30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 420/24590/24
адміністративне провадження № К/990/12737/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 420/24590/24
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 (постановлену суддею Радчука А.А.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 (ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Домусчі С.Д., суддів: Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.),
02.08.2024 ОСОБА_1 (далі також-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ), в якому позивач просила:
визнати дії та рішення ГУ ПФУ стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії ОСОБА_1 , не встановленого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - протиправними та скасувати протокол/розпорядження №213050031306 від 02.02.2024 та позначку в "особливостях" пенсійної справи позивача "не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі";
зобов'язати відповідача для розрахунку пенсії позивача усунутись від опрацювання справи позивачки в режимі "макетної обробки";
нарахувати та виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 з урахуванням її осучаснення відповідно до статей 27, 28 та частин другої-третьої статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачці, за винятком сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність, нарахувавши позивачці пенсію на виконання рішення суду у справі № 540/1313/22 за період з 07.10.2009 по 31.03.2023 в сумі 5957,71 грн, що становить приблизно 37 грн/міс. З цього вбачається, що відповідач протиправно поновив виплату пенсії в розмірі не на дату нарахування на 23.03.2023 та без проведення індексації та масових перерахунків. Відповідно до частини третьої статті 4, статей 5 і 7 Закону України №1058-IV, пенсія за минулий час розраховується за тими самими правилами, що й поточна пенсія, а саме відповідно до законодавства, чинного на момент виплати. Розмір пенсії, який залежить від страхового стажу та заробітної плати, визначається відповідно до статті 27 Закону України №1058-IV. Однак він не може бути нижчим за мінімальну пенсію, яка встановлюється в розмірі, визначеному статтею 28 Закону України №1058-IV.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2024, яка залишена без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025, провадження у справі закрито.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, виходив з того, що позовні вимоги та доводи, якими вони обґрунтовані, спрямовані на виконання судового рішення в іншій адміністративній справі, в той час як вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.
25.03.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції..
Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що спірні правовідносини у цій справі виникли за інших обставин аніж у справі №540/1313/22, пов'язані правом позивача на поновлення виплати пенсії, тоді як у цій справі оскаржується рішення відповідача від 02.02.2024 та індексації пенсії, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.
Верховний Суд ухвалою від 10.04.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка з лютого 1998 року виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, після чого пенсійні виплати позивачці припинені.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 у справі №540/1313/22 визнана протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо непоновлення ОСОБА_1 виплати пенсії. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ про розгляд заяви на поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 від 17.12.2021 за № 9003/03-16. Зобов'язано ГУ ПФУ поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 14.02.1998, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №540/1313/22, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 змінене: зобов'язано ГУ ПФУ поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 07.10.2009 з виплатою компенсації втрати частини доходів. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 залишене без змін.
Окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №540/1313/22, прийнятою в порядку статті 383 КАС України, була, зокрема, визнана протиправною бездіяльність ГУ ПФУ при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2022, з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023, в частині зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 07.10.2009 з виплатою компенсації втрати частини доходів без урахування положень статей 27, 28 та частин другої-третьої статті 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції чинній на момент нарахування/фактичної виплати пенсії позивачці та здійснення нарахування і виплати пенсії, що є порушенням статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України. Повідомлено ГУ ПФУ про необхідність вжиття заходів щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2022, з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023, в частині зобов'язання ГУПФУ поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 07.10.2009 з виплатою компенсації втрати частини доходів, з урахуванням висновків суду в даній справі та повідомити про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання ухвали суду законної сили.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №540/1313/22 встановлений судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 у справі №540/1313/22.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 прийнятий звіт ГУ ПФУ про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 у справі №540/1313/22.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 залишена без змін.
Судом першої інстанції у справі №540/1313/22 встановлено, що після проведення перерахунку, ОСОБА_1 нараховані та виплачені пенсійні кошти за період з 07.10.2009 до 29.02.2024 в сумі- 217475,98 грн. Виплата пенсії проведена шляхом зарахування суми пенсії на особистий рахунок пенсіонера, відкритий в установі Ощадбанку, дата виплати 12.02.2024. За таких обставин, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, що рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №540/1313/22 від 07.10.2022, з урахуванням змін, внесених постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023, відповідачем виконане, що є підставою прийняття звіту суб'єкта владних повноважень.
Позивач, покликаючись на те, що окрема ухвала в частині зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком з 07.10.2009 з урахуванням індексації та масових перерахунків, залишилась не виконаною, оскаржила ухвалу Одеського окружного адміністративного суду про прийняття звіту.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 відмовлено у задоволені апеляційної скарги, але апеляційний суд роз'яснив таке: "З цього приводу колегія суддів зазначає, що судовий контроль у межах даної справи було встановлено за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2022, а не з виконанням окремої ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023. При цьому, окрема ухвала це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Колегія суддів, у контексті доводів апелянта зазначає, що прийнята в порядку статті 383 КАС України ухвала може виходити за межі предмету розгляду справи, оскільки підставою для її винесення є будь-які протиправні рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, вчинені на виконання рішення суду. Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду становить склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 185 6 КУпАП, та враховуючи те, що предметом розгляду даної справи не була ані індексація пенсії позивача, ані питання застосування обмежень масових перерахунків пенсії тощо, неналежне виконання окремої ухвали не може бути предметом судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року згідно положень ст. 382 КАС України".
За наведених обставин, заявник вважає, що апеляційний суд у постанові від 01.10.2024 підтвердив, що предметом розгляду справи №540/1313/22 не була ні індексація пенсії позивача, ні питання застосування обмежень масових перерахунків пенсії, що також, на переконання позивача, підтверджується і рішенням суду від 07.10.2022, в якому зазначено, що «вимоги позивача щодо проведення індексації пенсії є передчасними».
Вважаючи порушеним право на нарахування в належному розмірі пенсії при поновленні її виплати та з урахуванням індексації, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Статтею 382 КАС України передбачені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У справі № 540/1313/22 судами розглянуті позовні вимоги щодо поновлення виплати пенсії з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів.
При цьому, обґрунтованими є доводи заявника касаційної інстанції про те, що відносно позовної вимоги в частині нарахування індексації суди у справі № 540/1313/22 відмовили у задоволенні позову, виходячи з мотивів передчасності цих позовних вимог.
Понад це, колегія суддів звертає увагу, що у справі № 540/1313/22 судом прийнято звіт про виконання рішення, яким зобов'язано поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , встановлено, що рішення виконано шляхом нарахування та виплати пенсії з урахуванням компенсації.
Своєю чергою, у цій справі (№ 420/24590/24), крім вимоги про індексацію пенсії, позивач покликається на застосування режиму «макетної обробки» та протиправне незастосування масового перерахунку при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 .
Отже, у справі, рішення у якій є предметом касаційного перегляду, підстави і предмет позову хоча і пов'язані з оскарженням дій ГУ ПФУ, вчинених на виконання рішення суду в іншій справі (№540/1313/22), але за результатами вчинення таких дій між сторонами у справі виникли спірні правовідносини, які набули іншого характеру за ознаками фактичних обставин і норм права, якими ці правовідносини врегульовані.
Так, як слідує зі змісту позовної заяви у цій справі, ОСОБА_1 висловила незгоду з числовим розміром (в грошовому визначенні) пенсії, розрахованої відповідачем після поновлення її виплати. При цьому, щодо позовних вимог в частині індексації спір по суті у справі №540/1313/22 взагалі не вирішувався.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що у цій справі та у справі №540/1313/22, хоча і співпадають сторони, але предмет і підстави позовів є різними, що свідчить про виникнення між ОСОБА_1 і ГУ ПФУ нових спірних правовідносин, вирішення яких не охоплюється виконанням рішення у справі №540/1313/22.
Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку про те, що позовні вимоги у цій справі підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції та постанова П'ятого апеляційного суду підлягають скасуванню.
Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки на підставі належних та допустимих доказів обставинам справі по суті заявлених ОСОБА_1 вимог, обмежившись виключно висновками про те, що позовні вимоги у цій справі пов'язані з виконанням судового рішення в іншій справі та не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що за змістом частин другої та четвертої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід надати належну правову оцінку предмету спору за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України, та прийняти на цій підставі мотивоване рішення.
Оскільки колегія суддів повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №420/24590/24, а справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко