іменем України
Справа №377/381/25
Провадження №3/377/168/25
30 квітня 2025 року суддя Славутицького міського суду Київської області Бабич Н.С., без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП, що надійшла з Відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фізичної особи-підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 933610 від 13.02.2025 10 лютого 2025 року об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_3 , а саме умисні дії психологічного характеру, які виразились у висловлюванні в її адресу нецензурною лайкою, образах та приниженні, завдавши шкоду її психічному здоров'ю, чим вчинив правопорушення передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності. У поданій заяві з протоколом не погоджується, вину не визнає, вважає, що домашнє насильство не вчиняв, конфлікт виник на побутових обставинах, підтримав письмові пояснення від 13.02.2025, які надавав у справі. У письмових поясненнях від 13.02.2025, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, зазначив, що проживає разом із дружиною ОСОБА_3 та трьома дітьми за адресою: АДРЕСА_1 . 10.02.2025 близько 11:00 він приїхав до дому, в цей час його дружина почала на побутовому ґрунті сваритися, виганяти його з квартири, ображала, після чого викликала поліцію. Щоб далі не конфліктувати він вийшов з квартири, домашнього насильства не вчиняв.
Враховуючи, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою для розгляду даної справи за правилами статті 268 КУпАП, то справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зробити такий висновок.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами частини 1 статті 9 КУпАП.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
На підтвердження обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду надано:
- рапорт старшого інспектора-чергового Відділення поліції № 2 (м. Славутич) Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Праута С.В. від 10.02.2025, з якого вбачається, що 10.02.2025 об 11:14 надійшло повідомлення на лінію 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , буянить чоловік, просить наряд поліції;
- письмову заяву ОСОБА_3 від 10.02.2025, в якій вона просила притягнути до адміністративної відповідальності її чоловіка ОСОБА_1 , який 10.02.2025 за місцем проживання вчинив конфлікт, голосно кричав, принижував, чим завдав шкоди її психологічному здоров'ю та своїми діями вчинив домашнє насильство психологічного характеру;
- письмові пояснення ОСОБА_3 від 10.02.2025, згідно з якими вона разом із дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Її чоловік на даний час проживає у с. Пильня Чернігівської області. 10.02.2025 він приїхав та почав кричати на неї, принижувати через те, що вона продала деякі речі. Потім хотів забрати деякі речі, які є спільним майном. На її зауваження заспокоїтись не реагував. Своїми діями завдав психологічної шкоди її здоров'ю;
- письмові пояснення ОСОБА_4 від 10.02.2025, з яких вбачається що ОСОБА_3 являється її матір'ю, її середній брат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , молодший брат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батько ОСОБА_7 з жовтня 2024 року проживає окремо. Декілька останніх місяців батько не працює. Після звільнення його з роботи на початку літа 2024 року він з її матір'ю відкрили власну справу, але не склалось. У батьків з'явились борги, щоб якось з ними розібратись, вони вирішили продати побутову техніку з дому, розмістили оголошення на «ОЛХ». Коли батько вже проживав окремо, їм через заборгованість відключили електропостачання. Вона проживає окремо, заробітної плати матері не вистачає для забезпечення двох дітей. 10.02.2025 приїхав батько та помітив відсутність вдома техніки та почав сварку з матір'ю. Під час сварки вони кричали один на одного. Мати намагалась уникнути конфлікту та уходила в кімнату, але батько не заспокоювався. Через постійні сварки з батьком у матері проблеми з тиском;
- форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складену 10.02.2025 поліцейським СРПП ВП №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Черенько В.В., відповідно до якої поліцейським визначено рівень небезпеки як низький;
-копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №519688 від 10.02.2025 відносно ОСОБА_1 ;
- копію паспорта громадянина України № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідальність за частиною 1 статті 173-2 КУпАП настає виключно за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині 1 статті 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції частини 1 статті 173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків». Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв'язку із цим, при розгляді даної справи та при наданні оцінки доказам необхідно застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до пункту 10 частини першої статті 7, статті 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Конституції України.
Згідно зі статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у вину те, що 10 лютого 2025 року об 11 годині 00 хвилин він, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності неповнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_3 , а саме умисні дії психологічного характеру, які виразились у висловлюванні в її адресу нецензурною лайкою, образах та приниженні, завдавши шкоди її психічному здоров'ю.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 10.02.2025 її чоловік приїхав до дому та почав кричати на неї, принижувати через те, що вона продала деякі речі з дому; потім хотів забрати деякі речі, які є спільним майном; на її зауваження заспокоїтись не реагував; своїми діями завдав психологічної шкоди її здоров'ю.
Як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_1 , а також з його пояснень у поданій заяві, між ним та його дружиною ОСОБА_3 на побутовому ґрунті виник конфлікт, в ході якого дружина ображала його, виганяла з квартири, коли той повернувся до дому.
Те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбувся конфлікт з приводу продажу речей з квартири також підтверджує у письмових поясненнях ОСОБА_4 , з яких також вбачається, що через виникнення боргів у сім'ї, між її батьками склалися неприязні стосунки та виникають постійні сварки.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Дії, вчинені ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 в межах цього конфлікту не вказують на вчинення ним того виду насильства, який визначений в диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП, оскільки належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що такі дії призвели до настання для потерпілої наслідків, вказаних у цій статті, матеріали справи не містять. В заяві ОСОБА_3 та в її письмових поясненнях не зазначено в чому саме полягали образи і приниження з боку ОСОБА_1 . Також в її заяві та письмових поясненнях не вказано, що ОСОБА_1 висловлювався на її адресу нецензурною лайкою. Про такі обставини не зазначено і в письмових поясненнях ОСОБА_4 , в яких лише вказано, що під час сварки її батьки кричали один на одного.
За вказаних обставин інші додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази не є достатніми для висновку про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_3 .. Крім того, жодних доказів того, що дії, які ставляться у вину ОСОБА_1 , були вчинені в присутності його неповнолітнього сина ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.
Відповідно до Рішення ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року, Суд зазначив, що у випадку коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Відтак, враховуючи обставини справи, а також те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого, частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин необхідно закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173- 2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Керуючись статтями 247, 279, 283-285 КУпАП,
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. С. Бабич