30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/8164/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року (суддя Артоуз О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.07.2024 №084150005560 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 22.12.1992 по 25.02.1993, з 17.03.1993 по 20.05.1993, з 21.12.1994 по 31.12.1998, з 01.04.1998 по 12.03.2024 на посадах «фельдшера» та «медичної сестри», повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Василівським РВ УМВС України в Запорізькій області 28.12.1996.
11 липня 2024 року позивач через вебпорталу Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.07.2024 №084150005560 про відмову в призначенні пенсії позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. Згідно вказаного рішення за наданими документами страховий стаж становить 30 років 1 місяць 10 днів, в тому числі стаж роботи по спеціальності - не розраховано. В матеріалах справи відсутні додаткові (уточнюючі) документи про стаж заявника. Заявником надано сканкопію трудової книжки, яка є частковою, чим порушено п.2.23 Порядку. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу та стажу роботи по спеціальності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.01.1993 (часткова сканкопія) та дублікату трудової книжки серії НОМЕР_3 від 25.05.2006, не зараховано: періоди роботи з 17.03.1993 по 20.05.1993 та 21.12.1994 по 31.12.1998, оскільки періоди роботи не відповідають даті заповнення трудової (25.05.2006), чим порушено п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 №110. Для коректного розрахунку страхового та спеціального стажу необхідно надати довідку про перебування у відпустках без збереження заробітної плати за вищевказаний період роботи.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно зі статті 52 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Статтею 55 Закону №1788-XII закріплено перелік окремих категорій працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, до яких віднесено працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років (пункт «е»).
За правилами статті 2 Закону №1788-XII пенсія за вислугу років відноситься до трудових пенсій.
Статтею 3 Закону №1788-XII передбачено, що право на трудову пенсію мають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Судом вірно враховано, що особливістю цього виду пенсії є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення є дотримання таких вимог: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е», «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; мати страховий стаж; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 .
У розділі 2 «Охорона здоров'я» цього Переліку № 909 визначено, що до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
У примітці 2 до Переліку № 909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Визначення поняття «заклад охорони здоров'я» міститься у статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» № 2108-ХІІ від 19.11.1992, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Водночас, даною статтею визначено поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов'язана з її наданням.
Судом вірно зазначено, що право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону №1788-XII, пов'язане не тільки з місцем роботи - закладом охорони здоров'я, а й, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» безпосередньо охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.
Середній медичний персонал - особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах і допущені в установленому порядку до медичної діяльності. Середній медичний персонал надає долікарську медичну допомогу, здійснює догляд за хворими, виконує під керівництвом лікаря профілактичну, діагностичну, лікувально-реабілітаційну, санітарно-протиепідемічну і організаторську роботу.
До складу середнього медичного персоналу входять фельдшера, акушерки, медичні сестри, санітарні фельдшери, фельдшери-лаборанти, рентгенолаборанти, зубні лікарі, зубні техніки та інші.
Згідно Додатку 2 до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.10.1991 № 146 «Номенклатура спеціальностей середніх медичних працівників» посади фельдшера та медичної сестри відносяться до середнього медичного персоналу.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд також вірно зазначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, врегульовано порядок ведення трудових книжок.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Розділом 5 Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників визначено порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 розділу 5 Інструкції № 58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» і «Відомості про заохочення» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Судом першої інстанції з дублікату трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 25.05.2006 було встановлено, що позивач:
з 01.09.1989 по 01.03.1993 навчався в Золотоноському медичному училищі (запис № 1);
з 22.12.1992 по 25.02.1993 працював фельдшером відділення швидкої допомоги Василівської ЦРЛ (записи №№ 2 - 3);
з 17.03.1993 по 13.05.1993 працював на посаді дільничної медичної сестри поліклініки Василівської ЦРЛ (записи № 4);
з 14.05.1993 по 20.05.1993 працював на посаді фельдшера відділення швидкої медичної допомоги поліклініки Василівської ЦРЛ (записи №№ 5 - 6);
з 24.05.1993 по 02.12.1994 проходив службу в ЗСУ (запис № 7);
з 21.12.1994 по 31.07.1995 працював на посаді фельдшера відділення швидкої медичної допомоги поліклініки амбулаторного прийому Василівської ЦРЛ (записи № 8);
з 01.08.1995 по 31.03.1998 працював на посаді фельдшера-диспетчера відділення швидкої медичної допомоги поліклініки Василівської ЦРЛ (запис № 9);
з 01.04.1998 по 31.03.2004 працював на посаді лінійного фельдшера відділення швидкої медичної допомоги поліклініки Василівської ЦРЛ (запис № 10);
з 01.04.2004 по 07.07.2005 працював на посаді фельдшера-диспетчера відділення швидкої медичної допомоги поліклініки Василівської ЦРЛ (запис №14);
з 08.07.2005 по 01.04.2013 працював на посаді лінійного фельдшера відділення швидкої медичної допомоги поліклініки Василівської ЦРЛ (записи №№ 15, 17);
з 02.04.2013 по 12.03.2024 працював на посаді фельдшера виїзної бригади підстанції ШМД (фельдшера з МНС ВБШМД) Василівського р-ну, Василівського відділення ЕМД (записи №№ 18, 23).
Судом було вірно встановлено, що протягом періоду роботи з 22.12.1992 по 12.03.2024 позивач працював в закладах охорони здоров'я на посадах, які відносяться до середнього медичного персоналу.
Як свідчать матеріали справи, періоди роботи позивача з 22.12.1992 по 25.02.1993; з 17.03.1993 по 20.05.1993 та з 21.12.1994 по 31.12.1998, з 01.04.1998 по 12.03.2024 на посадах «фельдшера» та «медичної сестри» не зараховані до спеціального стажу роботи позивача відповідно до дубліката трудової книжки серії НОМЕР_3 від 25.05.2006.
Судом вірно було встановлено, що у дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 25.05.2006 дійсно наявні записи про роботу позивача на посадах «фельдшера» та «медичної сестри». Дублікат трудової книжки містить відомості про дату прийняття і звільнення позивача з роботи, а також номер і дату видачі відповідних наказів, а недоліки в заповненні дубліката трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Вірними є висновки суду першої інстанції про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 22.12.1992 по 25.02.1993; з 17.03.1993 по 20.05.1993 та з 21.12.1994 по 31.12.1998, з 01.04.1998 по 12.03.2024 на посадах «фельдшера» та «медичної сестри», повторно розглянути заяву позивача від 11.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 30 квітня 2025 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш