Справа №716/760/25
про залишення адміністративного позову без руху
01.05.2025 суддя Заставнівського районного суду Чернівецької області Сірик І.С., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить скасувати постанову №1866 від 31.03.2025 року якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 гривень.
Так, згідно позовної заяви позивач звертається до суду із позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить скасувати постанову №1866 від 31.03.2025 року, посилаючись на те, що повістки про виклик до ТЦК не отримував і у постанові неправильно зазначенго його адресу проживання.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Вимоги щодо змісту та форми позовної заяви визначені у статтях 160, 161 КАС України.
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами статті 169 КАС України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.
У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 169 КАС України, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини 4, 5 статті 94 КАС України).
Проте, позивачем до позовної заяви в якості «доказів» надано фотокопії документів, які не засвідчені в порядку, встановленому статтею 94 КАС України.
При цьому, всупереч пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України позовна заява не містить власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з позовної заяви та додатків до неї, позивачем не сплачено судовий збір за подання адміністративного позову.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 березня 2020 року (справа №543/775/17) відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 13 грудня 2016 року (провадження №211410а16) та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду також вказано, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 25 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, пред'явлений позов підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам частин третьої та четвертої статті 161 КАС України, а саме: до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Отже, ОСОБА_1 необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме сплатити судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок або надати докази, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до положень ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Зміст позовної заяви дозволяє дійти висновку, що оскаржувана постанова була прийнята 31.03.2025 року.
До суду ОСОБА_1 звернувся 29.04.2025 року, тобто поза межами встановленого законом строку.
У заяві ОСОБА_2 не зазначив, коли дізнався про існування оскаржуваної постанови та коли її отримав.
Водночас матеріали справи не містять доказів, коли позивач ознайомився з оскаржуваною постановою.
Такими доказами можуть бути рекомендоване повідомлення з датою отримання поштового листа чи сам електронний лист з датою отримання тощо.
Відсутність доказів на підтвердження дати ознайомлення з постановою позбавляє суд можливості перевірити поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків.
Згідно із частиною першою статті 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В силу частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі наведеного та керуючись статтями 121, 123, 286, 294, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити, що у разі, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви в зазначений строк, вона буде вважатися неподаною таповернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Сірик І.С.