Справа № 375/626/25
Провадження № 3/375/565/25
29 квітня 2025 року селище Рокитне
Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Банах-Кокус О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Управління патрульної поліції у Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований на АДРЕСА_1 ,
за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
2 березня 2025 року близько 00 годин 35хвилин ОСОБА_1 перебуваючи на автодорозі Т1017, вул. Окружна, 3 "а", у селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області керував транспортним засобом Renault Magnum з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з напівпричепом з державним номерним знаком НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обставноці. Від проходження огляду у встановленому законом порядку в найближчому медичному закладі у лікаря нарколога, водій категорично відмовився та був неодноразово попереджений за відповідальність у разі відмови.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом статті 130 КУпАП відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції також тягне адміністративну відповідальність за цією статтею.
Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 підтверджується поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №260093 від 2 березня 2025 року складений відносно ОСОБА_1 за порушення частини 1 статті 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 року №1376; Крім того, у протоколі зазначено, що водій від підпису відмовився;
- письмові пояснення свідка ОСОБА_2 ;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_1 від 2 березня 2025 року;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- розписка від 2 вересня 2025 року, в якій зазначено, що ОСОБА_3 забирає автомобіль Renault Magnum з державним номерним знаком НОМЕР_1 та зоболв'язуєтьсядоставити його за адресою: Першотравнева, 87А селище Рокитне, а водія не допускати (не передавати) керування ним;
- рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 12 батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області від 2 березня 2025року;
- відеозаписи з нагрудної камери поліцейських (вміщений на лазерний компакт-диск), де зафіксовано подію, у зв'язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, що були переглянуті і досліджені судом (суддею) під час розгляду справи.
Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу особу ОСОБА_4 установлено на підставі посвідчення водія, йому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України, статті 268 КУпАП. Від підпису протоколу ОСОБА_4 відмовився, про що зазначено у протоколі.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, свою провину у вчиненому правопорушенні не визнав, стверджував, що не керував транспортним засобом та правопорушення не вчиняв.
Також, подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення виходячи з наступного. З переглянутого відеозапису вбачається, що відеозапис з боді-камер поліцейських розпочинається о 00:29:37 год. запису, о 00:30:00 він знаходиться зі своїм другом біля стоячого на узбіччі транспортного засобу, який був зламаний. Двигун авто не працює, габарити вимкнені. У протоколі прописано, що він рухався о 00:35 год проте на відео о 00:30 він миє руки біля транспортного засобу. Не знаходився за кермом, не сидів за місцем водія, тому вважає, що відеозапис виконаний з порушенням Інструкції, затвердженої наказом МВС № 1026 в частині початку виконання службових обов'язків по документуванню інкримінованого правопорушення, тобто не зафіксовано факт керування транспортним засобом саме особою, якій інкримінується правопорушення, як наслідок, даний відеозапис є недопустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Від проходження огляду у медичному закладі не відмовлявся, проте просив для початку знайти свій телефон, на що поліцейські говорили, що телефон не потрібен, і якщо піде у авто за телефоном це автоматична відмова на проходження огляду (01:12:30), чим порушили «Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції'' та "Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Наголошує, що саме відмова від проходження огляду у медичному закладі має наслідки притягнення до адміністративної відповідальності, а саме складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Зазначає, що в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_2 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 ніби то керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, 02.03.2025 року об 12 год 30 хв. Проте не зрозуміло чи він мав на увазі 12 год 30 хв дня чи 00:35 ночі. Якщо припустити, що мав на увазі 00:30 годин ночі, його пояснення спростовуються самим же відеозаписом поліцейських. До того ж, слід наголосити, що на відео немає зафіксованого моменту як свідок дає свої пояснення. Коли та де насправді було написане пояснення ОСОБА_2 невідомо.
Тому, просить суд визнати дані пояснення як недопустимі докази винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні.
У судове засідання був викликаний свідок ОСОБА_2 , який повідомив, що 2березня 2025 року він близко 00 год 30 хв рухався по дорозі з селища Рокитне в сторону міста Білоа Церква, перед ним рухався транспортний засіб Renault Magnum з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з напівпричепом з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який виляв по дорозі та неодноразово провакував аварійні ситуації, даний автомобіль постійно був в полі його зору, потім зазначений автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху і зупинився на узбіччі, кабіну автомобіля розвернуло, ОСОБА_2 зупинився за 30 м. від трнспортного засобу Renault Magnum. Через декілька хвилин з транспортного засобу Renault Magnum, зі сторни пасажирського сидіння, так як водійські дверцята були заблоковані, спотку вийшов чоловік який притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 , а потім інший чоловік. Хто був за кермом він не бачив, в письмових поясненнях написав, що водієм був чоловік одягнений в чорну курту та чорні штани, однак не впевнений в цьому, оскільки опис водія зазначив зі слів поліцейських.
Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до п.п. 2,3 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція) - огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Поліцейський зобов'язаний запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, провести такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
Дослідивши матеріали справи суд (суддя) не встановив підстав для закриття провадження у справі та вважає, що правомірно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з дотримання принципу доказування «поза розумним сумнівом» та відхиляє доводи ОСОБА_1 та заявлене клопотання за пунктом 1 статті 247 КУпАП.
Доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про відсутність доказів факту керування ним транспортним засобом є неспроможними, з огляду на наступне.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з переглянутого під час розгляду справи відеозапису, відеозапис clip-0
розпочинається з того, що працівники поліції їдуть в патрульному автомобілі, та зупиняються біля автомобіля ОСОБА_1 , до них підходить особа і на запитання поліцейського, що сталося, говорить, що зложило платформу, на запитання: "хто водій?" не відповідає. В подальшому поліцейські підходять до кабіни автомобіля, біля якої знаходиться ОСОБА_1 який на запитання: "хто водій?" відповів: "людина десь побігла". В подальшому о 00 год 37 хв поліцейський запитує як так сталося, на що ОСОБА_1 відповідає, що на рівному місці, в подальшому ОСОБА_1 залазить в кабіну і намагається завести транспортний засіб, на що поліцейські просять не робити цього. О 00:40:30 на запитання поліцейського хто був за кермов, ОСОБА_1 відповідає "людина була за кермом", "ні, не я", о 00:40:50 поліцейський запитує, як так сталося, на що ОСОБА_1 каже, що на рівному місці, та продовжує розповідь чому так сталося, о 00:41:00 поліцеський запитує "Ви?", ОСОБА_1 відповів: "да, я". Так і вподальшому із спілкування з поліцейськими, ОСОБА_1 розповідав, що якось так сталося, та намагався вирішити ситуацію з поліцейськими. В ході спілкування працівником поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, як то, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці і запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у лікаря нарколога. На що ОСОБА_1 відразу відповів, що навіщо ви це робите, трохи згодом погодився пройти огляд в лікарні.
З подальшого перегляду встановлено, що ОСОБА_1 просив працівників поліції "вирішити ситуацію по - людськи", працівники поліції попередили ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за таку пропозицію, як він пропонує, на що останній попросив увійти в положення, після чого ОСОБА_1 почав ухилятися від поїздки до лікарні, закрився в кабіні автомобіля. Поліцейськи попередили, що за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння буде складено адміністративний протокол за ч. 1 ст 130 КУпАП, та роз'яснили його права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП.
Далі поліцейський перейшов до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Від ознайомлення з його змістом ОСОБА_1 відмовився.
З урахуванням переглянутого відеозапису, а саме того, що ОСОБА_1 сказав поліцейському, що він керував транспортним засобом, твердження ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що він не керував, спростовуються наведеним відеозаписом.
Що ж до посилань ОСОБА_1 на те, що відеозапис вівся не з початку виконання
поліцейськими своїх службових обов'язків, то як слідує з долученого до протоколу відеозапису місця події він має чітку і логічну послідовність подій, що мали місце після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , розвиток спілкування співробітників поліції із водієм, пропозиція пройти огляд на місці зупинки, або у лікаря нарколога, затягування ОСОБА_1 часу, та ухиляння від поїздки до лікарні, а також подальше складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто всі події, що стосуються безпосередньо складу ст. 130 КУпАП не мають розриву у часі.
На відеозаписах чітко зафіксовано вказані обставини, а тому доводи ОСОБА_1 про те, що вказані відеозаписи є неналежним доказом, оскільки не відтворюють подій, є неспроможними.
Доказів зворотнього ОСОБА_1 суду не надано.
Факт руху транспортного засобу приблизно о 00 год 30 хв, підтверджуються показами свідка, який також зазначив, що бачив як після зупинки автомобіля з кабіни виходив ОСОБА_1 , а тому доводи ОСОБА_1 викладені в клопотанні про закриття адміністративної справи, про те, що його взагалі не було в автомобілі під час події, яка сталася, судом до уваги не приймаються.
Факт пропозиції щодо проходження огляду на стан сп'яніння та подальше ухиляння від такого огляду ОСОБА_1 фіксувалася технічними засобами відеозапису - нагрудними камерами поліцейських БК № 477946, №476084, №477931.
Оскільки останній ухилявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд розцінює це, як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров'я.
Інших переконливих доводів, які б спростовували вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих дій і могли б бути підставами для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю подій і складу адміністративного правопорушення, ним не наведено та при розгляді даної справи судом не встановлено.
Дослідивши докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що дії поліції із встановлення у водія ознак сп'яніння, фіксування факту відмови від проходження огляду водія на стан сп'яніння відповідають вимогам КУпАП, Інструкції № 1452/735, та Порядку від 17.12.2008 № 1103. Підстав для закриття провадження у справі судом не встановлено.
Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Також судом (суддею) враховується, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, тобто проходив підготовку в автошколі за для його отримання, де одним з основних напрямків підготовки, як і під час здачі іспитів на водія, є знання Правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 17 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Щодо можливих непроаналізованих заперечень ОСОБА_1 суд (суддя) посилається на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, його усталену практику, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
У рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, оскільки ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП до нього застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідної частини 1 статті 130 КУпАП та з урахуванням загальних правил накладення стягнення.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за статей 34, 35 КУпАП України не встановлено.
У порядку статті 40-1 КУпАП, статті 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025).
Керуючись статтями 22,33-35,40-1,130,268, 276, 277, 279, 280, 283, 285, 294КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Реквізити для сплати штрафу - (Рахунок отримувача: UA488999980313030149000010001; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; код класифікації доходів бюджету: 21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати судового збору (рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Відповідно до статті 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу (п'ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя Олена БАНАХ-КОКУС
Постанова суду набирає законної сили ____________________________
Постанову може бути пред'явлено до виконання до _________________