ЄУН: 186/625/25
Провадження №: 2-з/336/3/2025
25 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Звєздової Н.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особистого розпорядження на випадок загибелі (смерті) військовослужбовця про виплату одноразової грошової допомоги недійсним внаслідок його нікчемності, зменшення розміру обов'язкової частки одноразової грошової допомоги та виключення зі списку особи, яка має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.
На підставі ухвали судді Першотравневського міського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 справу направлено за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 справу передано в провадження судді Звєздової Н.С.
Ухвалою суду від 25.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5 , який за життя склав особисте розпорядження на випадок загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги у рівних частинах на її ім'я та ОСОБА_3 .
Крім того, після загибелі ОСОБА_5 за виплатою одноразової грошової допомоги звернувся батько ОСОБА_4 та брат ОСОБА_2 . Не погоджуючись з особистим розпорядженням сина вона звернулась до суду з позовною заявою про визнання особистого розпорядження на випадок загибелі (смерті) військовослужбовця про виплату одноразової грошової допомоги недійсним внаслідок його нікчемності, зменшення розміру обов'язкової частки одноразової грошової допомоги та виключення зі списку особи, яка має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, яку просить забезпечити шляхом призупинення виплати одноразової грошової допомоги.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неправильного розподілу часток одноразової грошової допомоги та її виплати, яка здійснюється військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України.
В силу ч. 1 ст. 153 ЦПК України учасники справи про розгляд заяви про забезпечення позову не повідомлялися.
Розглянувши доводи заяви, суд доходить висновку про її необґрунтованість виходячи з таких міркувань.
В силу ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
В цій самій статті цивільного процесуального законодавства містяться підстави для застосування заходів забезпечення позову, якими є істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів.
З наведеного положення цивільного процесуального законодавства випливає, що ризики ускладнення або неможливості виконання рішення суду, як і ризик неотримання ефективного судового захисту, можуть зумовити забезпечення позову.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.200 року № 9 «про застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має пересвідчитись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову, який просять застосувати, заявленим позовним вимогам.
Виходячи з наведених положень цивільного процесуального законодавства, об'єктом судового захисту кожного учасника цивільних правовідносин, наділеного цивільною процесуальною правоздатністю, є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, які і можуть бути підставою для звернення особи за судовим захистом.
Порушенням суб'єктивного права є такий негативний вплив на нього, при якому воно звужується за своїм змістом або перестає існувати, що позбавляє його носія можливості реалізувати його повністю або частково.
Всупереч наведеним нормам, ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які можуть підтвердити, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, наявність у відповідача ОСОБА_4 відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50%/половини частки, яка б належала кожному у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) не є підставою для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб.
Згідно ч.3 п.2 ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за наявності спору між особами; які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами І органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Означена виплата здійснюється військовою частино НОМЕР_1 Національної Гвардії України, що підтверджує і сама позивачка, як в позовній заяві, так і в заяві про забезпечення позову.
У разі існування спору щодо розміру одноразової грошової допомоги уповноважений орган самостійно призупиняє таку виплату, враховуючи, що такі повноваження делеговані військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України, яка є учасником справи, може самостійно зупинити таку виплату, тобто вирішення цього питання можливо в позасудовому порядку, тому підстав для задоволення заяви в обраний позивачкою спосіб не має.
Підстав, передбачених частиною 3 ст. 154 ЦПК України для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення, немає.
Приймаючи до уваги наведені норми права, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, імовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 149-153, 352-354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення виплати одноразової грошової допомоги у на випадок загибелі (смерті) - відмовити.
Направити копії ухвали сторонам.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Н.С. Звєздова