29 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10515/24
Суддя І інстанції - Сіпака А.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСПРОМЗБУТ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
ТОВ «СЕРВІСПРОМЗБУТ» звернулося до суду із вказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00076240709 від 13.05.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, відсутність доказів закупки газу скрапленого на суму 200 гривень та не підтверджуються висновки акту, що стосуються відсутності ведення у встановленому законодавством порядку, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, здійснення продажу товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позовні вимоги було задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції року в та прийняти нове рішення, яким відмовити задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що висновки, викладені в акті фактичної перевірки від 05.04.2024 року за № 911/04-36-09-02/38461245, зроблені контролюючим органом на підставі неподання платником податків документів, що підтверджують облік та надходження товарів та показника процентоміру на газовій ємкості, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивачем не спростовані доводи контролюючого органу щодо неподання документів. Вважає, що саме по собі ненадання документів, які підтверджують облік та походження товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), є підставою для застосування штрафної санкції, визначеної статтею 20 Закону № 265/95-ВР. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи саме на початок проведення перевірки, тому вчинення ним таких дій під час проведення перевірки не нівелює факту порушення та не звільняє від відповідальності. При винесені оскаржуваного рішення не врахована практика Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 300/2879/22 в якому Суд наголосив, що ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22. Судом також не врахована постанова Верховного Суду від 09.09.2024 року у справі № 280/6832/23, відповідно до якої, під час проведення фактичних перевірок контролюючий орган має право використовувати податкову інформацію, яка надходить від платників через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем: про фінансово- господарські операції платників; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, включаючи дані щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через Систему обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту). Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю як необхідного комплексу заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, що, зі свого боку, забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, а також може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2024 року на автозаправній станції позивача, що знаходиться за адресою с. Дружба, вул. Садова 10 була проведена фактична перевірка. За наслідками вказаної перевірки було винесено Акт № 911/04-36-09-02/38461245 відповідно до якого, були встановлені наступні порушення, а саме:
- п. 1,2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (Далі-Закон 265): не роздрукування та невидача фіскального чеку встановленого зразку на суму 200,00 грн. при реалізації газу скрапленого;
- п. 12 ст. 3 Закону 265, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. В ході перевірки встановлено надлишки «газу скрапленого» в кількості 1704 літ,. за ціною реалізації 26,45 грн./літ. Вартість товару який не облікований у встановленому порядку становить 45070,80 грн. Згідно фактичного показника процентоміру на газовій ємності (мах. об'єм 9830 літ) зазначено 82,5% - 7799,92 літрів. За даними РРО зазначено 6095,92л. (з урахуванням похибки).
За наслідками такої перевірки було винесено ППР № 00076240709 від 13.05.2024 року на загальну суму 45070,80 гривень. Вказану ППР позивачеві було направлено поштовим листом, який останній отримав
Не погодившись з вказаним ППР позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування ППР № 00076240709 від 13.05.2024 року на загальну суму 45070,80 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з непідтверджена висновків акту перевірки про допущенні порушення позивачем норм податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині ведення в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (діла - Закону № 265/95-ВР). Дія цього Закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Статтею 3 Закону № 265/95-ВР встановлені обов'язки суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, до яких, зокрема, належить обов'язок вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку (пункт 12).
У цьому пункті зазначено також, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності встановлений Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженою Наказом Міністерства палива енергетики України 03.06.2002 № 332, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 р. за № 331/7652 (надалі, також - Інструкція №332).
Відповідно до підпункту 6.3.2 Інструкції №332, для заправлення паливних балонів автотранспортних засобів СВГ на комерційних АГЗС (АГЗП) повинні застосовуватися колонки паливороздавальні для відпуску СВГ, вимоги до яких установлені Правилами користування засобами вимірювальної техніки у сфері торгівлі, громадського харчування та надання послуг (ПМУ 21-2001 (z0018-02).
Згідно з підпунктом 6.3.14 Інструкції №332, паливороздавальні колонки, що встановлені на комерційних АГЗС, мають функціонувати в системі з реєстратором розрахункових операцій, тип якого включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 14 (v0014229-02) (далі - Протокольне рішення). Реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються, повинні відповідати технічним вимогам, що висуваються до спеціалізованих електронно-касових апаратів для автозаправних станцій, установлених додатком 7 до Протокольного рішення.
Пунктом 9.1 Інструкції №332 передбачено, що на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС.
Відповідно до розділу 11 Інструкції №332, бухгалтерський облік руху СВГ здійснюється на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (996-14) та відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р № 246 ( z0751-99 ) та зареєстрованого Міністерством юстиції України 2 листопада 1999 р за №751/4044. Податковий облік господарських операцій руху СВГ ведеться згідно із чинним законодавством України.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що усі нафтопродукти та СВГ, які поступають на АЗС для продажу, у відповідній кількості заносяться до РРО, який і здійснює облік зазначених товарно-матеріальних цінностей.
Товариство для продажу пального використовується реєстратор розрахункових операцій. Реалізація пального (нафтопродуктів) та СВГ здійснюється через спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для автозаправних станцій.
Товариство у своїй господарській діяльності для обліку розрахункових операцій використовує РРО, який відповідає вимогам статті 12 Закону №265/95, протилежного не зазначено та не спростовується відповідачем. Звітні документи РРО, а саме Z-звіт (фіскальний звітний чек) РРО містять відомості, зокрема, про фактичні залишки пального та СВГ у літрах, кожного найменування у кожному з розхідних резервуарів.
Отже, РРО здійснює точний та повний облік залишків товарних запасів за місцем їх продажу.
Судом першої інстанції вірно зауважено, що визначальним для встановлення факту реалізації необлікованих товарно-матеріальних цінностей є встановлення розбіжностей між даними обліку позивача та фактичними залишками товарно-матеріальних цінностей на АЗС, чого податковим органом зроблено не було.
Відповідних вимірювань чи обрахунків фактичних залишків нафтопродуктів та СВГ на АЗС проведено не було і відтак не підтверджено існування об'єктивних відхилень наявних на АЗС нафтопродуктів та СВГ від даних обліку товариства. Відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував висновки акту перевірки та з яких можна дійсно встановити наявність порушення. В частині наявності надлишку «газу скрапленого» в кількості 1704 літ.
Викладені обставини спростовують, висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 300/2879/22 в якому Суд наголосив, що ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР та постанови Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22 в якій викладена аналогічна правова позиція, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки в акті перевірки взагалі не вказувалося про ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті) та дана обставина взагалі не була підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Спростовуючи доводи контролюючого органу з приводу не роздрукування та невидачі фіскального чеку встановленого зразку на суму 200,00 грн. при реалізації газу скрапленого суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 80.4. ст. 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
За правилами підпункту 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до п. 20.1.11 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів;
Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що контролюючий орган наділений повноваженнями проводити контрольні розрахункові операції перед початком фактичної перевірки. Проте, порядок проведення контрольної розрахункової операції має свої особливості та має відбуватися у порядку та у спосіб, визначені законодавством. Ініціюючи та проводячи контрольну розрахункову операцію певна посадова особа ДФС діє від імені держави в особі державного органу, що у свою чергу зумовлює використання для проведення такої операції державних коштів.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Оскільки положення ПК України не регулюють порядок проведення контрольних розрахункових операцій, слід з урахуванням приписів ч. 6 ст. 7 КАС України, застосовувати закон, який регулює подібні правовідносини.
Відповідно ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 р. (далі - Закон №877-V) дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.
Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Згідно ст. 3 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв.
Відповідно ст. 13 Закону №877-V відбір зразків продукції здійснюється на підставі письмового вмотивованого рішення керівника органу державного нагляду (контролю) (голови державного колегіального органу) або його заступника (члена державного колегіального органу) згідно із законом.
У рішенні про необхідність відбору зразків продукції зазначаються кількість зразків для кожного виду або типу продукції, необхідних для експертизи, а також місце здійснення цієї експертизи.
Відбір зразків продукції здійснюється в кількості не менш як два екземпляри, один (контрольний) з яких залишається у суб'єкта господарювання.
Згідно ст. 14 Закону №877-V відбір зразків продукції здійснюється посадовою особою органу державного нагляду (контролю) у присутності керівника суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженої ним особи (фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним особи) і засвідчується актом відбору зразків продукції.
До початку відбору зразків продукції посадова особа органу державного нагляду (контролю) зобов'язана пред'явити рішення про відбір зразків продукції та роз'яснити суб'єкту господарювання порядок відбору зразків продукції.
Суб'єкт господарювання має право бути присутнім при всіх діях посадової особи органу державного нагляду (контролю) під час відбору зразків продукції і заявляти клопотання з приводу цих дій, про що вноситься запис до акта відбору зразків продукції.
Правила відбору зразків продукції затверджуються Кабінетом Міністрів України. Кількість зразків продукції, що відбираються, має відповідати кількості, зазначеній у рішенні органу державного нагляду (контролю) про відбір зразків продукції.
Контрольні зразки повинні зберігатися в умовах, що забезпечують збереження їх якості та цілісності.
Відібрані зразки продукції повинні бути укомплектовані, упаковані та опломбовані (опечатані).
Умови зберігання і транспортування відібраних зразків продукції не повинні змінювати параметри, за якими буде проводитися експертиза (випробування) цих зразків.
Посадова особа, яка відбирає зразки продукції для експертизи (випробування), забезпечує їх збереження і своєчасність доставки до місця здійснення експертизи (випробування).
Відповідно ст. 15 Закону №877-V за наслідками відбору зразків продукції посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт відбору зразків.
Акт відбору зразків продукції складається у трьох примірниках. Всі примірники акта підписуються посадовою особою, яка відібрала зразки продукції, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою.
Один примірник акта відбору зразків додається до опломбованих (опечатаних) зразків продукції та передається разом із зразками до уповноваженої та/або акредитованої організації, що призначена для проведення експертизи (випробування) та зазначена в рішенні про відбір зразків продукції, другий - залишається у суб'єкта господарювання, третій - в особи, яка здійснила відбір зразків продукції.
В акті відбору зразків продукції зазначаються: місце і дата складення акта; номер і дата рішення керівника органу державного нагляду (контролю) (голови державного колегіального органу) або його заступника (члена державного колегіального органу), на підставі якого здійснюється відбір зразків продукції, посади, прізвища, імена та по батькові посадових осіб, які здійснюють їх відбір; найменування та місцезнаходження юридичної особи та/або її відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, в яких здійснюється відбір зразків продукції; посада та прізвище, ім'я і по батькові уповноваженої особи суб'єкта господарювання; перелік та кількість відібраних зразків продукції із зазначенням виробника, дати виробництва, серії (номера) партії, загальної вартості зразків.
Форма акта відбору зразків затверджується Кабінетом Міністрів України (постанова від 31.10.2007 р. із змінами та доповненнями).
Контрольна розрахункова операція посадовими особами відповідача проведена не у порядку та у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства, яка могла б свідчити про факт порушення платником податків Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Це підтверджується тим, що відповідачем не надано доказів здійснення контрольної розрахункової операції, зокрема:
- складення акту за результатами проведення контрольної розрахункової операції під час проведення фактичної перевірки діяльності позивача;
- відомості про посадову особу фіскального органу, яка здійснила контрольну розрахункову операцію, у кого та коли;
- складення акту про повернення товару позивачу, за результатами такої контрольної розрахункової закупки;
- акту отримання та повернення грошових коштів для здійснення контрольної розрахункової операції у позивача.
Відсутність доказів, які б вказували на видачу посадовим особам, що в межах проведення фактичної перевірки позивача здійснили контрольну розрахункову операцію в даній справі, грошових коштів (готівки) з каси бюджетних асигнувань контролюючого органу, свідчить, що вказані грошові кошти фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДПС.
Чинне законодавство не містить положень щодо використання для проведення контрольних операцій приватних коштів, у т.ч. коштів осіб, які проводять перевірку, а відтак в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, посадові особи контролюючого органу, за відсутності законодавчого дозволу, не мають права використовувати власні кошти для проведення контрольної розрахункової операції.
Викладене свідчить про відсутність доказів на підтвердження позиції відповідача з приводу порушень позивачем п. 1,2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо не врахування постанови Верховного Суду від 09.09.2024 року у справі № 280/6832/23, відповідно до якої, під час проведення фактичних перевірок контролюючий орган має право використовувати податкову інформацію, яка надходить від платників через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем: про фінансово- господарські операції платників; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, включаючи дані щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через Систему обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту). Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю як необхідного комплексу заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, що, зі свого боку, забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, а також може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки , оскільки в акті перевірки не містить жодної інформації про використання контролюючим органом під час перевірки податкової інформації, яка надходить від платників через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем.
Контролюючим органом не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 00076240709 від 13.05.2024 року, а тому суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про визнання його протиправним та як наслідок скасуванню.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення та його скасування.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують, а лише зводяться до їх переоцінки.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.
В повному обсязі постанова складена 29 квітня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова