Справа № 715/81/25
Провадження № 2-п/715/12/25
30 квітня 2025 року селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.
секретаря судового засідання Затолошна Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, -
ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20.03.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилається на те, що справу розглянуто у її відсутність, що їй не було відомо про наявність справи в суді, ні позову, ні рішення суду вона не отримувала, її зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 . При цьому, зазначала, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки первісним кредитором не було перераховано на її рахунок грошові кошти на виконання кредитних договорів, тобто нею фактично не було отримано коштів та ними вона не користувалася. Крім того, вказувала на те, що вона є військовослужбовцем, проходить військову службу, а тому має право на пільги передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зважаючи на викладене, просить суд, заочне рішення скасувати та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання учасники процесу не з'явилися, були повідомлені про час та місце розгляду справи, що відповідно до вимог ст. 287ЦПКУкраїни не є перешкодою для розгляду справи у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.
Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача.
Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез'явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).
Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).
Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
ЄСПЛ висновки якого належить застосовувати судам, вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, параграфи 53, 55, від 06 грудня 2007 року).
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, як зазначено в попередньому розділі цієї постанови, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20.03.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задавлено, яким стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами №102516592 від 05.12.2021 року та № 2708759 від 19.12.2021 року на загальну суму 68 539 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) гривень 64 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Із матеріалів справи вбачається, що всі судові повідомлення та виклики а також рішення суду направлялися судом відповідачці ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України за зареєстрованим її місцем проживання.
Так, із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1035420 від 15.01.2025 року, який отримано судом в порядку передбаченому ч. 6-8 ст. 187 ЦПК України, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Із повідомлень про вручення поштового повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 особисто отримала, як позовну заяву із ухвалою про відкриття провадження, так і судові повістки про виклик її до суду, а тому, суд критично оцінює посилання відповідача про те, що їй не було відомо про розгляд справи.
Крім того, відповідачка вказує на те, що вона зареєстрована в АДРЕСА_1 , згідно витягу з реєстру територіальної громади, однак, слід зауважити, що із даного витягу вбачається, що вона була зареєстрована за вказаною адресою тільки 04.02.2025 року, тоді як провадження у вищевказаній справі відкрито 17.01.2025 року після того, як судом було становлено її зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. А тому відповідачка зобов'язана була повідомити суд про зміну місця свого проживання.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд встановив, що відповідачці були надіслані судові повістки про виклик в судове засідання та заочне рішення на адресу зареєстрованого її місця проживання, про зміну місця свого проживання вона не повідомила суд, однак вона жодного разу не з'явилася і не повідомляла суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка відповідачки суперечить приписам ЦПК, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Можливість ухвалення заочного рішення слугує попередженням відповідачеві, який ухиляється від явки до суду. Не з'явившись на судове засідання, відповідач добровільно обмежує себе у використанні процесуальних прав на надання суду доказів, на висловлення заперечень проти позову, виключає свою участь у дослідженні доказів під час судового засідання.
Нормою ч. 1 ст. 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, для скасування заочного рішення необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності двох умов можна вважати, що наявні підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду у загальному порядку.
Судом встановлено, що справу було розглянуто у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
ОСОБА_1 у своїй заяві про перегляд заочного рішення просить скасувати заочне рішення, так як при винесенні рішення судом не враховано, що кошти на виконання кредитних договорів, нею фактично не було отримано та ними вона не користувалася.
Разом з тим, суд відхиляє такі доводи, як безпідставні, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 уклала кредитні договори № 102516592 від 05.12.2021 року та № 2708759 від 19.12.2021 року в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно - комунікаційній системі Товариства «Мілоан» та «Лінеура України» та доступний зокрема через сайт товариства та відповідний мобільний додаток чи інші засоби. При цьому кошти за договором перераховувалися на карту, яку вказувала сама ОСОБА_1 .
Безпідставним також на думку суду є також посилання відповідачки на те, що вона є військовослужбовцем, проходить військову службу, а тому має право на пільги передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки із наданих матеріалів відповідачкою вбачається, що вона проходить службу з 05.05.2023 року, тоді як відсотки та штрафні санкції за невиконання умов укладених нею договорів були нараховані до вказаного строку.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Отже, враховуючи те, що відповідачем не були надані докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи судом, суд приходить до висновку, що заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.231, 232 ЦПК України суд, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.
Роз'яснити, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя