29 квітня 2025 року
м. Київ
справа №560/118/24
адміністративне провадження № К/990/17464/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №560/118/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01 січня 2021 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01 січня 2022 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01 січня 2023 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01 січня 2021 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01 січня 2022 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01 січня 2023 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося з заявою про роз'яснення рішення суду від 05 лютого 2024.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про роз'яснення рішення відмовлено.
24 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №560/118/24.
Верховний Суд під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року та прийняту за наслідками її перегляду постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Звертаючись із заявою про роз'яснення відповідач вказав, що ОСОБА_1 при зверненні з заявою від 17 січня 2024 року щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, довідку про суддівську винагороду не надала. Отже, у органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо визначення розміру суддівської винагороди для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні заяви про роз'яснення рішення зазначили, що судом зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01 січня 2021 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01 січня 2022 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01 січня 2023 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», з врахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, на переконання суддів рішення є зрозумілим, його резолютивна частина містить чіткі й такі, що не містить положень, які допускають її неоднозначне розуміння, а обставини, на які посилається заявник, фактично вказують на те, що останній просить роз'яснити не рішення суду, а визначити порядок його виконання.
Верховний Суд зазначає, що частиною першою статті 254 КАС України передбачено за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Відповідно до частини другої статті 254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для таких, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Механізм, визначений статтею 254 КАС України, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №560/118/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій