Справа № 709/425/25
2/709/309/25
(заочне)
30 квітня 2025 року селище Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Левченка В. В.,
за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ "Коллект Центр" (далі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 09 червня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір №4404102, за умовами якого відповідач отримала 10000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом 3750 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. ТОВ "Мілоан" свої зобов'язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши їй, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач не виконала умови Кредитного договору. У зв'язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість.
16 грудня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердикт-Капітал" укладено Договір відступлення прав вимог № 16/12-2021-43. Згідно вказаного договору ТОВ "Вердикт-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ "Мілоан", в тому числі за договором № 4404102.
У свою чергу ТОВ "Вердикт Капітал" відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ "Коллект Центр", відповідно до договору відступлення права вимоги№10-01/2023 від 10 січня 2023 року, в тому числі за договором №4404102. Таким чином, ТОВ "Коллект Центр" наділено правом грошової вимоги до відповідача. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на день формування позову загальний розмір заборгованості становить 79750,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 68750,00 грн., заборгованість за комісіями - 1000,00 грн.
У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 79750,00 грн., а також судові витрати, судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року здійснено перехід від розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін .
У судове засідання сторони не з'явилися. Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала. Поштове відправлення з копією ухвали суду та позовною заявою і доданими до неї документами, що надсилалося на адресу її реєстрації, повернулося без вручення. За таких обставин відповідач викликалася до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, однак до суду не прибула.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 09 червня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4404102 (далі - Договір) (а.с. 7-11).
Згідно з п.п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн.
Відповідно до п.п. 1.3. Договору, кредит надається строком на 30 днів з 09 червня 2021 року.
Відповідно до п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно з п.п. 1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом: 3750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.п. 1.6 Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Також положеннями підпунктів 6.1., 6.4. та 6.5. Договору визначено, що: він укладається у електронній формі у особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний додаток чи іншими засобами; укладення цього договору в електронній формі еквівалентно отриманню ТОВ "Мілоан" ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язальні наслідки; цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Відповідачем також був підписаний паспорт споживчого кредиту
№ 4404102 (а.с. 12).
Зазначені документи підписані відповідачем 09 червня 2021 року електронним цифровим підписом у форматі одноразового ідентифікатора J46464 (а.с. 18).
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.
Відповідно до довідки ТОВ "ФК"Елаєнс" від 12 грудня 2024 року ТОВ "Мілоан"
09 червня 2021 року на виконання вимог умов договору про споживчий кредит № 4404102 на картку з номером 536639ХХ-ХХХХ-7063 перераховано 10000 грн (а.с. 19).
16 грудня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу №16/12-2021-43, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором
№ 4404102 від 09 червня 2021 року (а.с. 24-28).
10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило ТОВ "Коллект Центр" право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4404102 від 09 червня 2021 року (а.с. 38-40).
Відповідно до реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року, який є додатком № 3 до вказаного договору, за № 90746 значиться ОСОБА_1 загальна сума заборгованості становить 79750,00 грн.
Згідно із наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4404102 від 09 червня 2021 року станом на 10 січня 2023 року становить 79750,00 грн і складається із заборгованості за: основною сумою кредиту 10000 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги
33750,00 грн; комісії 1000,00 грн; нарахованими відсотками згідно кредитного договору 35000,00 грн (а.с.22).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення
ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, 09 червня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4404102 у формі електронного документу.
За умовами договору про надання споживчого кредиту № 4404102 від 09 червня 2021 року сторони встановили строк кредитування 30 днів, тобто до 09 липня 2021 року, включаючи дату отримання та повернення позики.
Як видно з кредитного договору №4404102 від 09 червня 2021 року, сторони погодили, що кредитні кошти надаються ОСОБА_1 в сумі 10000 грн на строк до
09 липня 2021 року з одноразовою сплатою комісії за надання кредиту в сумі 1000 грн та відсотків за користування кредитом в сумі 3750 грн. Орієнтовна вартість кредиту складає 14750 грн (пункт 1 підпункти 1.3-1.6 Договору).
При цьому п. 2.3. Договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження, вказаного в п. 1.3. Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 09 липня 2021 року, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.
Поряд з цим, системний аналіз положень п.п. 1.1 - 1.4 кредитного Договору щодо порядку та строку кредитування (30 днів), п.п. 2.2-2.4 кредитного Договору щодо пролонгації (60 днів), дають підстави для висновку, що термін користування кредитними грошима розпочався 09 червня 2021 року та закінчився 07 вересня 2021 року, оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами кредитного Договору не передбачено можливість його подальшої пролонгації.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
А тому, виконаний позивачем розрахунок заборгованості по сплаті процентів за період з 09 червня 2021 року до 23 лютого 2022 року суд визнає необґрунтованим.
При цьому, суд погоджується з розрахунком заборгованості виконаної за період з
09 червня 2021 року по 07 вересня 2021 року, з якого 10000 грн. - заборгованості по основній сумі кредиту, 1000 грн. - заборгованість з комісії та 33750 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача (а.с. 20-21).
Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд вважає, що відповідно до п.п. 1.1 - 1.4, 2.2 - 2.4 кредитного Договору про споживчий кредит № 4404102 від 09 червня 2021 року термін повернення кредиту (з урахуванням пролонгації) визначено з 09 червня 201 року до 07 вересня 2021 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 08 вересня 2021 року відповідно до п. 1.6, 2.3 Договору відсутні.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Коллект Центр" підлягають до часткового задоволення, та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 10000 грн. - заборгованості по основній сумі кредиту, 1000 грн. - заборгованість з комісії та 33750 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 44750 гривень, що становить 56,11% (44750 / 79750 х 100) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1359,21 гривень (2422,40 / 100 х 56,11) та витрати на правову допомогу в розмірі 5049,90 гривень (9000,00 / 100 х 56,11).
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за договором
№ 4404102 від 09 червня 2021 року в розмірі 44750,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 1000,00 гривень - заборгованість за комісією; 33750,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами, судовий збір у розмірі 1359,21 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 5049,90 гривень, а всього стягнути 51159,11 гривень (п'ятдесят одна тисяча сто п'ятдесят дев'ять гривень 11 копійок).
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Повні найменування сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", місцезнаходження:
вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Суддя В. В. Левченко