Справа № 159/1903/25
Провадження № 2/159/952/25
(заочне)
01 травня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Лесика В.О..,
з участю секретаря судових засідань Куптій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позовних вимог.
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» через систему «Електронний суд» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, у якому прохає ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4459131 від 10 березня 2024 року в розмірі 35000 грн., яка складається з: 3500 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 20125 грн. - заборгованості за процентами (первісним кредитором); 11375,00 грн. - заборгованості за процентами (130 календарних днів); 1750 грн. - штрафні санкції.
Позов обґрунтовано тим, що 10 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4459131 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 3500 грн. строком на 360 днів шляхом переказу коштів на його банківську карту № НОМЕР_1 , зі стандартною процентною ставкою 2,50 % в день та зниженою процентною ставкою 0,01 % на день.
25 жовтня 2024 року між ТОВ «Ліунера Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №25/10/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Ліунера Україна» відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4459131 на загальну суму 25375 грн.
25 листопада 2024 року рішенням єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейменовано на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував, то у нього за кредитним договором №4459131 від 10 березня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 35000 грн., яку позивач просив стягнути на його користь, а також відшкодувати судові витрати: 2 422,40 грн. судового збору і 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень відповідачем не подано.
Рух справи в суді.
Позовна заява подано до суду 31.03.2025.
Ухвалою судді від 01.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання Одночасно, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Позиція учасників судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, письмово клопотав про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в силу вимог ст. 128 ЦПК України, була належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання; в судове засідання не з'явився без повідомлення причин.
Враховуючи згоду представника позивача, керуючись ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття рішення у даній справі є 01 травня 2025 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви прийнятого рішення.
10 березня 2024 року між кредитодавцем ТзОВ «Лінеура Україна» і позичальником ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4459131. Кредитний договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 3500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі (п.1.2 Договору).
Відповідно до пункту п.1.3 Кредитного договору, строк кредитування 360 днів.
Відповідно до п.1.4.1. Кредитного договору стандартна процента ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Згідно з п.1.4.2 договору знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на відповідних умовах, визначених договором, а саме за умови оплати до 08 квітня 2024 року суми коштів, не меншої суми платежу, визначеного у графіку платежів. У випадку не виконання цих умов, користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором.
Відповідно до п. 1.5.1, п.1.5.2 договору орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 99923,40% річних, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 14297,67% річних.
Пунктами 1.6.1., 1.6.2 договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає: за стандартною ставкою 35000 грн., за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 32385,50 грн.
У пунктах 2.1, 2.5 договору сторони погодили, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 . Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.
На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано лист ТОВ «Пейтек Україна» №20241101-5450 від 01.11.2024 та лист ТОВ «Лінеура Україна» про перерахування коштів, яким підтверджується проведення 10.03.2024 платежу у розмірі 3500 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 .
25 жовтня 2024 року між ТОВ «Ліунера Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №25/10/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Ліунера Україна» відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4459131 на загальну суму 25375 грн.
Про укладення вказаного договору відповідач був повідомлений шляхом направлення на його фінансовий номер мобільного телефону відповідного повідомлення.
Згідно витягу з Реєстру боржників (додаток №1) до договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024 слідує, що заборгованість боржника під порядковим номером 4654 ОСОБА_1 за кредитним договором №4459131 становить 25375 грн з яких: 3500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20125 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1750 грн.
25 листопада 2024 року рішенням єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейменовано на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» за договором №4459131 від 10.03.2024 станом на 25.10.2024 ОСОБА_1 має борг у розмірі 25375 грн з яких: 3500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20125 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1750 грн. - штрафні санкції. Вбачається, що відсотки нараховані до 25.10.2024.
Згідно розрахунку заборгованості за договором №4459131 від 10.03.2024 за 130 календарних днів (з 26.10.2024 по 04.03.2025) ОСОБА_1 має також заборгованість за відсотками у розмірі 11375 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст.ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3,12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» доведено факт укладення 10.03.2024 року між первісним ТОВ «Ліунера Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору №4459131 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікаторомз наступними умовами договору: тип кредиту кредит, сума кредиту складає 3500 грн. строк кредиту 360 днів: з 10.03.2024 року по 25.10.2025 року.
ТОВ «Ліунера Україна» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором, надавши кредит в сумі 3500 грн. відповідачу ОСОБА_1 .
В подальшому, 25 жовтня 2024 року між ТОВ «Ліунера Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №25/10/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Ліунера Україна» відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4459131 на загальну суму 25375 грн. з яких: 3500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20125 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1750 грн. - штрафні санкції.
25 листопада 2024 року рішенням єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейменовано на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором у строки, передбачені договором, щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту, за процентами та штрафними санкціями.
Разом з тим, вирішуючи питання в частині нарахованих та стягнутих процентів за користування кредитом суд приходить до такого висновку з огляду на наступне.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Тобто, після закінчення строку дії кредитного договору змінюється правова природа зобов'язання. У такому випадку нарахування процентів за користування грошовими коштами можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України.
Відтак, після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється. Зі спливом строку кредитування або пред'явленням кредитором вимоги про дострокове повернення усієї суми заборгованості право позичальника вимагати відсотки, передбачені ст. 1048 ЦК України припиняється. Натомість невиконання позичальником обов'язку з повернення кредиту у терміни визначені Договором є підставою про притягнення до відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» за договором №4459131 від 10.03.2024 станом на 25.10.2024 ОСОБА_1 має
3500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20125 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1750 грн. - штрафні санкції
Згідно розрахунку, наданого позивачем ТОВ ««Лінеура Україна»сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами ОСОБА_1 нараховувалась за 130 календарних днів (з 26.10.2024 по 04.03.2025) в розмірі 11375, грн.
Так, як вбачається з умов кредитного договору, для нарахування процентів за користування ОСОБА_1 кредитом передбачена знижена процентна ставка 0,01% в день за період з 10.03.2024 (дата видача кредиту) по 08.04.2024, а стандартна процента ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту - 360 днів. Тобто, згідно наданого розрахунку, для визначення заборгованості за договором, позичальником застосовано процентну ставку 0,01% в день за період 10.03.2024 по 08.04.2024, а за період з 09.04.2024 по 04.03.2025 в розмірі 2,5 % в день.
З огляду на вищевказане суд здійснює перерахунок заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом за період 10.03.2024 по 08.04.2024, за відсотковою ставкою 0,01 % в день.
Розрахунок процентів на користування кредитом становитиме 10,50 грн. (3500 грн. (сума кредиту) х 0,01 % (відсоткова ставка в договорі) х 30 (днів).
Отже, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача проценти за користування кредитом за період 10.03.2024 по 08.04.2024 в розмірі 10,50 грн.
Щодо вирішення нарахованих відсотків за період з 09.04.2024 по 04.03.2025 суд зазначає наступне.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні, визначені Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір №4459131 був укладений 10.03.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» поширюється на вказаний кредитний договір.
Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%.
Розрахунок відсотків, згідно зі спірним кредитним договором судом визначено за період з 09.04.2024 ( 2,50 % в день - стандартна процентна ставка) по 25.10.2024 ( по день розрахунку первісним кредитором ТОВ «Ліунера Україна» ) всього 144 днів.
Розрахунок процентів на користування кредитом становитиме 5400 грн. (3500 грн. х 1 % х 144 днів).
Окрім цього, розрахунок відсотків за користування кредитними коштами судом визначено за період з 26.10.2024 по 04.03.2025 включно (всього 130 днів).
Розрахунок процентів на користування кредитом становитиме 4550 грн. (3500 грн. х 1 % х 130 днів).
Відтак, розмір заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом у заявлений ним період з урахуванням процентної ставки, встановленої частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить в загальному розмірі 9950 грн.
Разом з тим, щодо позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1750 грн, суд не погоджується з огляду на наступне.
Пунктом 6.4. кредитного договору №4459131 від 10.03.2024 визначено, що увипадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов'язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов'язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання
Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язанняза договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит(позику)банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування,до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від12.06.2024 у справі№ 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.
Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23(провадження№ 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу у розмірі 25%, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми виконаного/неналежно виконаного зобов'язання, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1750 грн слід відмовити.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №4459131 від 10 березня 2024 року, укладеного між ним та ТОВ « ФК «Фінтраст Капітал», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ « ФК «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 13460,50 грн., з яких: 3500 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 5410,50 грн. - заборгованості за процентами (первісним кредитором); 4550 грн. - заборгованості за процентами (130 календарних днів).
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, виходячи з такого розрахунку: сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 13460,50 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 931,62 гривень: 13460,50 грн. х 100 % : 35000 грн. х 2422,40 грн. = 931,62 грн.
Крім того, на підставі ст. 137, ч. 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу, яку позивач поніс у зв'язку з пред'явленням позову.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною,а також те, позовні вимоги задоволені частково.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 141, 247, 263, 265, 268,280-282 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 546, 625, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №4459131 від 10.03.2024 року в загальній сумі 13460,50 (тринадцять тисяч чотириста шістдесять грн. 50 коп.).
У решті позовних вимог -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 931,62 ( дев'ятсот тридцять одну грн.60 коп.) судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 1000 (одну тисячу ) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»»,код ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: м.Київ, вул.Загородня,15, офіс 118/2.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса : АДРЕСА_1
Повний текст рішення складено та підписано 01.05.2025.
Головуючий: В.О.Лесик