Справа № 347/428/25
Провадження № 2/347/395/25
28 квітня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Кіцули Ю.С.,
секретаря Сумарука І.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Яблунівської селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.
28.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Яблунівської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , який на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька відкрилась спадщина до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 та земельні ділянки площею 0,25 га, 0,2461 га, 0,3582 га, 0,5476 га в с. Вижній Березів, Косівського району Івано-Франківської області.
Померлий ОСОБА_1 залишив заповіт від 26.04.2017 року посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Базюк Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1005, згідно якою батько на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, яким усе своє майно, що буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному.
На момент відкриття спадщини та протягом шестимісячного строку для її прийняття йому, позивачу, взагалі не було відомо про існування вищезазначеного заповіту, складеного батьком ОСОБА_1 . Про наявність заповіту йому повідомив старший брат, ОСОБА_2 , у якого зберігався батьків примірник заповіту.
Брат ОСОБА_2 , який є відповідачем у даному позові, сказав, що він не претендує на частку майна, яку йому заповів батько, тому ніяких дій стосовно оформлення спадщини він не вчиняв і нікуди не звертався задля цього. У зв'язку з цим брат добровільно передав йому оригінал заповіту їх батька, щоб він (позивач) зміг оформити свої права на спадкування.
Оскільки про існування складеного батьком заповіту він не знав, то звернувся до нотаріуса, який посвідчував заповіт ОСОБА_4 з метою одержання свідоцтва про право на спадщину після смерті батька. Однак нотаріус повідомила йому про те, що він пропустив установлений законом строк для подання зави про прийняття спадщини. Також нотаріус роз'яснила можливість звернення до суду із позовною заявою про визначення додатковою строку для прийняття спадщини.
Вважає, що пропустив встановлений законом строк для звернення до нотаріуса по поважній причині, і просить суд встановити йому додатковий строк для прийняття спадщини.
Відповідачам було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, проте від представника позивача адвоката Юркевич Х.М. до суду поступила заява, в якій вона просила справу розглядати без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с.38).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує, оскільки спору щодо спадкового майна між ними немає, на спадкове майно після смерті батька він не претендує, до нотаріуса з відповідною заявою не звертався (а.с.40).
Представник Яблунівської селищної ради в судове засідання не з?явився, проте від селищного голови до суду поступила заява, в якій селищна рада просить справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримали (а.с.46).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 12.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 24.04.2025 року.
24.04.2025 року у зв?язку із відрядженням судді підготовче провадження у справі відкладено на 28.04.2025 року.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.1,4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У відповідності до ч.3 ст.211 ЦПК України судом проведено розгляд справи у відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 13.03.1982 року (а.с.11) та копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 09.06.1977 року (а.с.12), - батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - записаний ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 28.11.2023 року, актовий запис №1298 (а.с.13).
Згідно копії заповіту від 26.04.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського МНО Базюк Т.В. та зареєстрованого у реєстрі за №1005, ОСОБА_3 усе своє майно, що буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному (а.с.14). Вказаний заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі за №60574570, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі виданому 26.04.2017 року (а.с.15).
Відповідно до роз?яснення приватного нотаріуса наданого позивачу 13.11.2024 року за №01-16/261, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем або з позовом про продовження терміну для прийняття спадщини (а.с.16).
Згідно копії Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 21.02.2025 року щодо ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - інформація за вказаними параметрами у Спадковому реєстрі відсутня (а.с.17), що підтверджує той факт, що після смерті спадкодавця ОСОБА_1 з заявами про прийняття спадщини після його смерті ніхто не звертався.
Наявність у померлого ОСОБА_1 майна щодо якого відкрилась спадщина підтверджується:
- копією Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами розташований в АДРЕСА_2 (а.с.18, 19);
- копіями Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.07.2018 року на земельні ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 2623682801:02:002:0232, площею 0,2461 га кадастровий номер 2623682801:02:002:0233, площею 0,3582 га кадастровий номер 2623682801:02:001:0178, площею 0,5476 га кадастровий номер 2623682801:02:001:0180, в с. Вижній Березів, Косівського району Івано-Франківської області (а.с.20-23).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наявністю у позивача права на спадкування і неможливістю реалізації цього права через пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень частини першої, третьої та п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22).
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
Крім того, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_1 є його сини позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій позовні вимоги брата визнає, щодо поновлення строку не заперечує, оскільки на спадкове майно не претендує і з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.
В частині пропуску строку, позивач ствердив, що не знав про існування заповіту на його ім'я. Про факт складення заповіту йому повідомив брат, в якого і зберігався другий примірник заповіту.
Оцінюючи причини пропуску встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд зауважує, що вказані позивачем у заяві причини пропуску ним строку для звернення до нотаріуса з заявою для прийняття спадщини є поважними і сумніву у суду не викликають. Крім того, пропущений позивачем строк звернення із заявою про прийняття спадщини та як наслідок до суду є незначим, а тому враховуючи баланс прав та інтересів учасників провадження, а також заяви про визнання позову, суд доходить переконання, що причини пропуску строку є поважними.
Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 15, 1216-1218, 1220, 1268-1270, 1272 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Яблунівської селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителю АДРЕСА_3 - додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01 травня 2025 року.
Суддя Ю.С. Кіцула