П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32125/24
Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 420/32125/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 10.06.2024 № 7409/03-16 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з пунктом “а» ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується із прийняттям рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 10.06.2024 № 7409/03-16 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та просить суд його скасувати. Як вказав позивач, оскільки зі служби позивач був звільнений в 2019 році, для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років зараховується на пільгових умовах відповідно до Постанови № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року. У противному випадку, як зазначив позивач, порушується конституційний принцип рівності і заборони дискримінації, позивач ставиться в нерівне становище з тими військовими пенсіонерами, які звернулись за оформленням пенсії своєчасно, маючи таку ж саму пільгову вислугу років. Тому, на думку позивача, застосування лише положень пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ при обрахунку вислуги років для призначення пенсії особі, яка проходила службу, зокрема, в органах ДКВС України, без врахування положень статті 17-1 Закону №2262-ХІІ та ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» є неправомірним та таким, що порушує встановлені гарантії її прав на пільгове пенсійне забезпечення. Позивач, вказавши, що вислуга років станом на дату звільнення складала у пільговому обчисленні - 31 рік 03 місяців 28 днів та відповідно ОСОБА_1 , має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що пунктом “а» статті 12 Закону № 2262 визначено, що пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах “б» - “д» , “ж», “з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. Оскільки, як вказав відповідач, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262 необхідно мати вислуги 24 календарних роки і більше, а у позивача в календарному обчислені вислуга склала 18 років 03 місяці 06 днів, прийнято рішення відмовити позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 13 Закону № 2262 в зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років на момент звільнення зі служби. У зв'язку з цим, як вказав відповідач, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 10.06.2024 № 7409/03-16 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 є винесеним з дотриманням вимог чинного законодавства та на підставі наданих уповноваженим органом документів, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20.01.2025 у справі № 420/32125/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 10.06.2024 №7409/03-16 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з пунктом “а» ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.02.2024.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, м.Херсон, вул. Валентини Крицак 6) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022.
Представник позивача надала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та 30.09.2019 звільнений з державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» за п. 4 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до наказу Державної установи «Херсонська виправна колонія (№ 61)» від 05.09.2019 вислуга років позивача станом на дату звільнення склала в календарному обчисленні 18 років 03 місяців 06 днів, в пільговому обчисленні - 31 рік 03 місяців 28 днів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 10.06.2024 № 7409/03-16 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку із відсутністю необхідної календарної вислуги років на момент звільнення зі служби, а саме 24 календарних роки.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у зразковій справі № 480/4241/18 та у постанові від 03 березня 2021 року у справі 805/3923/18-а, виходив з того, що вислуга років позивача, з врахуванням часу служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 24 календарних років, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.
При цьому, суд першої інстанції врахував, що право для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ виникло у позивача до внесення змін до Порядку №393 у лютому 2022 року.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ключе питання, в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційної скарги, стосується правомірності відмови пенсійного органу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-XII з урахуванням її пільгового обчислення, виходячи з приписів Постанови №119, якою внесено зміни до Постанови №393, чинної на момент звернення особи з заявою про призначення пенсії.
Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону № 2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону №2262-XII. При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 № 203/98-ВР.
Відповідно до частини 4 статті 23 Закону № 2713-IV особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, серед інших, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.
Питання пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби уже досліджувалось Верховним Судом.
Так, у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 Верховний Суд у складі судової палати дійшов також таких висновків:
«…право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.».
Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що позивач проходив службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби і на момент звільнення його календарна вислуга в пільговому обчисленні становила більше 31 рік 03 місяців 28 днів, тобто більше 24 років.
За таких обставин, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Аргументи апелянта в цій частині на Порядок №393 є безпідставним і ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки передбачене цим Порядком право на пільгове зарахування вислуги років враховується для визначення розміру пенсії, а не її призначення.
Натомість, предметом спору у цій справі є не визначення розміру пенсії, а її призначення.
Право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачене частиною 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», яка підлягає застосуванню під час вирішення цієї справи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.03.2025 у справі № 160/9410/24, від 18.02.2025 у справі №520/14878/23.
За наведеного, на думку колегії суддів, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду у постановах від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22, від 11.09.2023 у справі № 480/4827/22, від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22, від 15.09.2023 у справі №380/10714/22 та від 18.10.2023 року у справі №360/17/23, як такі, що повинні були застосовані до даної справ колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такі зроблені у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається.
Так, у справі, яка розглядається, позивач проходив службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, для яких Законом № 2713-IV встановлено спеціальний порядок пільгового заліку вислуги років.
Натомість у справах № 200/4951/22, № 480/4827/22, № 560/9478/22, №380/10714/22 та №360/17/23 позивачами були особи, які проходили службу в національній поліції та прикордонній службі, на яких Закон № 2713-IV не поширюється.
З аналогічних мотивів, Верховний Суд у постанові від 18.02.2025 у справі №520/14878/23 відступу від висновків Верховного Суду у зазначених справах.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 420/32125/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк