П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/11560/24
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі № 420/11560/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації грошового забезпечення за період з 09.07.2020 по 21.02.2021 без застосування березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації - різниці, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.07.2020 по 21.02.2021 відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації - різниці, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 09 липня 2020 року по 21 лютого 2021 року він проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді старшого офіцера (із застосування мобільних підрозділів та відділу організації прикордонної служби штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 . 09 липня 2020 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) № 204-ос зараховано в списки особового складу регіонального управління і на всі види забезпечення. 16 лютого 2021 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) № 41-ос виключено з 21 лютого 2021 року зі списків особового складу регіонального управління і всіх видів забезпечення. 23 лютого 2024 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 80-ос полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби і виключений зі списків особового складу регіонального управління і всіх видів забезпечення. При проходженні ОСОБА_1 військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 нараховувалась і виплачувалась індексація грошового забезпечення без врахування індексації - різниці і березня 2018 року як базового місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення, що, на думку позивача, є протиправним.
1 і 21 березня 2024 року ОСОБА_1 звертався в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) щодо надання відомостей про його грошове забезпечення в період 2020 - 2021 років, розрахунку фіксованої індексації (індексації-різниці) станом на 01 березня 2018 року (різниці грошового забезпечення за березень 2018 року порівняно з лютим 2018 року) за посадою (посадами), яку (які) ОСОБА_2 обіймав з 09 липня 2020 року по 21 лютого 2021 року в ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також з пропозицією добровільно здійснити перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням індексації - різниці і березня 2018 року як базового місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення. 18 березня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовою частиною НОМЕР_1 ) надано інформацію про нараховане і виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 в період 2020 - 2021 років із зазначенням усіх його складових, при цьому зазначивши, що грошове забезпечення йому виплачувалось відповідно до чинного законодавства і підстав для перерахунку грошового забезпечення відсутні. 05 квітня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовою частиною НОМЕР_1 ) на повторне звернення ОСОБА_1 надано вдруге відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 в період 2020 - 2021 років із зазначенням усіх його складових, при цьому зазначивши, що грошове забезпечення йому виплачувалось відповідно до чинного законодавства і підстав для перерахунку грошового забезпечення відсутні. Позивач не згоден з відмовою командування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) здійснити йому нарахування індексації грошового забезпечення з 09 липня 2020 року по 21 лютого 2021 року із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації - різниці відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року.
20.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) доказів.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалами від 29.05.2024 року та від 21.06.2024 за клопотанням позивача від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) було витребувано докази. Зокрема, суд витребував від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) докази щодо нарахованого грошового забезпечення із зазначенням усіх його складових офіцеру (офіцерам) ІНФОРМАЦІЯ_1 в лютому і окремо в березні 2018 року за посадою (посадами), яку (які) ОСОБА_1 обіймав в регіональному управлінні з 09 липня 2020 року по 21 лютого 2021 року (старшого офіцера (із застосування мобільних підрозділів та резервів) відділу організації прикордонної служби штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
На виконання ухвал суду відповідачем подано заяви про неможливість надання зазначених доказів через те, що станом на лютий та березень 2018 року вказана в ухвалах суду посада у відповідача була вакантною. Крім того, відповідач зауважив, що позивач у лютому та березні 2018 року проходив службу в інших органах Держприкордонслужби України ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а не у відповідача.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.01.2025 суд витребував від ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) докази щодо нарахованого ОСОБА_1 грошового забезпечення із зазначенням усіх його складових у лютому 2018 року та окремо в березні 2018 року.
На виконання вищевказаної ухвали від 08.01.2025, 20.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) надано до суду довідку щодо нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий та березень 2018 року, та копію особистої картки грошового забезпечення позивача за 2018 рік.
12.01.2025 позивачем через систему «Електронний суд» подано клопотання (вхід. № ЕС/3528/25 від 13.01.2025 року) про застосування заходів процесуального примусу і чергового витребування доказів.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.01.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 12.01.2025 року (вхід. № ЕС/3528/25 від 13.01.2025 року) про застосування заходів процесуального примусу до відповідача і чергового витребування доказів.
06.05.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, таке. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме з 01 березня 2018 року відбулося підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, тому березень 2018 року є базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року. Позивачу за період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) виплачена індексація грошового забезпечення, що підтверджується довідкою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 та Архівними відомостями з січня 2020 р. по грудень 2021 р. Так, позивачу виплачена: у серпні 2020 - 226 грн. 29 коп.; у вересні 2020 - 226 грн. 29 коп.; у грудні 2020 - 686 грн. 39 коп. (за жовтень 2020 року, листопад 2020 року та грудень 2020 року); у січні 2021 - 331 грн. 42 коп.; у лютому 2021 - 331 грн. 42 коп. Вказана індексація виплачена позивачу із застосуванням базового місяця - березень 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23.01.2025 у справі № 420/11560/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що у разі зміни з 10.03.2018 посади працівника розмір підвищення його доходу має визначатись за посадою, яку він займав в спірний період визначення індексації заробітної плати, а не за посадою, яку він обіймав станом на 01.03.2018;
- суд першої інстанції помилково для розрахунку індексації-різниці врахував розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року - 10 537,68 грн, як то зазначено в архівній довідці, а не 15 979,73 грн, як то підтверджується випискою по рахунку позивача в АТ КБ «Приватбанк» за лютий 2018 року.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 09.07.2020 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) № 204-ос ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу регіонального управління і на всі види забезпечення.
16.02.2021 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) № 41-ос ОСОБА_1 , який вибуває для подальшого проходження служби у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключено з 21.02.2021 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 та знято з усіх видів забезпечення.
23.02.2024 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 80-ос полковника ОСОБА_1 , звільненого з військової служби в запас наказом Голови Державної прикордонної служби України від 15.02.2024 № 270-ОС, виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 та всіх видів забезпечення.
Отже, позивач проходив службу у відповідача з 09.07.2020 по 21.02.2021 включно.
Позивачу за вказаний період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) виплачена поточна індексація грошового забезпечення, що підтверджується довідкою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 та Архівними відомостями, за 2020 р. та 2021 р. (а.с. 60-62).
Так, позивачу виплачена: у серпні 2020 - 226 грн. 29 коп.; у вересні 2020 - 226 грн. 29 коп.; у грудні 2020 - 686 грн. 39 коп. (за жовтень 2020 року, листопад 2020 року та грудень 2020 року); у січні 2021 - 331 грн. 42 коп.; у лютому 2021 - 331 грн. 42 коп. Вказана індексація позивачу нарахована із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - березень 2018 року.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що за період проходження служби у відповідача позивачу була нарахована поточна індексація у встановленому законодавством розмірі, з дотриманням вимог Порядку № 1078, з урахуванням "базового місяця" - березень 2018 року.
Відтак, суд виснував, про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Разом з тим, суд зазначив, що згідно наявної в матеріалах справи довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо нарахованого грошового забезпечення позивача, наданої на вимогу суду, розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року склав 10537,36 грн (щомісячні види грошового забезпечення), розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року склав 16238,40 грн (щомісячні види грошового забезпечення). Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року складав 5701,04 грн (16238,40 грн - 10537,36 грн).
При цьому, оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року складав 5701,04 грн (16238,40 грн - 10537,36 грн), що перевищує суму можливої індексації (4463,15 грн), суд першої інстанції виснував про відсутність у позивача права на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 09.07.2020 по 21.02.2021.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ключове питання щодо індексації грошового забезпечення позивача, які потребують вирішення в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційної скарги стосується:
- уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати й розміру так званої «індексації-різниці» за період 09.07.2020 по 21.02.2021.
Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з такого.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
У контексті наведеного, апеляційний суд зазначає, що термін «індексація-різниці» фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанов дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 09.07.2020 по 21.02.2021.
Апеляційний суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Таким чином, з метою встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, на думку колегії суддів, варто встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно наявної в матеріалах справи довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо нарахованого грошового забезпечення позивача, наданої на вимогу суду першої інстанції, розмір грошового забезпечення позивача грн (щомісячні види грошового забезпечення) склав: у лютому 2018 року - 10537,36, а у березні 2018 року - 16238,40 грн.
Відтак, грошовий дохід позивача збільшився на 5701,04 грн (16238,40 грн - 10537,36 грн).
В свою чергу, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Враховуючи те, що сума можливої індексації, що склалася у березні 2018 року є меншою за розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року, є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність у позивача права на індексацію-різницю, відповідно до положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Враховуючи все вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно виснував про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, апеляційний суд не надає оцінку не оскарженій частині рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про нарахування і виплату ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації грошового забезпечення за період з 09.07.2020 по 21.02.2021 року без застосування "базового місяця" - березень 2018 року.
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що у разі зміни з 10.03.2018 посади працівника розмір підвищення його доходу має визначатись за посадою, яку він займав в спірний період визначення індексації заробітної плати, а не за посадою, яку він обіймав станом на 01.03.2018.
Проте, як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Тобто, для визначення права позивача на отримання сум індексації-різниці, значення має розмір доходу позивача станом на лютий-березень 2018 року відповідно за посадою, яку займав позивач у цей період.
Відтак, вищевказані доводи апелянта є необґрунтованими.
Також, в апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково для розрахунку індексації-різниці врахував розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року - 10 537,68 грн, як то зазначено в архівній довідці, а не 15 979,73 грн, як то підтверджується випискою по рахунку позивача в АТ КБ «Приватбанк» за лютий 2018 року.
Оцінюючи вказані доводи колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 260/3390/24 залишено без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.09.2024, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позову відмовлено.
Так, Восьмий апеляційний адміністративний суду у постанові від 25.04.2025 у справі № 260/3390/24 встановив, що згідно з архівними відомостями, позивачу нараховане та виплачене на картковий рахунок грошове забезпечення за лютий 2018 року: посадовий оклад 1400,00 грн., оклад за військовим званням 135,00 грн., надбавка за вислугу років 537,25 грн., надбавка за особливості проходження служби 1657,80 грн., надбавка за кваліфікацію 231,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 280,00 грн., надбавка за особливі умови служби пов'язані з підвищеним ризиком для життя 210,00 грн., премія 5880,00 грн..
Щомісячна додаткова винагорода, встановлена пунктом 5 ПКМУ від 22.09.2010 № 889, Позивачу була нарахована за січень 2018 року та виплачена в лютому 2018 року в розмірі 5892,03 грн.
Відповідно, в картці грошового забезпечення за 2018 рік щомісячна додаткова винагорода відображена в січні 2018 року, тобто в місяці, за який вона виплачувалась.
Отже, загальна сума нарахувань в лютому 2018 року становила 16223,08 грн. На картковий рахунок позивача перераховано кошти в розмірі 15979,73 грн. за мінусом утриманого військового збору.
Таким чином, грошове забезпечення позивача за лютий становило:
- посадовий оклад 1400,00 грн.
- оклад за військовим званням 135,00 грн.
- надбавка за вислугу років 537,25 грн.
- надбавка за особливості проходження служби 1657,80 грн.
- надбавка за кваліфікацію 231,00 грн.
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень 424,32 грн.
- надбавка за особливі умови служби пов'язані з підвищеним ризиком для життя
210,00 грн.
- премія 5880,00 грн.
- додаткова грошова винагорода 61,99 грн.
Додаткова грошова винагорода, встановлена пунктом 5 ПКМУ від 22.09.2010 № 889 враховується виключно за 1 день, оскільки саме за такий період місяця лютого вона була нарахована (за період з 2-го лютого, включно, і надалі вказана виплата не нараховувалася і не виплачувалася, оскільки була скасована).
Таким чином, грошове забезпечення Позивача за місяць лютий 2018 року становило: 1400,00 грн. + 135,00 грн. + 537,25 грн. + 1657,80 грн. + 231,00 грн. + 424,32 грн. + 210,00 грн. + 5880,00 грн. + 61,99 грн. = 10537,36 грн.
Нараховане грошове забезпечення позивача за місяць березень 2018 року становить 16238,4 грн. Вказана обставина не оспорюється самим позивачем, а визнається в позовній заяві.
Таким чином, підвищення грошового доходу в березні порівняно з лютим становить: 16238,4 грн. - 10537,36 грн. = 5701,04 грн.
Отже, апеляційний суд у справі № 260/3390/24 досліджував обставини та документи на які посилається апелянт в апеляційній скарзі та надав їм оцінку.
Вказана постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 25.04.2025.
Відтак, в межах розгляду даної справи, в силу положень частини 4 статті 78 КАС України, колегія суддів враховує висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 25.04.2025 у справі № 260/3390/24, а вищевказані обставини є преюдиційними в контексті розгляду даної справи.
Відтак, наведені вище доводи апелянта є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі № 420/11560/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк