Справа № 361/4511/24
Провадження № 2/361/3811/24
13.03.25
13 березня 2025 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі -
головуючої судді - Писанець Н.В.,
при секретарі - Бондар Ю.В.,
представник позивача - Міщенко О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Броварського міськрайонного суду в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської територіальної громади в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно -
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Міщенко О.Г., до Броварської територіальної громади в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 21.07.2022р. Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Після звернення позивача до Першої Броварської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, нотаріусом Журавською В.В. 31.10.2023р. було видано свідоцтво про право власності на частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з грошових вкладів в АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 46 425,00 грн. Однак, постановою нотаріуса Журавською В.В. від 25.10.2023р. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки спадкодавець помер на території населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, нотаріус не має можливості встановити коло спадкоємців першої черги, що фактично прийняли спадщину в порядку статті 1268 ЦК України.
Щодо кола спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , позивачем зазначено, що залишились : дочка ОСОБА_3 , 1993 року народження, яка зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 , яка одружилась та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ». Про смерть батька позивач її сповістила через соціальні мережі, остання не претендує на спадщину, із відповідною заявою до нотаріуса не зверталась.
Також зі спадкоємців залишилась мати померлого - ОСОБА_5 , 1944 року народження, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Батько померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , помер у 1984 році 21 грудня, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 24.12.1984 року відділом запису актів громадянського стану м.Стаханов.
Інформація щодо не звернення вищевказаних осіб до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, а також відсутності інших спадкоємців, які фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , підтверджується матеріалами спадкової справи №652/2022 від 24.12.2022р.
Тобто, встановлення факту відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину, породжує для позивача юридичні наслідки - оформлення спадкових прав після смерті чоловіка та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Враховуючи наведене, представник позивача просить суд встановити факт відсутності інших спадкоємців, які фактично прийняли спадщину у порядку ст.1268 ЦК України після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У подальшому, збільшивши позовні вимоги, представником позивача подано позовну заяву, залучивши до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору АТ КБ «ПриватБанк» у такій редакції та обґрунтуванням. Позивач ОСОБА_1 вважаючи себе єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка ОСОБА_2 , просить суд: встановити факт відсутності інших спадкоємців, які фактично прийняли спадщину у порядку ст.1268 ЦК України після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 на: грошові вклади в АТ КБ «ПриватБанк» на суму 46 410,07 грн., що належав померлому на підставі договору SAMDNWFC00076392178 від 05.05.2022р. та вклад на суму 14,93 грн. з відповідними відсотками та компенсаціями, що належали померлому ОСОБА_2 на підставі договору SAMDNWFC00076392207 від 05.05.2022р.
Сповіщена належним чином про час та дату розгляду справи позивач до зали суду не з'явилась. Присутня у залі суду представник позивача ОСОБА_7 підтримала збільшені позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Сповіщений належним чином відповідач - Броварська територіальна громада в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області, до зали суду не направив свого представника, надав відзив на позовну заяву, за змістом якого залишив на розсуд суду вирішення питання щодо можливості задоволення позовних вимог.
Сповіщений належним чином третя особа без самостійних вимог на предмет спору - АТ КБ «ПриватБанк» - не направив до суду свого представника, надав письмові пояснення щодо позову, зазначав про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи відсутність порушеного права позивача через дії нотаріуса.
Заслухавши вступне слово представника позивача, вивчивши письмові докази у справі, що містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 1217 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1265 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають дружина та діти спадкодавця.
Згідно зі ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст. 1270 Цивільного Кодексу України строку (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до статті 1217 Цивільного Кодексу України (далі ЦК) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1265 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають дружина та діти спадкодавця.
Згідно зі ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст. 1270 Цивільного Кодексу України строку (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Аналогічна позиція викладена у п. 9 листа Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13. Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
У відповідності до статті 76 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно до вимог статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п.5 ч.2 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 21.07.2022р. Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Після звернення позивача до Першої Броварської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, нотаріусом Журавською В.В. 31.10.2023р. було видано свідоцтво про право власності на частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з грошових вкладів в АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 46 425,00 грн. Однак, постановою нотаріуса Журавською В.В. від 25.10.2023р. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки спадкодавець помер на території населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, нотаріус не має можливості встановити коло спадкоємців першої черги, що фактично прийняли спадщину в порядку статті 1268 ЦК України.
Вимога позивача ОСОБА_1 - встановити факт відсутності інших спадкоємців, які фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 є основною, визнання права власності на спадкове майно - похідною вимогою.
Вирішуючи по суті дійсні позовні вимоги, суд виходив із повноважень суду та нотаріуса.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».
Частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій/бездіяльності нотаріуса, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії (відмови у її вчиненні) і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.
Тобто, у даному випадку, суд доходить висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки висловлюючи незгоду із постановою нотаріуса від 25.10.2023р. щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , позивач не звертається із вимогою щодо визнання її незаконною та не просить про її скасування, а покладає на суд непритаманні йому повноваження - з'ясувати коло спадкоємців на тимчасово окупованій території держави для подальшого розподілу судом спадкової маси.
Також, суд виходить із того, що нотаріус зобов'язаний мотивувати свої дії, спрямовані на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. Суд не може зобов'язувати нотаріуса чи нотаріальну контору вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.
Суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта (постанова Об'єднаної палати КЦС ВС від 1 березня 2021 року у справі № 473/1878/19).
Враховуючи наведене, суд не находить підстав для задоволення основної вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту відсутності інших спадкоємців, тому у задоволенні похідної вимоги щодо визнання права власності на частину спадкового майна також слід відмовити.
Керуючись ст.ст.5,6,212-215,256-259ЦПК України,суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Броварської територіальної громади в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Писанець Н.В.