29 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26042/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 в адміністративній справі №160/26042/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеш Груп" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеш Груп" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.09.2023 року №0254800411 та від 08.09.2023 року №0254690411.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржених рішень, яким до Підприємства застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період квітень-листопад 2022 року, січень-квітень 2023 року. Позивач не заперечує факту несплати грошового зобов'язання у визначені строки, проте стверджує, що штрафні санкції, передбачені п. 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України, застосовано без наявності головного чинника складу правопорушення «умислу», що в свою чергу підтверджує неправильність застосування відповідачем норм Податкового кодексу України. Зазначає, що порушення граничних строків сплати грошових зобов'язань з ПДВ відбулось із-за об'єктивної неможливості виконання податкового обов'язку, пов'язаного з війною та систематичного прояву перешкод із боку контролюючого органу, що стосувалося у відмові врахуванні таблиці данних Підприємства, що у свою чергу мало наслідком затримання розрахунків із підприємствами-контрагентами та як наслідок неможилвсті своєчасної сплати податків.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.09.2023 року №0254800411 та від 08.09.2023 року №0254690411 щодо визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеш Груп" суми штрафних санкцій у загальному розмірі 151 070,61 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство є юридичною особою приватного права, перебуває на обліку у відповідача та є платником, у тому числі, податку на додану вартість.
Співробітниками відповідача проведено камеральну перевірку Підприємства щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ, за результатами якої складено акт від 14.08.2023 року №29279/04-36-04-11-06/38283925.
Відповідно до висновків цього акту, Підприємством допущено порушення ст. 16, 50, 57 203 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період квітень-листопад 2022 року, січень-квітень 2023 року.
На підставі акта перевірки та встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2023 року №0254800411 та від 08.09.2023 року №0254690411, яким до Підприємства застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 151 070,61 грн.
За результатами адміністративного оскарження ці рішення залишені без змін, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регламентовано ПК України, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до абзацу другого пункту 109.1., пункту 109.3. статі 109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Відтак, для встановлення умислу в діянні платника податків контролюючий орган має довести: які саме умови створив платник податків для невиконання своїх податкових обов'язків; факт того, що ці умови були результатом цілеспрямованої поведінки платника податків; відсутність у платника податків під час вчинення відповідних діянь іншої мети, крім невиконання вимог закону. Водночас доказами умислу мають бути фактичні дані, що підтверджують наявність діяння платника податків, спрямованого на створення умов для невиконання податкових зобов'язань.
У разі якщо контролюючий орган не зможе довести умисел у діяннях платника податків, відповідні правопорушення щодо заниження податкових зобов'язань можуть бути кваліфіковані не за пунктами 123.2, 123.3 статті 123 ПКУ, а лише за пунктом 123.1 цієї статті.
Системний аналіз наведених норм у взаємозв'язку з обставинами справи, підтвердженими належними та допустимими доказами, дає підстави для висновку, що відповідачем у даному випадку не доведено умислу у діяннях позивача, тож застосування до нього фінансової відповідності за пунктом 123.2. статті 123 ПК України є необґрунтованим.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкові повідомлення-рішення відповідача від від 08.09.2023 року №0254800411 та від 08.09.2023 року №0254690411 є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 в адміністративній справі №160/26042/23- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун