П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/5060/24
Перша інстанція: суддя Величко А.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусик А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 400/5060/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 05.04.2024 №231050004732 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2024 про призначення пенсії за віком на підставі ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», врахувавши наявний трудовий стаж в обсязі 21 рік 6 місяців 8 днів за даними електронної пенсійної справи, копіями трудової книжки та військового квитка.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 23.08.2022 №7126-5002037979 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. По досягненні 63 річного віку позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак рішенням Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 05.04.2024 №231050004732 йому було відмовлено у призначенні пенсії, спираючись на відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення органу пенсійного фонду протиправним, тому й звернувся до суду з цим позовом.
17.06.2024 до Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що 27.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 05.04.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення №231050004732 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Вказав, що до страхового стажу позивача не зараховано період проходження позивачем строкової військової служби з 30.10.1979 по 24.11.1981 згідно з довідкою від 31.03.2021 № 91, оскільки довідка видана на підставі військового квитка НОМЕР_1 , а військовий квиток не надано. Зазначив, що до заяви про призначення пенсії позивачем не надано трудову книжку. Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 09 років 07 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
18.06.2024 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що 27.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком. 05.04.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення №231050004732 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 20 січня 2025 року у справі № 400/5060/24 адміністративний позовом ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 05.04.2024 №231050004732 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 27.03.2024, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції незаконне і необґрунтоване, винесено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення №231050004732 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058 прийнято у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу
Скаржник вважає, що дії територіального органу Пенсійного фонду в повному обсязі відповідають нормам чинного законодавства.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 23.08.2022 №7126-5002037979 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
27.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 05.04.2024 №231050004732 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Врахований страховий стаж ОСОБА_1 склав 09 років 07 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховано період проходження позивачем строкової військової служби з 30.10.1979 по 24.11.1981 згідно з довідкою від 31.03.2021 № 91, оскільки довідка видана на підставі військового квитка НОМЕР_1 , а військовий квиток не надано. До заяви про призначення пенсії позивачем не надано трудову книжку.
Не погодившись з рішенням від 05.04.2024 №231050004732, позивач оскаржив його в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи, за наявності у трудовій книжки відомостей достатніх у своїй сукупності для визначення конкретного періоду роботи, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення організаційно-розпорядчих документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі вирішення питання щодо призначення пенсії за віком.
Суд означив, що матеріали справи не містять доказів, наданих відповідачами, які б свідчили про те, що у зв'язку із тим, що поданих позивачем документів для призначення пенсії, що підтверджують страховий стаж було не достатньо, пенсійний орган самостійно витребував документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, проводив перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин щодо наявності у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу для призначення пенсії.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом №1058-IV.
За змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 56 Закону №1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень пункту 1 Порядку №637 (у відповідній редакції) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За вимогами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
В контексті обставин цієї справи та доводів ГУ ПФУ, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, колегія суддів враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У даному випадку матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу Позивача .
Відтак, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу Позивача певних періодів роботи орган Пенсійного фонду, вирішуючи цей спір, свою позицію побудував виключно на припущеннях (сумнівах) щодо непідтвердження наявності у позивача страхового (трудового) стажу у певні періоди.
Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду №120/8471/23 від 31 січня 2025 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у цьому випадку є визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 05.04.2024 №231050004732 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 27.03.2024, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315,316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 400/5060/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк