30 квітня 2025 року
м. Київ
справа №340/8557/23
адміністративне провадження № К/990/15182/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі №340/8557/23 за позовом Селянського (Фермерського) господарства «Весна-2000» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Державна податкова служба України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 340/8557/23.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надання документу про сплату судового збору; подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надіслано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, а також клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору з підстав неможливості його сплатити у визначений термін.
Розглянувши заявлене клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Колегія суддів Верховного Суду вважає за доцільне звернути увагу на те, що за підставою встановлення процесуальні строки поділяються на строки встановлені законом та строки встановлені судом.
Якщо збіг строк, який встановлений законом, то він може бути поновлений, а якщо збіг строк, який встановлений судом, то він може бути продовжений.
У даному випадку десятиденний строк, наданий скаржнику для усунення недоліків, встановлений саме законом (частиною другою статті 169 КАС України), тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення статті 121 КАС України не можуть бути застосовані, а тому клопотання скаржника про продовження строків для усунення недоліків касаційної скарги задоволенню не підлягає.
Щодо заявленого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, то слід зазначити таке.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає ті підстави, яким вже надавалась оцінка в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, та які були визнані неповажними. Так, скаржник посилається на те, що вже звертався до суду з касаційними скаргами, однак їх було повернуто. При цьому, скаржнику було роз'яснено право повторного звернення до суду з касаційною скаргою. Крім того, скаржник зауважує, що первинну касаційну скаргу було подано в межах строків, передбаченою статтею 329 КАС України.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 05 лютого 2025 року та від 02 квітня 2025 року касаційні скарги було повернуто, оскільки скаржником не було надано документ про сплату судового збору.
Крім того, звертаючись втретє до суду з касаційною скаргою скаржником судовий збір сплачено не було.
Колегія суддів Верховного Суду, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зауважує, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Однак доводів про наявність таких поважних причин клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення не містить.
Так, Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання визначених законодавством завдань.
Крім того, за усталеною практикою Верховного Суду відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Крім того, Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об'єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Отже, станом на 30 квітня 2025 року недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто, документ про сплату судового збору не надано, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні клопотання Державної податкової служби України про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору відмовити.
У задоволенні клопотання Державної податкової служби України про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі №340/8557/23 за позовом Селянського (Фермерського) господарства «Весна-2000» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко