30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 199/3150/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року (суддя Якименко Л.Г.) в адміністративній справі №199/3150/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування звернення районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 №Е1191566 щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 звернутися до Національної поліції України із зверненням щодо виключення (видалення інформації) про ОСОБА_1 із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України, щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, згідно звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 №Е1191566.
Підставами позову визначено необгрунтованість оскаржуваного звернення, оскільки позивачем не вчинялися, а відповідачем не доведено порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач зазначав, зо вказане звернення порушує його права як громадянина України.
Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити позов шляхом:
зупинити дії звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 року №Е1191566 щодо порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо виконання звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 року №Е1191566 щодо порушення ним законодавства про
оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
заборонити Національній поліції України в особі його посадових/службових осіб вчиняти дії щодо виконання звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 року №Е1191566 щодо порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду фактично мотивована відсутністю правових підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або ж унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зазначено, що заходи забезпечення позову не можуть застосовуватись, якщо фактично мають на меті вирішення спору по його суті до винесення судового рішення за наслідками судового розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постанови нову ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову. Апеляційна скарга обгрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову. Скаржник вказує на те, що звернення відповідача, яке було зареєстровано в інформаційно-комунікаційній системі Національної поліції України, створює реальну загрозу його право на свободу та особисту недоторканість, оскільки дозволяє безперешкодно затримання та доставлення до ТЦК без належного документального підтвердження факту порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 Кодексу адміністративного України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За змістом частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, за положенням КАС України, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наведених позивачем у заяві обставин не вбачається підстав для забезпечення позову, з огляду на таке.
Так, позивачем не обгрунтовано того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову, на яких наполягав позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Не обгрунтовано позивачем і того, що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, буде неможливий без вжиття заходів забезпечення позову, на яких наполягав позивач.
Як вже було зазначено, в обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову, посилався на можливе його затримання співробітниками поліціями та доставлення до ТЦК.
Колегія суддів зазначає, що вказані доводи є лише припущеннями та не підтверджуються жодними доказами.
З цього приводу слід зазначити, що суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Не було наведено позивачем і доводів щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення (звернення) відповідача.
Отже, оскільки позивачем не було обгрунтовано наявності підстав для забезпечення позову, які прямо передбачені ст.150 КАС України, то суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в задоволення апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року в адміністративній справі №199/3150/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст..ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 30.04.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк