Справа № 369/12038/23
Провадження №1-кп/369/907/25
24.04.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023116410000279 від 01 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродержинська, Дніпропетровської області, який має повну вищу освіту, не одружений, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
01 серпня 2023 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023116410000279 від 01 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в якому було призначене судове засідання.
Згідно з обвинувальним актом, 01 червня 2023 року близько 05:00 год, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , де також знаходилась його дружина - потерпіла ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи прямий умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - здоров?я людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи в шлюбі з потерпілою, ОСОБА_4 , стоячи навпроти від потерпілої ОСОБА_6 , схопив останню правою рукою за праве передпліччя, відштовхнувши від себе, в той момент коли потерпіла здійснювала відеозйомку за допомогою мобільного телефону, відштовхнувши таким чином останню від себе, вибивши з руки потерпілої мобільний телефон.
В результаті вказаних вище протиправних дій, при судово-медичному огляді у потерпілої ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: чотирьох синців правого передпліччя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкодженні.
При цьому, в обвинувальному акті обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_7 вказано вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
Через канцелярію суду 20 листопада 2024 року від потерпілої ОСОБА_6 надійшла заява про відмову від обвинувачення. При цьому, вона вказала, що їх шлюбні відносини з ОСОБА_4 припинилися задовго до події, на той час разом вони не проживали, спільного господарства не вели, зазначила, що вони примирились і претензій до нього вона не має, оскільки він їй шкоду відшкодував, а тому просила також прийняти відмову від цивільного позову та закрити кримінальне провадження з цих підстав.
У судове засідання потерпіла ОСОБА_6 не з'явилася, про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку.
Прокурор заперечив проти задоволення вищевказаного клопотання потерпілої та закриття кримінального провадження, оскільки на його думку це суперечить п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому, прокурор зазначив, що обставини правопорушення, пов'язані з домашнім насильством та в обвинувальному акті обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив клопотання потерпілої ОСОБА_6 задовольнити та кримінальне провадження щодо нього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - закрити, у зв'язку з відмовою від обвинувачення, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому вказав, що він з потерпілою примирився, шкоду відшкодував, а їх шлюбні відносини припинилися задовго до події.
Захисник обвинуваченого підтримав клопотання потерпілої просив закрити кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України та стверджував, що ніякого домашнього насильства не було, а відмова від обвинувачення є безумовним правом обвинуваченої.
Заслухавши прокурора та інших учасників судового засідання, дослідивши клопотання про закриття кримінального провадження, у зв'язку із відмовою потерпілої від обвинувачення, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
За змістом п. 1 ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальне провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, визначених законом.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
У силу засади диспозитивності і змагального характеру кримінального судочинства до числа процесуальних прав потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення належить його право на відмову від обвинувачення. Оскільки приводом до початку кримінального переслідування у такому провадженні є порушення приватного права, що належить конкретній особі, ця особа повинна мати можливість вибору форми його правового захисту, у тому числі й право впливати на рух кримінального провадження. З огляду на це законодавець передбачив підставу закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, що безпосередньо залежить від волевиявлення особи, яка постраждала від кримінального правопорушення, - відмову потерпілого від обвинувачення (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України). Обов'язковим наслідком відмови потерпілого від обвинувачення є закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Законом України № 2227-VIII від 06 грудня 2017 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами»(далі - Закон № 2227-VIII), який набрав чинності 11 січня 2019 року, зокрема внесено зміни доп. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, яким передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, було доповнено словами: «крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством».
Також, Кримінальний кодекс України було доповнено ст.126-1, якою передбачено кримінальну відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Крім того, було внесено зміни й до ч. 1 ст. 67 КК України, яку доповнено п. 6-1 і визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються, зокрема, вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, а в деяких складах злочинів таку обставину передбачено як кваліфікуючу ознаку.
Суд звертає увагу на те, що обов'язковою умовою визнання судом злочину - незалежно від його родового чи безпосереднього об'єкта - пов'язаним із домашнім насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).
Водночас, суд наголошує на тому що, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення, як свідчить зміст глави 36 КПК України, має особливість стосовно початку такого провадження та його завершення. Жодних інших особливостей кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ані главою 36 КПК України, ані іншими положеннями КПК України не передбачено. Тобто, після того, як кримінальне провадження розпочато за заявою потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, що міститься у переліку таких правопорушень у ст. 477 КПК України, задіюється державно-владний ресурс органів досудового розслідування та прокуратури, який слугує подальшою рушійною силою здійснення досудового розслідування та підтримання обвинувачення під час судового розгляду.
Таким чином, визначений КПК України процесуальний порядок здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення за своєю правовою природою є приватно-публічним різновидом кримінального провадження і його варто розглядати як диференціацію форми такого провадження у межах загальної його форми, врегульованої КПК України.
Закон не покладає на потерпілого обов'язку встановлення обставин кримінального правопорушення та його кваліфікації. Зазначене є винятковою компетенцією органів досудового розслідування, державного обвинувачення і суду.
За нормами чинного КПК України особливістю такого кримінального провадження є лише те, що необхідною умовою його здійснення є виражене у процесуальній формі бажання потерпілого щодо кримінального переслідування винного: провадження розпочинається лише за заявою потерпілого, відмова якого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття справи (крім кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством).
В іншій частині, в тому числі щодо кола осіб, уповноважених вносити відомості в ЄРДР про кримінальне правопорушення, процедури збирання доказів, пред'явлення обвинувачення в обвинувальному акті та підтримання його прокурором у суді, нормами цього Кодексу особливостей не встановлено.
Зміст ч. 1 ст. 477 КПК України у системному зв'язку із ч. 4 ст. 26 і п. 7 ч. 1 ст. 284 зазначеного Кодексу зводиться до того, що обов'язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого як волевиявлення про притягнення винного до кримінальної відповідальності взагалі, а не за конкретною нормою КК України. Оскільки потерпілий не зобов'язаний юридично оцінювати вчинені щодо нього протиправні дії, то подану ним до правоохоронних органів заяву про злочин без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією варто вважати підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Інтерес особи, котра зазнала шкоди, у застосуванні процедури кримінального судочинства стосується не юридичної кваліфікації протиправних дій, а самого факту вчинення цих дій щодо неї. Подана до правоохоронних органів та/або суду заява потерпілого є вираженням його ставлення до події злочину, особи, що його вчинила, й обраного способу реагування. Відповідне волевиявлення є свідченням того, що особа, котрій завдано шкоди, звертається до держави з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів шляхом кримінального переслідування винного, не вважаючи належними й достатніми інші способи досягнення цієї мети.
У розумінні наведених положень кримінального процесуального закону під відмовою потерпілого від обвинувачення у злочинах, перелік яких міститься у ч. 1 ст. 477 КПК України, варто розуміти лише беззастережне волевиявлення про непритягнення винного до кримінальної відповідальності і припинення розпочатої процедури його кримінального переслідування. Відповідна заява є проявом того, що потерпілий не бажає втручання держави у кримінально-правовий конфлікт і обирає альтернативний шлях його вирішення.
Повертаючись до обставин цієї справи, судом встановлено, що відповідно до заяви про кримінальне правопорушення потерпіла ОСОБА_6 просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення у формі приватного обвинувачення, за публічним обвинуваченням про підозру йому не повідомлялось.
При цьому, в обвинувальному акті не міститься жодних посилань на вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, а мова йде про одиничний випадок спричинення тілесного ушкодження потерпілій.
Так, з обвинувального акта слідує те, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 не інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, а тому його дії не охоплюються ст.126-1 КК України та не підпадають під ознаки домашнього насильства та відповідно не могли бути кваліфіковані за вказаною нормою, а відтак органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.
Твердження прокурора про нанесення обвинуваченим ОСОБА_4 своїй дружині відповідних тілесних ушкоджень, як про це зазначено в обвинувальному акті, а також наявність в обвинувальному акті обставини, яка обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя (п.6-1 ч. 1 ст. 67 КК України), не доводить факт вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного саме з домашнім насильством, оскільки, окрім іншого, у його діях відсутня така кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, як «систематичність вчинення фізичного насильства».
У зв'язку з чим, суд бере до уваги те, що у матеріалах даного кримінального провадження є заява потерпілої ОСОБА_6 в якій остання відмовилась від обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні ним щодо неї кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та просила відповідне кримінальне провадження закрити, при цьому, зазначила про відсутність до нього будь-яких претензій, а цивільний позов просила, залишити без задоволення.
Звідси, суд дійшов висновку, що дане провадження щодо ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України розпочато слідчим за заявою потерпілої та, з огляду на положення ч. 1 ст. 477 КПК України, належить до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , має вищу освіту, розлучений, має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується посередньо, працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.
При цьому, судом встановлено, що кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , не пов'язане з домашнім насильством.
Звідси, враховуючи те, що потерпілаОСОБА_6 відмовилися від обвинувачення, суд дійшов висновку, що дане кримінальне провадження підлягає безумовному закриттю, у зв'язку із відмовою потерпілої від обвинувачення у формі приватного обвинувачення, відповідно клопотання потерпілої - задоволенню з цих підстав.
При ухваленні судового рішення, судом враховано висновок стосовно застосування відповідних норм права, викладений в постанові Верховного Суду, а саме правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема, викладену в постанові у справі № 487/1817/18 (провадження № 51-1960 км 21).
Поряд з цим, суд звертає увагу, що в обвинувальному акті обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_7 вказано вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, хоча відповідно до матеріалів провадження обвинуваченим є ОСОБА_4 .
Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування не застосовувалися.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди на суму 12 732 грн та моральної - на суму 800 000 грн, завданої внаслідок скоєння кримінального правопорушення, залишити без розгляду .
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 26, 128, 284, 337, 350, 477 КПК України,
ухвалив:
Клопотання потерпілої ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відмовою від обвинувачення задовольнити.
Кримінальне провадження № 12023116410000279 від 01 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку із відмовою потерпілої ОСОБА_6 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України - закрити.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди на суму 12 732 грн та моральної - на суму 800 000 грн, завданої внаслідок скоєння кримінального правопорушення, залишити без розгляду .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1