Справа № 199/2384/25
(1-кп/199/599/25)
іменем України
01.05.2025 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12024041630001152 від 27.09.2024 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є інвалідом ІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого токарем (вальцетокарем) ТОВ «Інтерпайп НІКО ТЬЮБ»,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КК України (згідно зі зміненою редакцією обвинувального акта від 11.04.2025, підтриманої прокурором ОСОБА_7 , потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 ),
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого-адвоката - ОСОБА_9 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження
ОСОБА_3 26.09.2024 приблизно о 19:00 годині, перебуваючи на дитячому майданчику, що розташований поруч із житловим будинком № 67 по пр. Слобожанський, м. Дніпро, де побачив раніше не знайомого йому потерпілого ОСОБА_8 , котрий спускав колеса з його транспортного засобу «Peugeot». Підійшовши до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 зробив йому зауваження та своєю правою ногою штовхнув останнього в район сідниць, після чого ОСОБА_8 встав і між ними виник словесний конфлікт, в ході якого вони схопили один одного за одяг та впали на землю та почали штовхатися. Підвівшись на ноги, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , перебуваючи у тому ж місці 26.09.2024 приблизно о 19:05 годині, продовжили свою суперечку, в ході якої у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, реалізуючи який ОСОБА_3 , стоячи обличчям до ОСОБА_8 , посягаючи на найвищу соціальну цінність - здоров'я людини, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс потерпілому два почергові удари кулаками своєї правої та лівої руки в область його голови, від яких ОСОБА_8 впав на брущатку на лівий бік з висоти власного зросту. В результаті нанесених ударів потерпілому ОСОБА_8 , ОСОБА_3 спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку І ступеню, компресійного перелому передньої стінки лобної кістки зліва, масивних субапоневротичних гематом лівої лобної ділянки, правої скроневої ділянки, забійної рани медіального кута лівої брови, гематом повік обох очей з субкон'юнктивальними крововиливам, множинних садин обличчя, лобної ділянки, контузія обох очей зі зниженням гостроти зору на ліве око до 0,3, закритих переломів кісток носу, закритих переломів 3,4 ребер по середньо-ключичній лінії справа, які відносяться до середнього ступеню тяжкості, за ознакою відсутності небезпеки для життя та за критерієм тривалого розладу здоров'я понад 21 добу.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КК України, при обставинах, викладених вище, визнав повністю та суду пояснив, що 26.09.2024 приблизно о 19:00 годині він перебував на дитячому майданчику, що розташований поруч із житловим будинком № 67 по пр. Слобожанському у м. Дніпрі, де в той час побачив ОСОБА_8 , який спускав колеса з його автомобіля «Peugeot». Підійшовши до ОСОБА_8 , він зробив йому зауваження, на що останній повернувся в його сторону і сказав: «О, привіт ОСОБА_10 ». Він його штовхнув ногою в область сідниць. ОСОБА_8 підвівшись, перший кинувся на нього. Вони почали один одного трусити, внаслідок чого впали на землю, де продовжували боротися, штовхатися. Надалі вони удвох піднялися, почали спілкуватися і ОСОБА_8 повідомив, що на цьому місці він «смотрящий», та зненацька першим наніс йому удар. Він також наніс ОСОБА_8 два удари лівою і правою руками в область голови, внаслідок яких ОСОБА_8 впав на землю та втратив свідомість. З магазину вийшов ОСОБА_11 і вони разом перевірили дихання у потерпілого, потім викликали поліцію. Він злякався за стан ОСОБА_8 , не думав, що все так станеться. Під час бійки потерпілий також спричинив йому тілесні ушкодження у виді синців. Побої він не знімав, як і не звертався до лікарів. Він вважає, що саме потерпілий спровокував конфлікт тим, що спускав колеса з його автомобіля. Він згодний, що два останні удари, від яких ОСОБА_8 впав на землю та втратив свідомість, призвели до тілесних ушкоджень, які він спричинив автоматично, не думаючи про наслідки. Після бійки, він та його адвокат намагалися зв'язатися з ОСОБА_8 , аби надати матеріальну допомогу, однак останній не йшов на контакт. У вчиненому щиро каявся, просив суд суворо не карати. Щодо цивільного позову, то він його визнає частково. Не заперечує щодо відшкодування повністю матеріальної шкоди в сумі 38083,03 гривень та часткового відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, оскільки ця сума в позові, на його думку є завищеною. В частині відшкодування правової допомоги та судових витрат, він також вважає суму завищеною, не заперечує щодо відшкодування в цій частині 20 000 гривень.
Суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, в межах висунутого прокурором обвинувачення, яка повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- показами потерпілого ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що 26.09.2024 він перебував біля житлового будинку № 67 по пр. Слобожанському у м. Дніпрі, неподалік вул. Кожем'яки. На той час він з власної ініціативи дивився за дотриманням порядку на території вказаної адреси, де розташовані мафи (кіоски). Він слідкував за дотриманням порядку на відповідній території, проводив перевірку лічильників у мафах. Під час його роботи, яку він сам себе визначив та призначив, орендаторами кіосків було зроблено звернення до власників мафів, щоб останні встановили полусфери (конструкція проти невірної парковки транспортних засобів), аби не паркувалися машини. В той день в період часу з 19:00 години до 19:30 години він знаходився за вказаною адресою та побачив автомобіль «Peugeot» та здвинуті полу сфери. Він вирішив спустити у ньому колеса. Підійшовши до автомобіля, він з початку спустив одне заднє колесо. Потім підійшов до переднього колеса, наклонився і в той час відчув два удари кулаком руки в район голови, від яких він вдарився об крило автомобіля, втратив свідомість та впав на землю. Прийшов до тями лише в лікарні. Хто наносив йому удари, коли він був без свідомості, він не бачив, однак стверджує, що ударів було не менше п'яти. Вперше нападника він побачив 27.09.2024 на фотографії, котру показав свідок. Від спричинених ударів, він отримав тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку І ступеню, компресійного перелому передньої стінки лобної кістки зліва, масивних субапоневротичних гематом лівої лобної ділянки, правої скроневої ділянки, забійної рани медіального кута лівої брови, гематом повік обох очей з субкон'юнктивальними крововиливам, множинних садин обличчя, лобної ділянки, контузія обох очей зі зниженням гостроти зору на ліве око до 0,3, закритих переломів кісток носу, закритих переломів 3,4 ребер по середньо-ключичній лінії справа. Він тривалий час лікувався у лікарнях, востаннє 04.03.2025 у відділенні реабілітації. На теперішній час йому не відшкодована спричинена матеріальна, моральна шкода та понесені ним судові витрати (правова допомога захисника та складання висновку спеціаліста), у зв'язку з чим він подав до суду позов, який підтримує в повному обсязі. Щодо стану його здоров'я, то він продовжує почувати себе недобре. Після уточненого прокурором обвинувачення ОСОБА_3 , він погоджується з викладеними обставинами в обвинувальному акті і підтримує цю редакцію в якій викладені обставини спричинення йому тілесних ушкоджень, в результаті отриманих яких стан його здоров'я погіршився;
- показами свідка ОСОБА_12 , який суду пояснив, що він працює продавцем у пивному магазині, що розташований по вул. Подєбратська (Кожем'яки), 1в, м. Дніпро. 26.09.2024 приблизно о 18:00 годині він перебував на своєму робочому місці, вийшов на вулицю покурити. Він побачив, що неподалік його магазину стоїть автомобіль ОСОБА_3 , до якого підійшов потерпілий ОСОБА_13 , котрий сказав, що знов люди паркують свої машини не там, де можна. Надалі, ОСОБА_13 підійшов до автомобіля ОСОБА_3 , присів біля нього. Він почув шипіння коліс і зрозумів, що потерпілий спускає колеса з машини « ОСОБА_14 », що належить ОСОБА_15 . ОСОБА_16 відразу підійшов до потерпілого та запитав, що той робить, і вже через 5-7 хвилин він зрозумів, що між чоловіками сталася сварка, в ході якої було чутно лайку та шум. Самого моменту активної фази бійки він не бачив, оскільки бійка чоловіків відбувалися за машиною і він хвилин на п'ять заходив до магазину. Він бачив, як чоловіки каталися по землі та хаотично наносили один одному удару. Коли піднялися із землі, ОСОБА_16 та ОСОБА_13 вели агресивний діалог. Вони стояли один напроти одного, коли ОСОБА_13 наніс ОСОБА_15 один удар у скроневу зону. В свою чергу ОСОБА_16 також у відповідь завдав удар потерпілому, від якого ОСОБА_13 впав на землю та знепритомнів. Він підійшов до ОСОБА_3 , схопив його та наказав більше нічого не робити. З часом приїхала слідча оперативна група, ОСОБА_3 намагався надати допомогу потерпілому ОСОБА_8 ;
- показами свідка ОСОБА_17 , який суду пояснив, що обвинувачений ОСОБА_3 йому знайомий. 26.09.2024 приблизно в період з 17:00 години до 18:00 години він знаходився у дворі на площадці, де гуляв із дитиною. Напроти нього сидів обвинувачений ОСОБА_3 . Він почув шипіння коліс та, піднявши голову, побачив, як біля автомобіля ОСОБА_3 перебуває невідомий чоловік. Він відразу повідомив про це ОСОБА_15 , котрий підійшов до чоловіка, ким виявився ОСОБА_8 , штовхнув його по сідницям та двічі запитав, що той робить. ОСОБА_8 підвівся та першим завдав ОСОБА_3 удар, після якого між чоловіками почалася сварка, яка тривала декілька хвилин. Він чув, як ОСОБА_13 казав, що тут не місце для парковки машин, їх заборонено ставити біля магазинів. Коли потерпілий ОСОБА_8 знаходився сидячи, ОСОБА_16 його не бив. Сам потерпілий перший завдав удар ОСОБА_15 , котрий, на його думку, був із спідтишка. ОСОБА_16 у відповідь також наніс удари ОСОБА_18 . Ударів була декілька в область голови, все відбувалося швидко. Після бійки він побачив у ОСОБА_8 на обличчі шишку, а у ОСОБА_3 був синяк;
- показами свідка ОСОБА_19 , яка суду пояснила, що з обвинуваченим ОСОБА_3 вони знайомі, так як гуляють з дітьми на майданчику у дворі. З потерпілим ОСОБА_8 ніяких стосунків не має. 26.09.2024 у вечірній час вона перебувала на дитячому майданчику, гуляла з дитиною та почула свист, котрий лунав зі сторони , де знаходився автомобіль ОСОБА_3 , про що повідомила ОСОБА_20 . Вона бачила, як ОСОБА_16 підійшов до ОСОБА_21 , котрий сидів наприсядки біля колеса його автомобіля, потім почав вставати та першим почав бити ОСОБА_3 . Почалася сварка і бійка. Всіх деталей бійки між чоловіками вона не бачила, оскільки шукала свою дитину на майданчику. Пізніше вона побачила, як ОСОБА_13 та ОСОБА_16 вже спілкуються між собою стоячи. Потім ОСОБА_13 своєю правою рукою перший наніс два удари ОСОБА_15 в область обличчя, на що у відповідь останній також правою та лівою руками спричинив два удари по голові ОСОБА_18 . Від останнього (другого) удару ОСОБА_8 впав на землю. Вся сутичка між чоловіками тривала приблизно 10-15 хвилин. ОСОБА_18 , котрий мав незадовільний стан здоров'я, була викликана бригада швидкої допомоги. Вона бачила, що у ОСОБА_8 був синець на обличчі. Чи наносив ОСОБА_3 удари по сідницям ОСОБА_8 , вона не бачила;
- показами свідка ОСОБА_22 , який суду пояснив, що 26.09.2024 у вечірній час він знаходився по АДРЕСА_2 , де від людей дізнався, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 стався конфлікт. ОСОБА_3 він бачив декілька разів, стосунків ніяких між ними не має. ОСОБА_8 він знає, як ту особу, котра приносила орендарям кіосків рахунки за сплату комунальних послуг. Йому відомо, що конфлікт між чоловіками стався з підстав того, що ОСОБА_13 спускав колеса з автомобіля ОСОБА_3 . У вказану дату, у вечірній час він знаходився за вказаною адресою та побачив вже кінець конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , котрий вже лежав на землі з порваним одягом, заплившим оком, гематомами та побитим обличчям. Він бачив, як ОСОБА_8 приводили до тями, так як той був без свідомості. Він зробив фото та викликав поліцію;
- показами свідка ОСОБА_23 , який суду пояснив, що він працює водієм екстреної медичної допомоги. Приїхавши на виклик, коли саме він не пам'ятає, лікар, котрий знаходився із ним у бригаді надавав медичну допомогу ОСОБА_8 , йому перев'язали голову. Коли ОСОБА_8 знаходився в кареті швидкої допомоги, він бачив, як ОСОБА_8 люди віддали годинник та золотий ланцюжок. Медична бригада доставила ОСОБА_8 до шостої лікарні м. Дніпро. Які тілесні ушкодження та травми були спричинені ОСОБА_8 ,, він не знає, як і не знає, який у нього був зовнішній вид, на це він не звертав увагу.
Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується, письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.09.2024, відповідно до якого ОСОБА_8 просить органи поліції вжити заходів до невстановленої особи, котра 26.09.2024 о 19:50 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Кожем'яки, поблизу будинку № 2 нанесла тілесні ушкодження, а саме: била руками та ногами. ОСОБА_8 звертався до лікарні № 6 та лікарні ім. Мечнкікова, м. Дніпро. Невідому особу, ОСОБА_8 бачив та може впізнати (т. 2, а.к.п. 8);
- протоколом огляду місця події від 27.09.2024 разом з фото-таблицею до нього, відповідно до якого за участю понятих та спеціаліста була оглянута ділянка місцевості за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 67, де знаходиться автомобіль червоного кольору марки «Peugeot Partner», державний номерний знак НОМЕР_1 . Біля водійської лівої передньої двері автомобіля, а саме на тротуарній плитці виявлені сліди речовини бурого кольору. В ході огляду з тротуарної плитки було зроблено змиви на марлевий тампон, який поміщено до паперового конверту (том 2, а.к.п. 9-12);
- довідкою КЗ «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» ДОР від 26.09.2024, відповідно до якої у ОСОБА_24 було встановлено закрито - черепно мозкову травму, перелом лобної кістки (перелом скроневої кістки під питанням) (том 2, а.к.п. 19);
- довідкою КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня І.І. Мечнікова» № 1253 від 26.09.2024, відповідно до якої у ОСОБА_24 було встановлено закрито - черепну мозкову травму, забій головного мозку І ступеня, перелом передньої стінки лобної пазухи зліва, Закрита травма головного мозку, перелом 3,4 ребер праворуч (т. 2, а.к.п. 20);
- висновком судово-медичної експертизи № 3598е від 05.12.2024, згідно з яким у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виявлені тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма, забій головного мозку І ступеню, компресійний перелом передньої стінки лобної кіски зліва, масивні субапоневротичні гематоми лівої лобної ділянки, правої скроневої ділянки, забійна рана медіального кута лівої брови, гематоми повік обох очей з субкон'юнктивальними крововиливами, множинні садна обличчя, лобної ділянки, контузія обох очей зі зниженням гостроти зору на ліве око до 0,3, закритий перелом кісток носу, закриті переломи 3,4 ребер по середньо-ключичній лінії справа, що спричинені від численних механічних дій (удару) тупого (тупих) твердого предмету (предметів) в ділянку голови, обличчя, грудної клітки справа, в короткий проміжок часу, практично одне за одним, в термін, на який вказує обстежений, тобто 26.09.2024.
По наданій медичній документації конкретну кількість ударів встановити неможливо, однак тілесні ушкодження виникли від дії не менш трьох-п'яти ударів тупого (тупих) твердого предмету (предметів).
Виявлені тілесні ушкодження відносяться до СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, за ознакою відсутності небезпеки для життя та за критерієм тривалого розладу здоров'я понад 21 добу. На підставі: п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6.
Встановлені тілесні ушкодження оцінені за критерієм тривалого розладу здоров'я та не є небезпечними для життя.
Встановлені тілесні ушкодження не відображають на собі конструктивних властивостей травмуючого предмету, тому конкретизувати його неможливо, таким могла бути й рука, стиснена в кулак, нога, взута у взуття, або інший тупий твердий предмет, що має аналогічні травмуючи властивості.
За локалізацією встановлених тілесних ушкоджень можливо лише встановити місце дії травмуючого предмету (ділянка голови, обличчя, грудної клітка справа), а не взаємне розташування потерпілого та нападника (т. 2, а.к.п. 59-61);
- протоколом проведення слідчого експерименту з фото-таблицею до нього від 12.12.2024 за участю свідка ОСОБА_12 , згідно з яким останній в присутності понятих пояснив, що 26.09.2024 приблизно в період з 19:00 години до 20:00 години він перебував на своєму робочому місці за адресою: м. Дніпро, вул. Кожем'яки, 2а, (торгівельний маф) та почув, як на вулиці між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 виникла сварка, під час якої була нецензурна лайка. Вийшовши на вулицю, він побачив, що ОСОБА_8 лежить спиною на брущатці, а зверху нього знаходиться ОСОБА_3 . Надалі чоловіки періодично змінювали положення, наносивши один одному удари, куди саме не знає, потім чоловіки вставали та знову наносили один одному хаотичні удари й знову падали. Дана ситуація відбувалася декілька хвилин. Під час того, коли ОСОБА_8 перебував у положенні сидячи на брущатці, ОСОБА_3 , знаходячись позаду нього, наніс по черзі не менше двох ударів руками, зігнутими у кулак в район потилиці. В свою чергу ОСОБА_8 своєю правою рукою зігнутою у кулак наніс один удар ОСОБА_3 в зону правої скроні. Надалі ОСОБА_3 майже одразу своєю правою рукою, а саме ліктем наніс один удар в ліву частину обличчя. Від вказаного удару ОСОБА_8 з висоти власного зросту впав на брущатку на лівий бік. Після вказаної бійки, до приїзду медичної допомоги, ОСОБА_12 та ОСОБА_3 надавали ОСОБА_8 невідкладну медичну допомогу (т. 2, а.к.п. 93-108);
- протоколом проведення слідчого експерименту з фото-таблицею до нього від 13.12.2024 за участю потерпілого ОСОБА_8 , згідно з яким останній в присутності понятих пояснив, що 26.09.2024 в період часу з 19:00 години до 20:00 години у м. Дніпрі по вул. Кожем'яки, 2а, знаходячись біля автомобіля червоного кольору, де спускав колесо, відчув один удар, рукою зігнутою у кулак в зону потилиці, після чого одразу відчув ще один удар з правої сторони в частину голови (права сторона) за вухом, від вказаних ударів ОСОБА_8 лівою частиною чола вдарився об крило транспортного засобу та впав на землю, втративши свідомість (том 2, а.к.п. 133-148);
- висновком судово-медичної експертизи № 95е від 13.01.2025, згідно з яким у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма, забій головного мозку І ступеню, компресійний перелом передньої стінки лобної кіски зліва, масивні субапоневротичні гематоми лівої лобної ділянки, правої скроневої ділянки, забійна рана медіального кута лівої брови, гематоми повік обох очей з субкон'юнктивальними крововиливами, множинні садна обличчя, лобної ділянки, контузія обох очей зі зниженням гостроти зору на ліве око до 0,3, закритий перелом кісток носу, закриті переломи 3,4 ребер по середньо-ключичній лінії справа.
За локалізацією встановлених тілесних ушкоджень можливо лише встановити місце дії травмую чого предмету (ділянка лівої брови, лобної кістки зліва, синці повік обох очей, множинні садна обличчя та лобної ділянки, переломи III-IV ребер по середньо-ключичній лінії справа), а не взаємне розташування потерпілого та нападника.
Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень в області голови може відповідати механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 13.12.2024, за участі потерпілого ОСОБА_8 .
Прямі переломи III-IV ребер справа не могли виникнути при механізмі їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 13.12.2024, за участі потерпілого ОСОБА_8 .
Характер, механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень виключає можливість їх виникнення внаслідок самостійного падіння з висоти власного зросту на рівне тверде покриття, а також від падіння, після надання тілу прискорення (т. 2, а.к.п. 192-193);
- висновком судово-медичної експертизи № 96е від 13.01.2025, згідно з яким у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма, забій головного мозку І ступеню, компресійний перелом передньої стінки лобної кіски зліва, масивні субапоневротичні гематоми лівої лобної ділянки, правої скроневої ділянки, забійна рана медіального кута лівої брови, гематоми повік обох очей з субкон'юнктивальними крововиливами, множинні садна обличчя, лобної ділянки, контузія обох очей зі зниженням гостроти зору на ліве око до 0,3, закритий перелом кісток носу, закриті переломи 3,4 ребер по середньо-ключичній лінії справа.
За локалізацією встановлених тілесних ушкоджень можливо лише встановити місце дії травмуючого предмету (ділянка лівої брови, лобної кістки зліва, синці повік обох очей, множинні садна обличчя та лобної ділянки, переломи III-IV ребер по середньо-ключичній лінії справа), а не взаємне розташування потерпілого та нападника.
Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_8 , відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 12.12.2024, за участі свідка ОСОБА_12 .
Характер, механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень виключає можливість їх виникнення внаслідок самостійного падіння з висоти власного зросту на рівне тверде покриття, а також від падіння, після надання тілу прискорення (т. 2, а.к.п. 198-200);
- протоколом огляду оптичного диску DVD-R від 24.01.2025, відповідно до якого слідчим оглянуто оптичний DVD-R диск з написом «VIDEX EXCELLENTI DVD-R 16X», наданий КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ДМР, де виявлено аудіозапис звернення на лінію 103 від 26.09.2024 о 19:33 годині з номеру телефону: 093-816-56-47 про те, що за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 67, була бійка двох чоловіків, в результаті чого один із них лежить на землі без свідомості.
Крім того, даний запис має відображення звернення працівника лікарні № 6 у м. Дніпрі на лінію 103 про подальше перевезення ОСОБА_8 до лікарні ім. Менчнікова у м. Дніпрі (т. 2, а.к.п. 208-210);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з фототаблицею до нього від 24.01.2025, відповідно до якого свідок ОСОБА_23 за ознаками: обличчя, формою очей, брів, носа, впізнав чоловіка, зображеного на фото № 3, котрому 26.09.2024 приблизно о 19:40 годині біля будинку № 67 по пр. Слобожанський у м. Дніпрі надавав медичну допомогу. На фото № 3 зображений ОСОБА_8 (т. 2, а.к.п. 219-231);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.02.2025 разом із відеозаписом, згідно з яким ОСОБА_3 в присутності захисника, понятих пояснив та показав механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , що мало 26.09.2024 за адресою: АДРЕСА_3 (т. 3, а.к.п. 62-66);
- висновком судово-медичної експертизи № 460е від 14.02.2025, згідно з яким у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма, забій головного мозку І ступеню, компресійний перелом передньої стінки лобної кіски зліва, масивні субапоневротичні гематоми лівої лобної ділянки, правої скроневої ділянки, забійна рана медіального кута лівої брови, гематоми повік обох очей з субкон'юнктивальними крововиливами, множинні садна обличчя, лобної ділянки, контузія обох очей зі зниженням гостроти зору на ліве око до 0,3, закритий перелом кісток носу, закриті переломи 3,4 ребер по середньо-ключичній лінії справа, що спричинені від численних механічних дій (удару) тупого (тупих) твердого предмету (предметів) в ділянку голови, обличчя, грудної клітки справа, в короткий проміжок часу, практично одне за одним, в термін, на який вказує обстежений, тобто 26.09.2024.
Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_8 , не суперечить механізму їх спричинення, на який вказано у протоколів слідчого експерименту проведеного 11.02.2025 за участі підозрюваного ОСОБА_3 (т. 3, а.к.п. 71-74);
- речовими доказами.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразились в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.
Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у скоєні інкримінованого кримінального правопорушення поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв'язку та не викликають у суду сумнівів.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення.
Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні щиро визнав, раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружину, яка знаходиться в декретній відпустці, був учасником АТО, ветеран війни - учасник бойових дій, котрий звільнений з військової служби у запас у зв'язку із наявністю на утриманні матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є інвалідом ІІ групи (онкологічне захворювання), працює, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, поведінку потерпілого ОСОБА_8 під час скоєння кримінального правопорушення.
Суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, згідно зі ст. 66 КК України.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено та на такі сторона обвинувачення не посилається.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30.01.2003 № 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справах про призначення судом більш м'якого покарання.
Зокрема, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретних кримінальних правопорушень, враховуючи їх характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття особа обвинуваченого вживається у тому ж значенні, що й у п. 3) ч. 1 ст. 65 КК України поняття особа винного.
Термін явно несправедливе покарання означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При призначенні покарання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, потерпілого та обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, їх фактичні обставини,дані про особу обвинуваченого, який щиро каявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, та, виходячи із сукупності зазначених обставин, приходить до висновку, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 свідчить про його бажання ставати на шлях виправлення і поважати Закон, а тому з метою попередження скоєння ним нових злочинів, вважає, що під час судового розгляду кримінального провадження були встановлені підстави дляпризначення покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі в межах санкції статті пред'явленого обвинувачення, із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки обвинувачений не становить великої суспільної загрози, а його виправлення можливо досягти шляхом здійснення контролю за поведінкою під час іспитового строку.
Призначене обвинуваченому покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України не є занадто м'яким і явно несправедливим, оскільки відповідає особі обвинуваченого, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та фактичним обставинам справи. Звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України у даному випадку не суперечить також і вимогам п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7.
Крім того, судом не встановлено правових підстав для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з урахуванням приписів ст. 69 КК України.
Призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 ,на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через приму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тому саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Потерпілий ОСОБА_8 звернувся до суду з цивільним позовом, в якому просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в сумі 38083,03 гривень, що полягає в матеріальних затратах на лікування; моральну шкоду в сумі 400 000 гривень та судові витрати, що полягають у витратах на професійну допомогу в сумі 120 000 гривень та 7 000 гривень витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста та проведенням експертизи.
Прокурор позовні вимоги потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_3 підтримав частково, та, вважав, що цивільний позов підлягає задоволенню в частині документального підтвердження матеріальної та моральної шкоди, щодо судових витрат, то дане питання сторона обвинувачення поклала на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_3 позовні вимоги потерпілого ОСОБА_8 визнав частково: не заперечував щодо повного відшкодування матеріальної шкоди в сумі 38083,03 гривень: моральну шкоду визнав на суму 10 000 гривень та вважав за можливе відшкодувати судові витрати, понесені потерпілим ОСОБА_8 в сумі 20 000 гривень.
Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений потерпілим ОСОБА_8 цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування спричиненої матеріальної, моральної шкоди та судових витрат, заподіяних внаслідок кримінального правопорушення, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
При вирішенні цивільного позову потерпілим ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні, що визначено у ч. 2 ст. 127 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_8 підлягають задоволенню і з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_8 підлягає стягненню сума 38083,03 гривень в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з витратами на його лікування, які документально підтверджені та повністю визнані самим обвинуваченим ОСОБА_3 .
Вирішуючи питання цивільного позову потерпілим ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд вказує слідуюче.
Відповідно до ст. 3 Конституції України Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, котра за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як слідує з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Фізична особа, дією або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язана вчинити необхідні дії для його негайного відновлення (ч. 1 ст. 276 ЦК України). Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не учиняються, суд може постановити рішення про відновлення порушеного права, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч.2 ст. 276, ст. 280 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо відшкодування спричиненої моральної шкоди, потерпілий ОСОБА_8 послався на те, що через протиправну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , він постійно перебуває у напруженому психічному стані, його емоційний стан є нестійким. Незважаючи на всі пройдені періоди лікування, потерпілий продовжує відчувати періодичний біль, має пригнічений стан та тривогу, що впливає на його повсякденне життя, на сімейне життя та стосунки в родині, через що він пережив моральні страждання та хвилювання, тому і просив стягнути з обвинуваченого моральну шкоду, яка підтверджується висновком психологічного дослідження від 16.02.2025 в сумі 400 000 гривень.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд виходить із загального принципу розумності і справедливості, що закріплений в ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
За таких обставин, враховуючи роз'яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, перенесених потерпілою, яка отримала легкі тілесні ушкодження, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, вважає суму, зазначену ОСОБА_8 в своїй позовній заяві, яка вказана відповідно до висновку психологічного дослідження від 16.02.2025, явно завищеною, а тому в якості компенсації моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого підлягає стягненню сума в розмірі 80 000 гривень.
Щодо вимог потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_3 в частині стягнення судових витрат в сумі 127 000 гривень, що складає правничу допомогу в сумі 120 000 гривень та вартість психологічного дослідження в сумі 7 000 гривень, то суд вважає ці вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
На підтвердження заявлених вимог суду надано: висновок практичного психолога від 16.02.2025, договір про надання правничої допомоги у кримінальному провадженні від 19.12.2024, акт виконаних робіт по договору від 19.12.2024 щодо надання правової допомоги у кримінальному провадженні № 12024041630001152 за ч. 1 ст. 122 КК України, договір № 2 про надання правничої допомоги у кримінальному провадженні № 12024041630001152 за ч. 1 ст.122 КК України при розгляді Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 26.02.2025, додаток № 1 до договору № 2 про надання правничої допомоги у кримінальному провадженні № 12024041630001152 за ч. 1 ст. 122 КК України при розгляді Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 26.02.2025, акт № 1 виконаних робіт по договору № 2 від 26.02.2025, договір про надання послуг Правовим Альянсом Науковців-Практиків «Борисфен» № 4/Дог/ВР/2025 від 08.02.2025, платіжна інструкція №177906133.1:WEB від 09.02.2025, довідку від 26.02.2025 про сплату адвокату за виконання ним робіт під час досудового розслідування, в гонорарі розміром 60 000 гривень, акт № 2 виконаних робіт по Договору № 2 від 26.02.2025, довідка від 26.02.2025, додаткову угоду № 1 до Договору про правничу допомогу № 11-02/25-1 від 11.02.2025 складену 25.03.2025, довідку від 26.02.2025, акт № 2 виконання робіт по Договору № 2 від 26.02.2025, складеного 14.04.2025, довідку від 26.02.2025.
Стаття 124 КПК України передбачає, що в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Відповідно до ст. 120 та ст. 122 КПК України до процесуальних витрат законодавцем віднесені витрати на правову допомогу та витрати на залучення експертів.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; детального опису витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Згідно з висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
З вказаного суд констатує, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони, що узгоджується з постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.10.2022 (справа № 753/10228/20).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України").
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), що узгоджується правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, №810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц, Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1216/16.
На переконання суду, чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, до яких належать, зокрема, і витрати на правову допомогу, що у відповідності до ст. 91 КПК України, є предметом доказування у кримінальному провадженні.
Судом встановлено і як слідує з матеріалів кримінального провадження, предмет спору в цій справі не є складним і характер позовних вимог є розповсюдженим при пред'явленні цивільного позову в рамках кримінального провадження, а отже відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальних документів, які містяться у ній і не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.
Витрати на професійну правничу допомогу у заявленому потерпілим ОСОБА_8 позову у розмірі 120 000 гривень не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи (стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням), обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва на досудовому розслідуванні, так і кількість судових засідань (5 разів).
Також, на підтвердження понесених витрат не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).
Верховний Суд у справах № 826/8107/16, № 810/2823/17 наголосив, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.
Суд встановив, що матеріали справи не містять квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касових чеків, як і не містить доказів публічної звітності та/або ведення Книги обліку доходів та витрат та/або витягу з цієї книги обліку щодо фіксації отриманих доходів адвокатом ОСОБА_9 від потерпілого ОСОБА_8 в сумі 120 000 гривень, а надані суду ОСОБА_8 акт виконання робіт по Договору від 19.12.2024 щодо надання правової допомоги в кримінальному провадженні від 26.02.2025 та оплата наданих послуг під час досудового розслідування в сумі 60 000 гривень (т. 1, а.к.п. 75) та акт № 2 виконаних робіт по Договору № 2 від 26.02.2025 в суді першої інстанції в сумі 22182,97 гривень, складеного 14.04.2025 (т. 1, а.к.п. 207), не є доказами сплати гонорару адвокату на підставі вищезазначеного.
Таким чином, проаналізувавши послуги надані адвокатом та їх вартість, заперечення обвинуваченого ОСОБА_3 щодо заявленого потерпілим ОСОБА_8 розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про те, що відшкодування понесених судових витрат у розмірі, обумовленого сторонами угодою (120 000 гривень), є завищеним та неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.
Визначаючи сукупний розмір зазначених витрат на правову допомогу, який підлягає відшкодуванню, застосовуючи наведений правовий висновок щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правову допомогу, суд вважає, що витрати на правову допомогу, понесені потерпілим ОСОБА_8 підлягають відшкодуванню обвинуваченим ОСОБА_3 у розмірі 35 000 гривень.
На переконання суду, саме в такому розмірі витрати відповідають критерію обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, відповідають обсягу вчинених процесуальних дій, обсягу виконаних адвокатом робіт, відповідають критерію розумності їхнього розміру (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виходячи з обставин справи.
Згідно ч.ч. 3-6 ст. 139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Як убачається з платіжної інструкції № 177906133.1:WEB від 09.02.2025, цивільним позивачем ОСОБА_8 сплачено Правовому альянсу науковців-практиків «Борисфен» за послуги з проведення психологічного дослідження та надання висновку спеціаліста 7000 гривень, а тому витрати позивача в цій сумі підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Запобіжний захід ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню не обирався.
Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню не обиралась.
Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 38083 (тридцять вісім тисяч вісімдесят три) гривні 03 (три) копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 35 (тридцять п'ять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу та 7 000 (сім тисяч) гривень в рахунок проведення експертного дослідження, а всього загальну суму 42 000 (сорок дві тисячі) гривень судових витрат по справі.
В іншій частині позову відмовити.
Речові докази (постанови слідчого від 28.09.2024, 22.01.2025, 06.02.2025, 11.02.2025):
- змив з марлевого тампону речовини бурого кольору, зіскоб з тротуарної плитки речовини бурого кольору, які поміщені до паперових конвертів, зразки крові, котрі поміщені на марлеві серветки - знищити;
- оптичні диски - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК України).
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1