Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1629/25
29.04.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С. С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачі є спадкоємцями за заповітом по смерті свого свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покійний залишив заповіт на користь позивачів, який 14.11.2013 року за реєстровим №141 було посвідчено секретарем виконавчого комітету Сасівської сільської ради. Місцем відкриття спадщини є с.Сасово Берегівського району. Вказана обставина підтверджується довідкою виконавчого комітету Королівської селищної ради від 10.03.2025 року №74. Згідно положень ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкодавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка з складу земель сільськогосподарського призначення на території Сасівської сільської ради площею 2,8 га. За прийняттям спадщини позивачі звернулися до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їм відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті батька віднайти оригінал державного акта на право приватної власності на землю або інших документів аналогічного характеру, які б посвідчували належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося. За таких обставин через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивачі позбавлені можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку. У зв'язку з цим позивачі змушені звернутися до суду із позовом про визнання за кожним із них права власності на 1/2 частину спадкової земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.
Позивачі в підготовче засідання не з'явилися, однак подали до суду письмові заяви про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, в підготовче засідання не з'явився, однак подав через канцелярію суду, згідно якої проти вимог позивача не заперечує та просить суд розглянути справу у його відсутність.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача будучи повідомленою про день, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, в підготовче засідання також не з'явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін суд вважає за можливе у підготовчому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця - АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою виконавчого комітету Королівської селищної ради від 10.03.2025 року №74.
Після смерті батька позивачів відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 2,8 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради, кадастровий номер 2121284700:04:001:0137, яка належала спадкодавцю на праві власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-3K №002698 від 27.06.2003 року.
Заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області 14.11.2013 року за реєстровим №141 спадкодавець ОСОБА_3 зазначену вище земельну ділянку заповів у рівних долях своїм синам, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачам по справі.
Заповіт заповідачем не змінений і не скасований.
Крім позивачів інших спадкоємців за законом немає.
Згідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Позивачі після смерті батька спадщину прийняли та у встановлений законом строк звернулися із заявами про прийняття спадщини до державного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу. Державний нотаріус Боричок К.В. завела спадкову справу, що стверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 28.01.2017 № 46574290.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Після звернення до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини державним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу було надано відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Разом з цим оригінал державного акта на земельну ділянку втрачено. У позивачів наявна тільки копія такого. Аналогічні дані підтверджуються відомостями з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
За таких умов позивачі позбавлені можливості оформити спадщину у регламентованому порядку.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями. 5, 16, 328, 392, 1216, 1220, 1222, 1223, 1268, 1274 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позовні вимоги задоволити.
У порядку спадкування за заповітом визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки площею 2,8 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради, кадастровий номер 2121284700:04:001:0137.
У порядку спадкування за заповітом визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки площею 2,8 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради, кадастровий номер 2121284700:04:001:0137.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ. Ю. Левко