П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36625/24
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шляхтицького О.І.,
суддів: Федусика А.Г., Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі № 420/36625/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1089/15-32-24-07 від 30.09.2024;
- поновити з 01.10.2024 реєстрацію у якості платника єдиного податку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивачці надійшов акт про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеної системі оподаткування, обліку та звітності №41202/15-32-24-07 від 20.09.2024. Пізніше їй надійшло рішення податкового органу №1089/15-32-24-07 від 30.09.2024, згідно до якого реєстрація позивача як підприємця у якості платника єдиного податку 3 групи із ставкою 5% без сплати ПДВ анулюється з 01.10.2024. При цьому, як стверджує позивач, її не було повідомлено про винесення відповідного рішення Головним управлінням ДПС в Одеській області.
Вважаючи вищевказане рішення протиправним, позивач звернулась до суду задля його оскарження та скасування.
13.12.2024 до суду від представника Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено, що платником єдиного податку третьої групи порушено умови перебування на спрощеної системи оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права платникам застосовувати спрощену систему оподаткування. Під час перевірки використовувались інформація, яка зберігається в базах даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС. На підставі вищезазначеного Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт перевірки щодо порушення платником єдиного податку третього групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування №41202/15-32-24-07 від 20.09.2024. Примірник акту перевірки надіслано 26.09.2024 за податковою адресою позивача у порядку, передбаченому ст.42 ПК України. Відповідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримала акт перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності №41202/15-32-24-07 від 20.09.2024 року, що підтверджено особистим підписом та датою вручення 04.10.2024.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням 10.02.2025 у справі № 420/36625/24 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1089/15-32-24-07 від 30.09.2024.
Зобов'язав Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку 3 групи з 01.10.2024
Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 028,00 грн
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції представник Головного управління ДПС в Одеській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції не враховано, що заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується суб'єктів господарювання, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж;
- інші доводи відтворюють зміст відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обрала наступні види економічної діяльності за КВЕД, а саме - 61.10 “Діяльність у сфері проводового електрозв'язку» та 61.90 “Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
Позивач з 01.01.2022 зареєстрована як платник єдиного податку 3 групи зі ставкою 5%, що відповідачем не заперечувалось.
Згідно витягу з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за №2399, позивач надає наступні електронні комунікаційні послуги (із зазначенням коду виду кожної окремої послуги):
IA.S1 - послуга доступу до мережі Інтернет;
TB.S1 - послуга передачі сигналів у електронних комунікаційних мережах для потреб мовлення;
AN.N1 - інша електронна комунікаційна послуга доступу, відсутня у орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг (надання споживачам (абонентам) комунікаційних послуг з доступу до обладнання (мережі) іншого постачальника електронних комунікаційних послуг, обладнання іншого провайдера програмної послуги).
Разом з тим, Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі п. 299.11 ст.299 Податкового кодексу України було проведено перевірку щодо порушення умов перебування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. За наслідками перевірки складено акт від 20.09.2024 року №41202/15-32-24-07 “Про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності», згідно якого було встановлено порушення платником єдиного податку 3 групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме встановлено здійснення видів діяльності, які не дають права платникам застосовувати спрощену систему оподаткування (абз. 8 пп. 291.5.1, п. 291.5 ст. 298 Податкового кодексу України) - КВЕД-2010: 61.10 “Діяльність у сфері проводового електрозв'язку» та 61.90 “Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
В акті також було зазначено, що під час перевірки використовувались інформаційні системи центрального рівня.
На підставі вказаного акту перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області 30.09.2024 було прийнято рішення №1089/15-32-24-07 про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників податку з 01.10.2024 на підставі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
В матеріалах справи наявні заперечення позивача на акт перевірки від 20.09.2024 року №41202/15-32-24-07, які не були враховані податковим органом при винесенні оскаржуваного рішення, оскільки матеріали акту перевірки були надіслані та отримані позивачем особисто лише 04.10.2024 (що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), тобто вже після винесення оскаржуваного рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження перебування на єдиному податку згідно до абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме: поштовий зв'язок, телефонний зв'язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
У той же час, як було встановлено судом за час розгляду справи, позивач не здійснює вищевказаних видів економічної діяльності, які передбачені пп.291.5.1. п.291.5 ст.291 ПК України, а тому підстави для анулювання позивачу реєстрації платником єдиного податку третьої групи у Головного управління ДПС в Одеській області були відсутні.
Враховуючи вищевказані обставини справи та вищенаведені нормативні приписи суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1089/15-32-24-07 від 30.09.2024 підлягає скасуванню
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані :
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).
Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Згідно п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п.76.2 статті 76 ПК України).
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.86.2 ст.86 ПК України).
Згідно п.п.291.2-291.3 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 299.3. ст. 299 ПК України визначено, що у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
За пп.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Підпунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, а саме у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).
Відповідно до абз.1 п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Матеріалами справи підтверджується, що податковим органом складено акт від 20.09.2024 №41202/15-32-24-07 про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеної системі оподаткування, обліку та звітності. Разом з тим, в акті було зазначено про встановлення під час перевірки здійснення позивачем як платником єдиного податку видів діяльності, які не дають права платникам застосовувати спрощену систему оподаткування (абз. 8 пп. 291.5.1, п. 291.5 ст. 298 Податкового кодексу України), а саме КВЕД-2010: 61.10 “Діяльність у сфері проводового електрозв'язку» та 61.90 “Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
З цього приводу апеляційний суд зазначає, що 16.12.2020 прийнятий Закон України “Про електронні комунікації» №1089-IX, що визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами (далі - Закон №1089-IX).
Згідно зі ст. 16 Закону №1089-IX суб'єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій.
У Повідомленні зазначається вид та опис електронних комунікаційних послуг. Інформація вноситься до Повідомлення шляхом проставляння суб'єктом господарювання відмітки навпроти найменування відповідного виду послуг чи доступу. У разі відсутності в орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, затвердженому регуляторним органом, послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються в довільній формі.
Згідно ст.17 Закону №1089-IX регуляторний орган (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (далі - НКЕК) включає ці відомості та веде Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг в електронному вигляді за встановленими ним порядком та формою.
Постановою НКЕК від 20.04.2022 року №30 "Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг" було затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг (далі - Порядок №30).
Тобто, при поданні Повідомлення суб'єкт господарювання самостійно визначає необхідний перелік видів електронних комунікаційних послуг згідно з Орієнтовним переліком, а в разі відсутності в Орієнтовному переліку послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються ним в довільній формі.
На підставі поданих суб'єктами господарювання Повідомлень, НКЕК веде в електронному вигляді Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, за встановленими нею порядком та формою. Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг розміщений у відкритому доступі на офіційному веб-сайті НКЕК.
Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг у встановленому порядку отримують витяги з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, які зокрема містять інформацію про код, вид та опис електронних комунікаційних послуг та код юридичних осіб за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) - для фізичних осіб - підприємців.
Єдиним ресурсом, де відображаються актуальні дані про постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, в тому числі про надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг (далі - Реєстр). Документом, який може підтвердити право суб'єкта господарювання на надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Витяг з Реєстру, наданий уповноваженими посадовими особами НКЕК.
Матеріалами справи встановлено, що позивач включена до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за №2399, як постачальник таких електронних комунікаційних послуг:
IA.S1 - послуга доступу до мережі Інтернет;
TB.S1 - послуга передачі сигналів у електронних комунікаційних мережах для потреб мовлення;
AN.N1 - інша електронна комунікаційна послуга доступу, відсутня у орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг (надання споживачам (абонентам) комунікаційних послуг з доступу до обладнання (мережі) іншого постачальника електронних комунікаційних послуг, обладнання іншого провайдера програмної послуги).
Суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп визначені п. 291.5 ст. 291 ПК України.
Зокрема, відповідно до пп.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та ФОП), які здійснюють діяльність з:
- діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності);
- діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного);
- діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного);
- діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;
- діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Тобто, законодавцем визначено підстави, за наявності яких суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку 3 групи, зокрема суб'єкти, які здійснюють діяльність з надання іншим особам послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Закон України "Про телекомунікації" втратив чинність 01.01.2022.
Раніше, Законом України від 18.09.2019 №102-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню" було припинено ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій, що здійснювалась на виконання Закону України "Про телекомунікації" та передбачала ліцензування наступних видів діяльності у сфері телекомунікацій: діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
01.01.2022 набрав чинності Закон №1089-IX, який не передбачає згаданих видів діяльності та, відповідно, в Орієнтовному переліку такі види діяльності відсутні.
Водночас, окремі норми актів законодавства України лишаються не приведеними у відповідність до Закону №1089-IX, який прийнято з метою імплементації актів права ЄС, зокрема, Директиви 2018/1972 Європейського парламенту і ради від 11.12.2018 р. "Про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій".
Так, зазначені застарілі назви видів діяльності у сфері телекомунікацій, ще містяться у абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про телекомунікації":
оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж;
провайдер телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку.
Пунктом 70 статті 2 Закону №1089-IX визначено, що: оператор електронних комунікацій (оператор) - суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами.
У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж.
У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг.
У свою чергу, згідно з п.87 ст.2 Закону №1089-IX постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг, та з пунктом 85 цієї статті постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.
Тобто, відповідно до Закону №1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
Відповідно до Офіційного узагальненого роз'яснення наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у пп.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст. 291 ПК України, а саме:
- послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, код послуги - IC.S1;
- послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, код послуги - OS.S1.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що тільки при здійсненні електронних комунікаційних послуг із кодами IC.S1 та OS.S1 постачальник не може застосовувати спрощену систему оподаткування.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за №2399, ФОП ОСОБА_1 не надає електронні комунікаційні послуги за кодом OS.SI "Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж" чи за кодом ІС.SI "Послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації.
Ба більше, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов'язків для суб'єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні.
За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно виснував про те, що обмеження перебування на єдиному податку згідно до п.п.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме: Поштовий зв'язок, Телефонний зв'язок, Діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Натомість, відповідач у якості критерію для застосування обмежень, встановлених п.п.291.5.1 п.291.5 ст. 291 ПК України та прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку, використав не здійснення конкретних видів діяльності, прямо вказаних у ПК України, а допустив довільне трактування (вибрав з контексту) положень податкового законодавства, а саме із загального переліку діяльності, а саме: надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж» відповідач виділив для себе лише: «надання послуг з експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; надання послуг з безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 оскільки остання не здійснює видів діяльності, які передбачені п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України.
Враховуючи вищевказані обставини справи та вищенаведені нормативні приписи апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1089/15-32-24-07 від 30.09.2024 підлягає скасуванню.
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно виснував про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх рішення.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі № 420/36625/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик