про відмову у відкритті касаційного провадження
29 квітня 2025 року
м. Київ
справа №200/314/25
адміністративне провадження № К/990/15443/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі № 200/314/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (далі - відповідач, скаржник, ГУ СБУ у м. Києві та Київській області), в якому просила:
визнати протиправними дії ГУ СБУ у м. Києві та Київській області щодо невиготовлення та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУПФУ у Київській області) оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 за № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023;
зобов'язати ГУ СБУ у м. Києві та Київській області підготувати та направити до ГУПФУ у Київській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 у задоволенні клопотання ГУ СБУ у м. Києві та Київській області про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 200/314/25 залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання ухвали шляхом надання доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 апеляційну скаргу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 200/314/25 повернуто апелянту у зв'язку з неусуненням недоліків.
14.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму пункту 11 частини другої статті 3 Закону України № 3674-VI від 08.07.2011 «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), оскільки при поданні позовної заяви позивач фактично реалізує гарантоване йому положеннями статті 56 Конституції України право на відшкодування завданої йому внаслідок бездіяльності органів державної влади матеріальної шкоди у вигляді передбаченої пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України упущеної вигоди (щомісячних недоплат пенсії у відповідному грошовому розмірі як упущених доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене).
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, то суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною п'ятою статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Отже, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Водночас положеннями пункту 11 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій положень пункту 11 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI, колегія суддів зазначає, що в цій справі позивачем оскаржувалися дії ГУ СБУ у м. Києві та Київській області щодо відмови у виготовленні та поданні до ГУПФУ у Київській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання та інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 до Постанови № 704.
Однак вимоги саме про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю ГУ СБУ у м. Києві та Київській області позивачем в межах позову не заявлялись, а відтак є обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про непоширення на скаржника у даному випадку дії положень пункту 11 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI і, як наслідок, наявність у нього обов'язку надати документ про сплату судового збору.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження та повернення апелянту апеляційної скарги, оскільки у встановлений судом строк апелянтом не були усунуті недоліки апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другої, третьої цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі № 200/314/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
А.А. Єзеров