29 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 340/916/25
Суддя І інстанції Момонт Г.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07 травня 2024 року №262240011868 про відмову в призначенні за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 року по 01.06.2011 року на території республіки Узбекистан та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 30 квітня 2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судовим рішенням.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила її скасувати і направити справу для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви. Вказує на те, що судом не було належним чином досліджено час, коли позивач дізнався або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Також скаржник посилається на об'єктивні поважні припини пропуску строку, такі як, відсутність фінансових ресурсів та стан здоров'я, вплив воєнного стану, обмеження в пересуванні та складність доступу до правничої допомоги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Приписи п.9 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п. 9).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до п., 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є неподання особою в зазначений строк заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного строку від 18 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших поважних підстав пропуску такого строку.
На виконання ухвали суду від позивача 24.02.2025 надійшла заява про поновлення порушеного строку звернення до суду. Позивачем, серед іншого, зазначено, що порушення своїх прав оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07 травня 2024 року вона дізналася 03.02.2025 року, після отримання відповіді на адвокатський запит її представника..
Однак, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви від 03 березня 2025 року, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не обґрунтовано, які саме обставини перешкоджали позивачу звернутися до суду з відповідним позовом в межах строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, починаючи з 07 травня 2025 року. Також звернення до відповідача із адвокатським запитом лише у січні 2025 року та отримання відповіді на нього 03 лютого 2025 року не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і вказана дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, оскільки триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Крім цього, судом було вказано, що позивачем не обґрунтовано підстав, які зумовили неможливість звернення за правничою допомогою до спливу строку звернення до суду, беручи до уваги, що на час її повернення в Україну такий строк ще не сплив.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви з підстав пропуску строку звернення до суду, колегія суддів, з огляду на доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відтак, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що для застосування строку звернення до суду з позовом, слід встановити дату коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про наявність оскаржуваної постанови.
Так, залишаючи без руху позовну заяву, а згодом її повертаючи, суд першої інстанції вказав що позивач звертаючись до суду з позовом 12.02.2025 року просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.05.2024 року.
Разом з тим, зазначаючи про пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд першої інстанції не встановив дату коли позивач дізнався про порушене право (день фактичного отримання ним рішення №262240011868) або дату коли позивач повинен був дізнатися про порушене право (встановлення судом обставин, які неминуче пов'язували позивача з рішенням №262240011868).
Натомість, відсутність такої дати позбавляє можливість суд встановити настання моменту реальної можливості позивача дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність) і, відповідно, перебіг процесуального строку на його оскарження.
Відтак, висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.05.2024 року №262240011868 є передчасним.
Згідно ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що залишення позовної заяви без розгляду унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 320, 321, 325 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
В повному обсязі постанову складено 29 квітня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова