30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23410/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (суддя Олійник В.М.)
у справі №160/23410/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні нарахування та виплати позивачу пенсії з 01 березня 2024 року з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії починаючи з 01.03.2024 з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача з 01.03.2024 шляхом обмеження пенсійної виплати 10-ма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб. На звернення до пенсійного органу з приводу здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, позивач отримав відповідь, що пенсію позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України №185 проіндексовано в межах максимального розміру, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ, починаючи з 01 березня 2024 року, розмір пенсії складає 23610,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, яка визначала максимальний розмір пенсії військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, втратила чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. У 2019-2024 роках будь-яких змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не вносилося, а тому пенсія повинна виплачуватись без обмеження максимальним розміром, тобто в розмірі її фактичного нарахування. За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підстав для застосування обмежень максимальним розміром при перерахунку пенсії позивача починаючи з 01 березня 2024 року на виконання вимоги постанов Кабінету Міністрів України №185.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скарги, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволення позову. Фактично позиція відповідача полягає в тому, що розмір пенсії позивача відповідає вимогам Закону №2262-ХІІ, частиною 7 статті 43 якого передбачено, що пенсія не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію за вислугу років, призначену з 01 травня 1997 року відповідно до Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року у справі № 160/10016/22, яке набрало законної сили 23.09.2022, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.12.2019 перерахувати ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 17.09.2021 №33/24/С-4832, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 у вказаній справі № 160/10016/22 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 у розмірі 70% від грошового забезпечення 26205,30 грн, яке зазначено у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 17.09.2021 №33/24/С-4832.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №160/30326/23 ОСОБА_1 нараховано щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та проведено перерахунок пенсії без обмеження пенсійної виплати 10-ма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, починаючи з 01.12.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України №185 пенсію ОСОБА_1 проіндексовано в межах максимального розміру, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ, починаючи з 01 березня 2024 року, розмір пенсії позивача до виплати склав 23610,00 грн.
19.07.2024 позивач звернувся до Головного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсійної виплати без обмеження 10-ма прожитковими мінімумами, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №46226-32345/М-01/8-0400/24 від 16 серпня 2024 року, позивачеві повідомлено, що його пенсію на підставі постанови Кабінету Міністрів України №185 проіндексовано в межах максимального розміру, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ, починаючи з 01 березня 2024 року, розмір пенсії складає 23610,00 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у виплаті пенсії без обмеження розміру пенсії 10 (десятьма) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, який є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, зокрема, громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, передбачено підвищення пенсій у зв'язку з індексацією грошових доходів населення.
Відповідно до статті 64 Закону №2262-ХІІ в редакції з урахуванням змін, внесених Законом №2040-IX (застосовується з 1 березня 2022 року), у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
В свою чергу, частиною другою статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2040-IX, яка застосовується з 01.03.2022, визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Пунктом 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено, зокрема, що у 2024 році частина друга та абзац п'ятий частини четвертої статті 42, третє речення абзацу першого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частина друга статті 22, стаття 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (із змінами, внесеними Законом України від 15 лютого 2022 року № 2040-IX) застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
В межах наданих повноважень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Пунктом 1 цієї постанови №185 встановлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Відповідно до абз.1 пп.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №185 з 01 березня 2024 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 3 постанови №185 установлено, що:
у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;
розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
У спірному випадку, як встановлено судом з наявних матеріалів справи, 01.03.2024 позивачу підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №185, в межах граничної суми збільшення, а саме: на 1500,00 грн.
Одночасно, розмір пенсії позивача з 01.03.2024 обмежений максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, в розмір пенсії.
Враховуючи, що Законом України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 2361,00 грн, розмір пенсії позивача за розрахунком пенсійного органу становив 23610,00 грн.
Позиція пенсійного органу полягає в тому, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення частини 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, однак положення Закону №3668-VI (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022) для осіб, до яких відноситься позивач, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи відповідача помилковими.
Положення ст. 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, доповнено згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011.
Одночасно статтею 2 Закону №3668-VI обмежено максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), в тому числі, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, всі подальші зміни, внесені до вказаної норми є нереалізованими. Тобто, починаючи із 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не містила норм про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.
Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (у тому числі із змінами і доповненнями) до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17.
В то же час, склалась така ситуація, що положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Наведене є свідченням наявної колізії між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне:
«на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI».
Отже, твердження відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача є безпідставними та не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин.
Також, суд враховує, що рішенням від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, без будь-яких виключень, тобто стосуються всіх категорій громадян, на яких розповсюджується цей Закон №2262-ХІІ, а не певного кола осіб, як вважає відповідач.
Виходячи з вищенаведеного, приймаючи до уваги, що положення п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №185 щодо підвищення пенсій з 01.03.2024 в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, не відповідають приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, тому відповідач мав застосовувати саме вказані норми Закону №2262-XII.
Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій пенсійного органу щодо виплати позивачу пенсії з 01.03.2024 з обмеженням її максимального розміру.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/23410/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко