30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 380/17077/24
адміністративне провадження № К/990/17052/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №380/17077/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 22.04.2025 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №380/17077/24, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстава (підстави) для оскарження судових рішень касаційному порядку.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві визначено Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.
Статтею 328 КАС України врегульовано питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Так, системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з'ясовано, що предметом розгляду справи №380/17077/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці є вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000386/2 від 17.07.2024.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 04.11.2024 у справі №520/10368/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 1696,70грн. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача 4000,00грн понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.03.2025 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №380/17077/24 змінив, замінивши в абзаці четвертому резолютивної частини рішення слова і число « 4000 (чотири тисячі) грн» числом « 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн». У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Як убачається зі змісту поданої у цій справі касаційної скарги, Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України, як на підставу касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень, посилається на положення пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи означену підставу касаційного оскарження, контролюючий орган наводить мотиви незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову ОСОБА_1 здійсненими по факту оцінки доказів й фактичних обставин справи та вказує про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме, щодо позиції Верховного Суду в частині обов'язковості здійснення коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів у разі застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, оскільки таке коригування передбачене у випадку застосування положень статей 59, 60 Митного кодексу України.
Разом з тим, такий довід скаржника суперечить правовому змісту пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, який визначає підставу для касаційного оскарження саме відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень у касаційному порядку на цій підставі у касаційній скарзі відповідача не наведено.
Норма пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України регламентує, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, повинна обґрунтувати необхідність відступу від висновку Верховного Суду застосованого судом апеляційної інстанції. Про це прямо вказано й в абзаці 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
У випадку посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити та вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу.
Відкриття касаційного провадження на цій підставі можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
У контексті до наведеного суд касаційної інстанції також звертає увагу скаржника, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Натомість, цитуючи норму частини четвертої статті 328 КАС України, з окремим виділенням пункту 2, скаржником не зазначено обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених КАС України при оскарженні судових рішень на цій підставі, а фактично висловлено незгоду саме зі здійсненою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв'язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь).
Тобто, за змістом касаційна скарга зводиться до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами, що не є тотожним неправильному застосуванню норм права; цитування обставин справи та положень податкового законодавства з абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанцій рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України та в силу вимог статті 341 КАС України не входить до повноважень Верховного Суду.
Також Верховний Суд звертає увагу скаржника, що перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не зазначено й жодної з передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну допомогу, має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судового рішення у взаємозв'язку з усіма висновками, які стали підставою для задоволення заяви частково. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані й відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Натомість, доводи касаційної скарги в цій частині зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що не може бути розцінено Верховним Судом, як належне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Доводи, які стосуються дослідження і правової оцінки доказів, пов'язуються із підставою для касаційного оскаржень судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України і частини другої статті 353 КАС України (порушення норм процесуального права). Прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19).
Посилання скаржника на приписи підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, у розглядуваному випадку суд касаційної інстанції вважає неприйнятним, оскільки наведена норма не підміняє визначення підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 330 КАС України та суперечить їх правовому змісту. Крім того, відкриваючи провадження у справі №380/17077/24, Львівський оружний адміністративний суд не відносив цю справу до категорії справ незначної складності, а дійшов висновку про необхідність її розгляду в порядку загального позовного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №380/17077/24.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №380/17077/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер