Справа № 639/2177/25
Провадження № 2/639/1108/25
01 травня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Борисенка О.О.,
секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/2177/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
Позивач ТОВ «Санфорд Капітал» звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова (після перейменування - Новобаварський районний суд міста Харкова) з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 26204000507647 від 30.09.2021 у розмірі 108669,43 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та на оплату професійної правничої допомоги у сумі 7200,00 грн.
Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» 01.04.2025 та підписані представником позивача адвокатом Маслюженком Миколою Павловичем, який діє на підставі ордеру (а.с.93).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 30.09.2021 АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 26204000507647, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», зі змінами і доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (далі УДБО), та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір, які разом із Заявою-згодою складають єдиний договір. Підписанням кредитного договору клієнт підтвердив, що він акцептував УДБО шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання і згоден з усіма його умовами в повному обсязі (з урахуванням всіх змін та доповнень), такі умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. При укладанні кредитного договору сторони погодили його істотні умови, на яких відбулося кредитне обслуговування Банком рахунку клієнта, зокрема, ліміт кредитної лінії, строк дії кредитного ліміту та умови його продовження, розмір процентної ставки за користування кредитом, розмір щомісячної комісії за обслуговування кредитної лінії, умови нарахування процентів та комісій. Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач виконав не в повному обсязі, останній платіж на погашення заборгованості здійснив 28.02.2022, внаслідок чого за кредитним договором у відповідача перед Банком сформувалася заборгованість в сумі 108669,43 грн, з яких: 57625,89 грн - залишок по тілу кредиту; 51043,54 грн - залишок по відсотках. 11.04.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» (Клієнт) та ТОВ «Санфорд Капітал» (Фактор) укладений договір факторингу № 11/04/24, на підставі якого Фактор набув право вимоги до Боржників за Кредитними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 26204000507647 від 30.09.2021 на суму заборгованості 108669,43 грн, з яких: 57625,89 грн - залишок простроченого кредиту; 51043,54 грн - залишок прострочених відсотків. Станом на день відступлення права вимоги 11.04.2024 ТОВ «Санфорд Капітал» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.
02.04.2025 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання (а.с.111).
Представник позивача адвокат Маслюженко М.П. 14.04.2025 звернувся до суду із клопотанням, в якому просив розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.118-120).
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
01.05.2025 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.
Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що 30.09.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір про встановлення кредитного ліміту № 26204000507647, за умовами якого Банк зобов'язується надати Клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати всі інші зобов'язання у порядку, встановленому договором. Сторони кредитного договору погодили його істотні умови, а саме, кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з рахунку, платежі з рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта № НОМЕР_1 , що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (картка). Кредит надається на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії на дату укладання цього договору становить 1 000 000,00 грн, в межах якого в залежності від оцінки кредитоспроможності клієнта банк має право встановити доступний ліміт кредитної лінії, який може бути меншим за максимальний ліміт кредитної лінії, та банк має право в подальшому змінювати розмір доступного ліміту кредитної лінії. Строк кредитування - 12 місяців з дати його встановлення. Продовження строку кредитування може здійснюватися необмежену кількість разів на той же строк і на тих же умовах. У разі небажання клієнта продовжувати строк кредитування на новий строк, він має звернутись до відділення банку із відповідною письмовою заявою не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення чергового строку кредитування. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховуються на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 48% річних. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 58,89%, орієнтована загальна вартість кредиту становить 1 480 428,89 грн. Супровідними послугами, що придбаваються у зв'язку із договором є послуги з розрахунково-касового обслуговування, у тому числі ті, що надаються під час погашення заборгованості за договором, вартість яких визначається згідно з Тарифами, опублікованими на офіційному сайті банку. Кредит вважається наданим клієнту з дати здійснення операції за рахунком. Банк нараховує проценти за користування кредитом у валюті кредиту на суму фактичної заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом договірного списання банком з рахунку. Клієнт погашає заборгованість за договором шляхом внесення на рахунок обов'язкового платежу (а.с.27-28).
Також, 30.09.2021 позичальником ОСОБА_1 підписаний паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка з пільговим періодом, індивідуальний розгляд», в якому міститься інформація про умови та строк кредитування, розмір процентної ставки, порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення тощо (а.с.29).
Відповідач з викладеними у договорі про встановлення кредитного ліміту та у паспорті умовами кредитування погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірниках цих документів проставив свій підпис.
Взяті на себе зобов'язання за договором про встановлення кредитного ліміту від 30.09.2021 банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси, що підтверджується випискою по особовому рахунку НОМЕР_1 за період з 30.09.2021 по 10.04.2024, з якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, розраховувався в терміналах, знімав готівку, вносив грошові кошти на погашення кредитної заборгованості (а.с.33-75).
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 26204000507647 від 30.09.2021, складеного АТ «Банк Кредит Дніпро», станом на 10.04.2024 за кредитним договором наявна заборгованість у розмірі 108442,71 грн, з яких: 57625,89 грн - залишок простроченого кредиту; 50816,82 грн залишок прострочених відсотків (а.с.76-77).
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, всі операції за картковим рахунком, з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, складені первісним кредитором, є належними та допустимими доказами на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів шляхом їх зарахування на рахунок відповідача, наявності заборгованості та її розміру.
11.04.2024 між AT «Банк Кредит Дніпро» та TOB «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу № 11/04/234, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 26204000507647 від 30.09.2021 щодо позичальника ОСОБА_1 на загальну суму 108669,43 грн, з яких: 57625,89 грн - прострочена заборгованість по тілу; 51043,54 грн - прострочена заборгованість за відсотками, що підтверджується копією договору факторингу, копією Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 11.04.2024 до договору факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024 (Додаток № 2); копією Акту приймання-передачі прав вимоги від 11.04.2024 до договору факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024 (Додаток № 3); переліком прав грошових вимог, переданих відповідно до договору факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024 (Додаток № 1 до Акту приймання-передачі права грошових вимог за договором факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024); копією Витягу з Реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 11/04/24 від 11.04.2022, копією платіжної інструкції про сплату ТОВ «Санфорд Капітал» на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» суми фінансування згідно з договором факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024 (а.с.11-24).
Згідно з Витягом з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ «Санфорд Капітал» код ЄДРПОУ 43575686 є фінансовою установою, та здійснює діяльність з надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг факторингу, надання послуг з фінансового лізингу (а.с.25,26).
Отже, TOB «Санфорд Капітал» набуло статусу кредитора за договором про встановлення кредитного ліміту № 26204000507647 від 30.09.2021 щодо позичальника ОСОБА_1 .
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і судової.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У суду відсутні докази про те, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості, відповідач не надав будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач, доказів про сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором позивачу матеріали справи не містять, а тому, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає доведеними посилання позивача на існування заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором у сумі, зазначеної у розрахунку заборгованості.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.8).
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн позивач надав копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «Санфорд Капітал» та АО «Альянс ДЛС», відповідно до якого сума гонорару зазначається Об'єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг; вартості послуг (прейскурант), що є додатком № 2 до договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024; акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16.12.2024 до договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, складеного між ТОВ «Санфорд Капітал» та АО «Альянс ДЛС» , відповідно до якого Об'єднання надало послуги щодо боржника ОСОБА_1 на загальну суму 7200,00 грн, з яких: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника - 1200,00 грн, складання, підписання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості - 6000,00 грн; реєстру боржників від 18.11.2024, ордеру про надання ТОВ «Санфорд Капітал» адвокатом Маслюженком М.П. правничої (правової) допомоги, виданий АО «Альянс ДЛС» (а.с.86-95).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в матеріалах справи відсутнє.
Водночас, оцінивши надані документи та доводи в обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7200,00 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, проведення юридичного та фінансового аналізу вартістю 1200,00 грн та завищена вартість (у порівнянні з іншими) складання позовної заяви, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, порівняння ринкової вартості аналогічних робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.
Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 128, 131, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за договором про встановлення кредитного ліміту № 26204000507647 від 30.09.2021 у розмірі 108669 (сто вісім тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн 43 коп., яка складається з: заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 57625 грн 89 коп., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 51043 грн 54 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», код ЄДРПОУ 43575686, адреса місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68,69.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 01.05.2025.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Олександр БОРИСЕНКО