17 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20156/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року (головуючий суддя Голобутовський Р.З.)
в адміністративній справі №160/20156/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року у справі №160/20156/24, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн за період з 16.04.2023 по 21.04.2023, з 03.11.2023 по 14.11.2023 у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 грн за період з 16.04.2023 по 21.04.2023, з 03.11.2023 по 14.11.2023 у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , передбаченого наказом №359 від 26.12.2023, а саме:
щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №740 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Окремим дорученням Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з з 01.12.2023 по 26.12.2023;
надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% з урахуванням окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років згідно з телеграмою Міністерства оборони України №248/269 від 18.01.2022 з 01.12.2023 по 26.12.2023;
грошової компенсації за невикористані 8 (вісім) діб щорічної основної відпустки за 2022 рік;
грошової компенсації за невикористані 30 (тридцять) діб щорічної основної відпустки за 2023 рік;
матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі щомісячного грошового забезпечення; одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу під час мобілізації або на особливий період у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожен прослужений місяць за період з 21.09.2022 по 26.12.2023.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 , передбачене наказом №359 від 26.12.2023, а саме:
щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №740 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Окремим дорученням Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з з 01.12.2023 по 26.12.2023;
надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% з урахуванням окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років згідно з телеграмою Міністерства оборони України №248/269 від 18.01.2022 з 01.12.2023 по 26.12.2023;
грошову компенсацію за невикористані 8 (вісім) діб щорічної основної відпустки за 2022 рік;
грошову компенсацію за невикористані 30 (тридцять) діб щорічної основної відпустки за 2023 рік;
матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі щомісячного грошового забезпечення; одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, які були призвані на військову службу під час мобілізації або на особливий період у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожен прослужений місяць за період з 21.09.2022 по 26.12.2023, з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої п. 1 п. 2 розділу XXXII Наказу Міністерства оборони України №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої п. 1 п. 2 розділу XXXII Наказу Міністерства оборони України №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
10.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Співак Вікторії Анатоліївни про розподіл судових витрат, у якій заявник просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 10000 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Співак Вікторії Анатоліївни про розподіл судових витрат в адміністративній справі №160/20156/24 - залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведеністю фактичного надання послуг адвокатом в межах даної справи та здійснення оплати позивачем за послуги адвоката в межах даної справи. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування до заяви позивача наслідків, передбачених абз.3 ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України - залишення заяви представника позивача без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду від 20.01.2025 року, позивач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити його заяву повністю.
Вказує, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000грн., а також розрахунку таких витрат, представником позивача надано:
1. договір №22/03/2024 від 22.03.2024 року про надання юридичної (правничої) допомоги, укладений між АО «Ліга Сова» та ОСОБА_1 ;
2. акт №1 від 06.12.2024 року приймання-передачі наданих послуг до договору №22/03/2024 від 22.03.2024 року.
Тому вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000грн та відсутні підстави для залишення такої заяви без розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що:
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріалами справи підтверджується, що дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Отже, сторони мають надати до суду всі докази, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення щодо судових витрат у відповідний процесуальний строк, що встановлений частиною 7 ст. 139 КАС України.
Матеріалами справи підтверджується, що до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявником долучені, зокрема:
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність на ім'я Співак Вікторії Анатоліївни;
- ордер серії АЕ №1275370;
- договір про надання юридичної (правової) допомоги від 22.03.2024 №22/03/2024;
- акт від 06.12.2024 №1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання юридичної (правової) допомоги від 22.03.2024 №22/03/2024.
Водночас, доказу витрат на правничу допомогу в розмірі 10000грн матеріали справи не містять.
Так, 22.03.2024 між Адвокатським об'єднанням «Ліга Сова» в особі Співак Вікторії Анатоліївни та Поздняковим Олександром Олександровичем (клієнт) укладено договір №22/03/2024 про надання юридичної (правової) допомоги, відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 10-11).
06.12.2024 між сторонами складений та підписаний акт №1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання юридичної (правової) допомоги від 22.03.2024 №22/03/2024, згідно якого Адвокатським об'єднанням надано наступну професійну правову допомогу, пов'язану із здійсненням представництва інтересів клієнта:
- усна консультація щодо питань невиплати всіх видів забезпечення при звільненні з військової служби та додаткової винагороди військовослужбовцю за період перебування на лікуванні після отриманого поранення, послуга, кількість - 1, вартість - 1000 грн;
- складання звернень та адвокатського запиту на командування військової частини щодо невиплати всіх видів забезпечення при звільненні з військової служби та додаткової винагороди військовослужбовцю за період його перебування на лікуванні після отриманого поранення, послуга, кількість - 1, вартість - 3000грн;
- аналіз реєстру судових рішень стосовно невиплати всіх видів забезпечення при звільненні з військової служби та додаткової винагороди військовослужбовцю за період його перебування на лікуванні після отриманого поранення, послуга, кількість - 1, вартість - 500грн;
- зустріч з клієнтом для узгодження правової позиції у випадку звернення до суду із позовною заявою, послуга, кількість - 1, вартість - 500 грн;
- складання позовної заяви до А0414 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та направлення її до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та здійснення представництва інтересів «Клієнта» в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі №160/20156/24, послуга, кількість - 1, вартість - 5000 грн;
Всього - 10000 грн.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 20.01.2025 року, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 5.12.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 ЗУ №5076-VI).
Види адвокатської діяльності перелічені у статті 19 Закону № 5076-VI.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.10 ч.3 ст.2 КАС України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 5 статті 134 КАС України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Наведене дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно пункту 4.1 договору про надання юридичної (правової) допомоги від 22.03.2024 №22/03/2024 за надану професійну правничу допомогу, беручи до уваги обсяг послуг та робіт пов'язаних з представництвом в суді та/або іншою правничою допомогою, в тому числі й збором доказів, які є необхідними для належного захисту прав та інтересів клієнта щодо предмету даного договору, враховуючи складність та значення для клієнта справи, клієнт сплачує адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі, зазначеному у додатку №1 до даного договору.
При цьому слід зазначити, що будь-якого додатку №1 до договору від 22.03.2024 №22/03/2024 матеріали справи не містять (позивачем до суду не надано як в першій так і в апеляційній інстанції).
Також в п. 4.4. договору від 22.03.2024 №22/03/2024 зазначено, що сума, розрахунок якої вказано в п.4.1. даного Договору, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі відповідно до Акта виконаних робіт (наданих послуг), є витратами на професійну правничу допомогу Адвокатського об'єднання за надання професійної правничої допомоги та зменшенню чи поверненню в разі відповідних робіт (надання послуг) не підлягає.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в заяві про розподіл судових витрат, яка подана до суду 09.12.2024 (а.с. 51-56), а також в апеляційній скарзі позивач стверджує, що поніс витрати, проте доказів на підтвердження понесення таких витрат як до суду першої, так і апеляційної інстанції не надано, що є ключовим для вирішення питання щодо їх відшкодування.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріали справи не містять підтверджень, що позивачем були подані докази про розмір судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Також матеріали справи не містять підтверджень, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, частиною. 3 ст. 143 КАС України визначено:
якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Тобто вирішити питання про витрати на правничу допомогу після ухвалення рішення у справі це право, а не обов'язок суду, водночас реалізується це право (вирішити питання про витрати на правничу допомогу після ухвалення рішення) за умови якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач не зазначив поважних причин з яких він не надав до закінчення розгляду справи доказів про витрати на правничу допомогу.
З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз вказаних положень КАС України дає підстави для висновку, що таке право надано учасникам судового процесу у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Однак, у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 12.11.2020 по справі №640/13697/19, від 03.12.2020 у справі №300/2425/19 та від 12.08.2020 у справі №340/2449/19.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане дає підстави для висновку, що суд першої інстанції, залишаючи без розгляду заяву про розподіл судових витрат діяв у відповідності до норм процесуального закону та не припустився порушень вказаних норм.
На підставі викладеного, керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 17.04.2025 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Н.А. Олефіренко