30 квітня 2025 року
м. Київ
справа №320/44824/23
адміністративне провадження № К/990/6869/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 до суду з адміністративним позовом до Дарницького районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач 1) та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати протиправними дії Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (відповідь № K-273/6/8025-23/8025/37-23 від 05 липня 2023 року) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про малолітню дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон;
- зобов'язати ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області оформити та видати паспорта громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон;
- визнати протиправними дії Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (відповідь № K-273/6/8025-23/8025/37-23 від 05 липня 2023 року) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон;
- зобов'язати ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. без повідомлення учасників справи.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
19 лютого 2025 року до Верховного Суд надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 , в якому скаржник просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, ухвалити по справі постанову, відповідно до якої ухвалити нове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 320/44824/23 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
31 березня 2025 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали 26 лютого 2025 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 надано уточнену касаційну скаргу.
Перевіривши матеріали уточненої касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
На обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості застосування пункту 5 Положення про паспорт громадянина України для виїзду закордон, затвердженого постановою Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, як підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду закордон без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без присвоєння УНЗР та без надання персональної інформації до нього.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас наведена у касаційній скарзі норма є загальною, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо її неправильного застосування судами попередніх інстанцій.
З огляду на викладене, Суд уважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є безпідставним, оскільки скаржником не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Вжите національним законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення усунення недоліків касаційної скарги, касаційна скарга підлягає поверненню.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько В.М. Соколов