії ЕПР1 №291808 від 05.04.2025 та копію протоколу серії ЕПР1№291815, відповідно до яких ОСОБА_1 05.04.2025 о 17 год. 30 хвилин в м. Кілія по вул.. Кубишкіна, кут вул. Перемоги, керував автомобілем Мітсубісі Аутлендер, державний номерний знак НОМЕР_1 , вчинив ДТП (наїхав на електроопору) та залишив місце ДТП; копії пояснень свідків, які пояснили, що ОСОБА_1 05.04.2025 о 17 год. 30 хвилин в м. Кілія по вул.. Кубишкіна, кут вул. Перемоги, керував автомобілем Мітсубісі Аутлендер, державний номерний знак НОМЕР_1 , вчинив ДТП (наїхав на електроопору) та залишив місце ДТП, водій мав явні ознаки алкогольного сп'яніння: Схему ДТП; та диск з відео файлами.
З доданого диску з відео файлами на ньому встановлено, що відео розпочинається з 18 години 56 хвилин у відділенні поліції з допиту ОСОБА_1 з приводу вчиненого ДТП та вживання ним алкогольних напоїв, а також проведення тесту на алкогольне сп'яніння, результат якого показав 2,70 проміле.
Результат тесту на стан алкогольного сп'яніння в матеріалах справи відсутній.
Отже з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 05.04.2025 о 17 год. 30 хвилин в м. Кілія по вул.. Кубишкіна, кут вул. Перемоги, дійсно керував автомобілем Мітсубісі Аутлендер, державний номерний знак НОМЕР_1 , та скоїв ДТП, місце якого залишив. Вже через більше ніж півтори години ОСОБА_1 розшукали та він був доставлений до відділення поліції. Тобто на момент керування ним вказаним транспортом о 17 год. 30 хвилин в м. Кілія по вул.. Кубишкіна, кут вул. Перемоги, не було зафіксовано порушення п. 2.9а ПДР.
Виходячи з наведеного, слід зазначити, що з усіх доданих до матеріалів справи працівником поліції доказів вбачається, що дії ОСОБА_1 мають бути кваліфіковані за ч. 4 ст.130 КУпАП (вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю), оскільки, як вже зазначалося, в останнього зафіксовано стан алкогольного сп'яніння вже через півтори години після скоєння ДТП та встановлення працівниками поліції всіх обставин та причетної особи. Доказів же керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння матеріали справи не містять, а зазначене у письмових поясненнях свідків про це, не є належним та допустимим доказом,виходячи з положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735.
Суд же не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; перекваліфіковувати дії, самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
ЄСПЛ не одноразово зазначав, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип поза розумним сумнівом , сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey), п. 282).
Згідно п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Так, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП відсутні докази, які б свідчили про те, що останнійкерував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тобто відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 247 ч.1 п.1, 252, 266, 278, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя, -
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Березніков