Справа № 320/22551/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
30 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу,
03 липня 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної служби з безпеки на транспорті, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті №344845 від 27.12.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу;
- визнати протиправною та скасувати постанову винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті №351998 від 25.04.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу;
- визнати протиправною та скасувати постанову винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті №013147 від 09.05.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу;
- визнати протиправною та скасувати постанову винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті №013264 від 16.05.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу прийняті відповідачем без урахування усіх обставин, відтак підлягають скасуванню у судовому порядку.
Рішенням рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Державної служби України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні неправильно застосовано положення Закону № 2344-ІІІ, Порядку № 1567, Порядку № 1388, Інструкції № 379, Правил № 363.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року та від 13 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
26 лютого 2025 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, 27.12.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову №344845 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Так, відповідно до складеного Акту № 345307 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.11.2022 ФОП ОСОБА_1 допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, а саме відсутність на момент проведення перевірки протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу MAN 18.225 номерний знак НОМЕР_1 .
25.04.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову №351998 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Так, відповідно до складеного Акту №345961 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.03.2023 ФОП ОСОБА_1 допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, а саме відсутність на момент проведення перевірки протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу MAN LE8.180 номерний знак НОМЕР_2 .
09.05.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову №013147 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
За результатами складеного Акту №354753 проведення перевірки додержання вимог про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.03.2023 ФОП ОСОБА_1 допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, а саме відсутність на момент проведення перевірки тахокарт за 17.03.2023 та попередні 28 діб до транспортного засобу MAN LE 8.163 номерний знак НОМЕР_3 .
16.05.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову №013264 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Так, відповідно до складеного Акту №345948 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.03.2023 ФОП ОСОБА_1 допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, а саме відсутність на момент проведення перевірки протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу MAN 8.185 LC номерний знак НОМЕР_4 .
Не погоджуючись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що у водія, який здійснював перевезення вантажу у відповідні дати, в які були складені акти проведення перевірок: 15.11.2022, 02.03.2023, 20.03.2023, була належним чином оформлена картка водія, а тому він не зобов'язаний був мати роздруківку даних цифрового тахографа, оскільки такий документ є альтернативним до картки водія.
Отже, в даному випадку картка водія була належним документом для обліку робочого часу та часу відпочинку водія.
З огляду на вищевикладене, відповідачем не було доведено належними доказами факту вчинення позивачем порушення за яке передбачена відповідальність абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", та відповідно не доведено правомірність накладення на позивача адміністративно-господарських штрафів.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваних постанов про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення Закону № 2344-III, а саме: відсутність на момент перевірки документів, передбачених положеннями статті 48 Закону № 2344-III - протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу; відсутність на момент проведення перевірки тахокарт.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частиною сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-IIІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини вісімнадцятої статті 6 Закону № 2344-IIІ у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Частиною дев'ятнадцятою статті 6 Закону № 2344-IIІ передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Згідно з частиною двадцятою статті 6 Закону № 2344-IIІ автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Відповідно до статті 6 Закону № 2344-III постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
У пункті 15 Порядку №1567 визначений виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання вантажних перевезень перевіряється:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
додержання водієм режиму праці та відпочинку;
виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Так, Міністерством транспорту та зв'язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).
За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас за визначенням, наведеним у пункті 1.4 Інструкції № 385 перевізники - це суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з підпунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Також, відповідно до вказаного підпункту Інструкції № 385 до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, протокол перевірки та адаптації тахографу.
У свою чергу, згідно із пунктами 3.5, 3.6. Інструкції № 385, на перевізників покладено обов'язок забезпечувати водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).
У постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - у разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).
Згідно з пунктом 1.1. Положення № 340, це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 153 від 1979 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Відповідно до пункту 1.3. Положення № 340, вимоги цього положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Пунктом 1.5 Положення № 340 визначено, що тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Як встановлено судом, під час проведення спірних перевірок виявлено порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, тахокарти, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, а саме: абзац 3 частини першої - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
Своє чергою абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16, аналізуючи законодавство про автомобільний транспорт, зокрема приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення № 340, виснував, що за відсутності документів, зокрема, адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до п.6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водія. (п.6.3 Положення).
Так, суд першої інстанції виснував, що Інструкція №385 покладає обов'язок на водія щодо наявності при ньому картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа, тобто один з цих двох документів.
Крім того, суд вказав, що в даному випадку картка водія була належним документом для обліку робочого часу та часу відпочинку водія.
Апелянт наголошує на тому, що виключень щодо критеріїв вказаних п. 6.1 Положення № 340 законодавством не передбачено, а індивідуальну контрольну книжку водія, яка передбачена п. 6.3 Положення, водій зобов'язаний вести, якщо він керує транспортними засобами, які не визначені п. 6.1.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, транспортні засоби, які були об'єктами спірних перевірок не обладнані тахографами.
Проте, як зазначає відповідач і вбачається з матеріалів справи, автомобілі:
MAN 18.225 номерний знак НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу має повну масу 18000 т (а.с.20);
MAN LE8.180 номерний знак НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу має повну масу 10800 т (а.с.24);
MAN LE 8.163 номерний знак НОМЕР_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу має повну масу 7500 т (а.с.27);
MAN 8.185 LC номерний знак НОМЕР_4 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу має повну масу 7490 т (а.с.30);
З наведеного вбачається, що усі автомобілі, якими здійснювалось перевезення вантажу, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу мають повну масу більше 3,5 т, відтак на них поширюються вимоги пункту 6.1 Положення 340 про обов'язкове обладнання діючими та повіреними тахографами.
Таким чином, твердження позивача про відсутність у нього обов'язку обладнувати вантажний автомобіль діючим та повіреним тахографом, з огляду на наявність індивідуальної контрольної книжки водія, є безпідставними.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що орган Укртрансбезпеки мав достатні правові підстави для застосування до позивача приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
У контексті тверджень позивача про те, що законодавство не містить вказівки на обов'язок водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, а відповідно і мати протокол перевірки та адаптацію тахографу до транспортного засобу, судова колегія зауважує, що відповідно до пункту 1.3. Положення № 340, вимоги цього положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
За приписами пункту 6.1. Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно зі статтею 34 Закону автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Частиною третьою статті 10 Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Приписи пункту «а» частини першої статті 10 вказаної Конвенції є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
Поряд з цим, чинним законодавством не передбачена відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв, зокрема при здійсненні внутрішніх перевезень.
Крім того, відповідно до статті 49 Закону № 2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов'язаний дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Отже, з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, його територіального розташування та інших обставин.
Колегія суддів наголошує, що в першу чергу законодавство у сфері дотримання безпечних правил дорожнього руху, забезпечення прав водія спрямоване на дисциплінування учасників дорожнього руху та збереження їх життя та здоров'я.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі № 600/3906/22-а, від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17, від 19 серпня 2019 року у справі № 823/5035/15.
На підставі викладеного у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування.
Таким чином, апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті підлягає задоволенню, рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року - скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Т.Р. Вівдиченко
О.М. Кузьмишина