30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 420/12174/24
адміністративне провадження № К/990/16128/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №420/12174/24 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради до Головного управління ДПС в Одеській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги
Комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №2687/1/15-32-07-08 від 19.10.2023 року щодо визначення комунальному некомерційному підприємству «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 962 400 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 240 600 грн. 25 коп.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №26868/15-32-07-08 від 19.10.2023 року щодо застосування до комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №26867/15-32-07-08 від 19.10.2023 року щодо застосування до комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4080 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №26915/15-32-24-06 від 19.10.2023 року щодо застосування до комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1020 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №26916/15-32-24-06 від 19.10.2023 року щодо визначення комунальному некомерційному підприємству «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 124 304 грн. 58 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 172 962 грн. 57 коп.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №26917/15-32-24-06 від 19.10.2023 року щодо визначення комунальному некомерційному підприємству «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 76 827 грн. 49 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11 819 грн.11 коп.;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 29.11.2023 року №0025137-1305-1532 на суму 1 345 472 грн. 47 коп.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 19.10.2023 року: - №26915/15-32-24-06 щодо застосування до комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1020 грн.; - №26916/15-32-24-06 щодо визначення комунальному некомерційному підприємству «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 124 304 грн. 58 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 172 962 грн. 57 коп.;- №26917/15-32-24-06 щодо визначення комунальному некомерційному підприємству «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 76 827 грн. 49 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11 819 грн.11 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2025 апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено повністю. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі №420/12174/24 скасовано в частині задоволених позовних вимог. Прийнято в цій частині у справі №420/12174/24 нове судове рішення, яким у задоволенні вище вказаних позовних вимог Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради відмовлено повністю. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 року у справі №420/12174/24 залишено без змін.
16.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №420/12174/24, в якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник, зокрема зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме ч. 4 ст. 308 КАС України та чч. 1 та 2 ст. 211 КАС України. В обгрунтування даного доводу, платником податку здійснено посилання на судові рішення Верховного Суду, які ухвалені в господарській та цивільнійї юрисдицкції, що в апріорі не може прийматись Касаційним адміністративним судом, як висновки про правильне застосування на думку скаржника, норм процесуального права КАС України.
Посилання Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради на постанову Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 140/1322/22 також є хибним, оскільки судом касаційної інстанції ухвалене рішення про скасування рішення суду апеляційної інстанції, та направлення справи на новий розгляд, оскільки судом апеляційної інстанції не наведено мотивів прийняття нових доказів.
У цій справі, суд апеляційної інстанції навпаки, приймаючи докази, зазначив: З матеріалів справи та зі змісту Акту перевірки слідує, що долучені до матеріалів справи у суді апеляційної інстанції вище зазначені документи, досліджувались в ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу, надані позивачем на вимогу відповідача, та знайшли своє відображення у пункті 3.1.1 Акту перевірки. (див. аркуш 11, 12 Акту)
За наслідками дослідження звукозапису судового засідання, яке відбулося у суді першої інстанції 14.08.2024 року (протокол судового засідання №3230793), апеляційним судом установлено, що представниками податкового органу, якими проведено перевірку, а саме інспектором-ревізором Орловською Н.І., надані відповідні пояснення з приводу виявлених під час перевірки документів, які відображені на аркуші 12 Акту перевірки.
Так, зазначені на аркуші 12 Акту перевірки документи, отримані в рамках проведення перевірки інспекторами-ревізорами податкового органу шляхом зняття відповідних копій з оригіналів документів. За поясненням представника відповідача, оригінали таких документів знаходяться у позивача та пред'явлені ним під час перевірки. (т.1 а.с.27-28)
Більше того, як з'ясовано апеляційним судом, під час судового засідання вище вказані документи оглянуті окружним адміністративним судом, водночас, питання щодо долучення до матеріалів справи таких документів, судом першої інстанції не вирішено.
Колегія суддів вказує про те, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, які були передумовою прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Також, слід зазначити, що обставини справи мають бути встановлені належним чином з урахуванням документів та наданих сторонами доказів, оцінених у їх сукупності.
Щодо посилання позивача на неправильне застосування норм матеріального права, а саме: п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України.
В обгрунтування даного доводу, позивач посилається на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 24.11.2021 у справі № 440/4414/18, від 18.10.2021 у справі № 824/640/19-а, від 02.05.2021 у справі № 520/4238/19, в той час, як судом апеляційної інстанції застосовано норми права, які прийняті пізніше. Зокрема, судом застосовано приписи Законів України № 533 від 17.03.2020, № 591 від 13.05.2020, № 2118 від 03.03.2022, № 2260 від 12.05.2022, № 3219 від 30.06.2023.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, у зв'язку із внесенням змін вище переліченими Законами, Податковим кодексом України передбачено було зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, а з 17 березня 2022 року - на період дії правового режиму воєнного стану, який не завершився станом на час розгляду цієї справи.
Враховуючи, що на час дії карантину та воєнного стану, було зупинено перебіг строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, у тому числі і строк для визначення контролюючим органом позивачу суми грошових зобов'язань за період, зокрема починаючи з 01.01.2017 року, зазначений в наказі період перевірки, який мав скінчитися після 28.02.2021 року, однак починаючи з 18.03.2020 року перебіг якого зупинено, про що зазначено судом апеляційної інстанції колегія суддів вважає необгрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем вимог статті 102 Податкового кодексу України, з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, скаржник в касаційній скарзі зазначає, щодо невірного тлумачення норм, які дозволяли на думку суду ГУ ДПС проводити перевірку поза межами 1095 днів.
Окрім цього, містяться посилання не неправильне застосування п. 4 ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого ( сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску"
Водночас платником податку, в цій частині не зазначено підставу касаційного оскраження, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник у касаційній скарзі також зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв'язок наведених доводів до зазначеної підстави.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Натомість, обгрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідачем викладено обставини справи, процитовано норми податкового законодавства, що в свою чергу не може слугувати обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі зазначеного пунтку касаційного оскарження.
Також, необхідно зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Крім того, відповідно до прохальної частини касаційної скарги зазначено, скаржник просить залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Також, позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відтак, скаржником не сформульовані вимоги до суду касаційної інстанції відповідно до статті 349 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не належно викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належних підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №420/12174/24 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяВ.П. Юрченко