Справа № 161/19100/24
Провадження № 2/169/86/25
24 квітня 2025 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковальчук О. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гаврилюк Н. В.,
справа № 161/19100/24
сторони справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Турійськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів в порядку частини дев'ятої статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів»,
представник відповідача ОСОБА_3 ,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати договір купівлі-продажу, укладений за допомогою засобів дистанційного зв'язку між ним та відповідачем, поновити строк для повернення товару, зобов'язати відповідача прийняти товар та стягнути з відповідача в порядку частини дев'ятої статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» грошову суму у розмірі: 2 655 (дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) гривень - сума, сплачена за товар, 58 (п'ятдесят вісім) гривень - сума комісії, 145 (сто сорок п'Йять) гривень - сума переказу, 12 (дванадцять) гривень 55 копійок - комісія за пересилання коштів.
Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що 11 вересня 2024 року через мережу Інтернет зробив замовлення у ОСОБА_2 на купівлю автомобільної деталі (шарніра кутових швидкостей, у кількості 2 штуки), здійснивши часткову оплату за товар на банківську карту в сумі 767 гривень 55 копійок разом з комісією банку. Після цього, 16 вересня 2024 року, через платіжну систему ТОВ «НоваПей» позивач оплатив на рахунок відповідача решту грошових коштів вартості запчастин на загальну суму 1 958 гривень, в тому числі вартість комісії 58 гривень. Після отримання автомобільних деталей позивач виявив невідповідність пропонованого на інтернет-сторінці продавця товару із тим, який він отримав. На вимогу позивача, як в телефонному режимі, так і за допомогою листування через месенджери, про повернення невідповідного товару, відповідачем було відмовлено, мотивуючи свою позицію тим, що в мережі Інтернет на сайті продавця в описі товару було вказано умову про неможливість повернення проданого товару. Вважаючи, що дії ОСОБА_2 порушують права ОСОБА_1 як споживача, позивач просить розірвати договір купівлі - продажу товару, поновити строк для його повернення, зобов'язати відповідача прийняти товар від позивача та стягнути з ОСОБА_2 вартість придбаного товару на загальну суму 2 870 гривень 55 копійок.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2024 року справу за вказаною позовною заявою передано на розгляд до Турійського районного суду Волинської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Ухвалою судді Турійського районного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Турійського районного суду Волинської області від 02 грудня 2024 року постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою сервісу «EASYCON».
16 грудня 2024 року представником відповідача - адвокатом Самулевич О. М. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги відповідач не визнає, вважає їх незаконними та просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначає, що проданий товар був належної якості, повністю відповідав опису, зазначеному на інтернет-сторінці в мережі Інтернет. Крім того, на сайті вказано, що товар після придбання поверненню не підлягає.
23 грудня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, згідно якого позивач обґрунтував свої вимоги та пояснив, що предмет спору - товар, придбаний у відповідача, не підлягає для використання до його автомобіля, оскільки такий не відповідає опису, зазначеному на інтернет-сторінці продавця та встановлюється на іншу модель транспортного засобу. А тому він, як споживач, має право на обмін товару неналежної якості або на розірвання договору купівлі-продажу та вимагати повернення грошових коштів.
Ухвалою судді від 30 грудня 2024 року постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою сервісу «EASYCON».
Ухвалою судді від 13 лютого 2025 року постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою сервісу «EASYCON».
Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою судді від 26 березня 2025 року постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою сервісу «EASYCON».
Ухвалою судді від 10 квітня 2025 року постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою сервісу «EASYCON».
Будь-яких інших процесуальних дій у справі не вчинялося.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Самулевич Олена Миколаївна в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали, просили відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю, оскільки позивач зайшов на сайт, оформив покупку товару, а через два-три тижні після придбання зателефонував з претензією, що товар не підходить. Крім того, сторонами, до моменту продажу товару, було погоджено умову, що товар після придбання обміну та поверненню не підлягає. Разом з тим, вимоги є неправомірними, оскільки позивач пропустив строки для повернення товару.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Судом встановлено, що 11 вересня 2024 року між позивачем та відповідачем було укладено усний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язувався здійснити продаж ОСОБА_1 деталей до автомобіля. Згідно долученої до матеріалів справи виписки з АТ «Державний ощадний банк» 11 вересня 2024 року позивачем за реквізитами банківської картки (без зазначення прізвища отримувача та призначення платежу) було здійснено переказ грошових коштів в сумі 755 гривень (а. с. 7).
Із фотозображення, долученого позивачем до матеріалів справи, видно, що вартість автомобільної запчастини - шарніра рівних кутових швидкостей (ШРУС), внутрішнього NPWPL024 складає 1 773 гривні. Разом з тим, із зазначеного письмового доказу неможливо встановити ані назви сайту, ані будь-які дані, з яких можливо ідентифікувати особу-продавця, зокрема: назву магазину, прізвища та ім'я, контактний номер телефону чи адресу, посилання в мережі Інтернет на сторінку продавця тощо (а. с. 9).
Поряд з цим, із квитанції № 55c0e43e-9160-429b-ab60-537cab75e90e від 16 вересня 2024 року видно, що платником ОСОБА_1 на картковий рахунок отримувача ОСОБА_2 , через Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», було здійснено переказ грошових коштів в сумі 1 900 гривень із призначенням платежу: переказ в оплату товарів та послуг. Втім, із такої квитанції не вбачається, за які послуги позивачем здійснено оплату чи який саме товар придбано (а. с. 10).
Окрім того, позивачем до позову надано фіскальний чек від 16 вересня 2024 року, сформований ТОВ «НоваПей», який свідчить про переказ грошових коштів у розмірі 145 гривень за послуги, надані ТОВ «Нова пошта» за переказ коштів фізичній особі у розмірі 1 900 гривень (а. с. 10, на звороті).
Позивач стверджує, що отримав товар, який не відповідає опису на сайті продавця, а саме така автомобільна деталь не підходить до його транспортного засобу. Однак, будь-яких доказів на підтвердження наявності невідповідності характеристик товару на сайті та отриманого товару із вказаними недоліками суду не надав, хоча не був позбавлений можливості зафіксувати цей факт за допомогою відповідних фото- або відеозапису розпаковки товару тощо. Зазначені у позовній заяві твердження щодо невідповідності товару є виключними, не підтвердженими належними доказами, припущеннями позивача.
Як зазначено в позові, позивач, виявивши, що придбаний товар невідповідний опису на сайті продавця, намагався використати своє право на його заміну, проте відповідач відмовив йому в цьому. Однак, будь яких належних підтверджень для доказу відмови у заміні товару суду не надав.
З пояснень відповідача встановлено, що перш ніж купувати товар, позивачу необхідно було ввести дані VIN-коду свого автомобіля і підібрати запчастини.
Положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Положенням частини першої статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Порядок повернення сплачених грошових коштів та обмін товару неналежної якості на аналогічний товар належної якості регламентується та чітко встановлений статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
Зокрема, згідно частини першої статті 8 вказаного Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Положеннями статті 709 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк.
Із відзиву на позов відповідачем ОСОБА_2 вказано, що товар, придбаний позивачем у нього, повністю відповідав опису, зазначеному на інтернет-сторінці, та до моменту продажу товару, сторонами було погоджено умову, що товар після придбання поверненню не підлягає.
Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Згідно статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів», тягар доказування причин виникнення недоліків товару покладений на продавця, при цьому на споживача покладається обов'язок лише довести наявність істотного дефекту продукції.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 751/7892/17 (провадження № 61-4330 св 18).
Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності (частина перша статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Згідно частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року встановлено, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, з дотриманням вимог статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, при зверненні до суду зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши, яке право споживача порушено згідно статті 21 цього Закону, надавши відповідні підтвердження факту існування між сторонами правовідносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
Згідно частини другої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 Цивільного процесуального кодексу України).
Із доданого до позовної заяви зображення автомобільної запчастини неможливо встановити з якого інтернет-ресурсу зроблений такий знімок та хто є продавцем зазначеного товару.
Разом з тим, позивачем не доведено та не підтверджено письмовими доказами факту звернення до відповідача з претензією про невідповідність товару, вказаного на сайті продавця з тим, який отриманий позивачем. Зокрема, як стверджує позивач, сторони у справі спілкувалися щодо деталей усного договору купівлі-продажу в телефонному режимі та за допомогою месенджерів, однак письмові докази відсутні.
Крім того, ОСОБА_1 не обґрунтував та не вмотивував поважних причин, з яких для повернення невідповідного товару ним пропущено строк, визначений Законом України «Про захист прав споживачів».
При цьому, усі доводи сторони позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог ґрунтуються на особистих переконаннях та поясненнях позивача. Однак, для ухвалення у справі обґрунтованого рішення, такі факти повинні бути встановлені належними та допустимими доказами (висновками експертів, відповідними письмовими доказами тощо), а не ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог, не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 141 частини шостої Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивач при поданні до суду позову про захист прав споживачів звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то судові витрати в цій частині слід віднести за рахунок держави.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 15, 16, 526, 610 - 611, 629, 673 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 77-78, 141, 175, 247, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів в порядку частини дев'ятої статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 01 травня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя О. В. Ковальчук