про повернення позовної заяви
29 квітня 2025 рокусправа № 380/6779/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович , розглянувши у м. Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії, які полягають у застосуванні з « 14» березня 2022 року по « 28» березня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на « 01» січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, а також компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 рік та одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби;
зобов'язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з « 14» березня 2022 року по « 28» березня 2023 року, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, враховуючи компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 рік та одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, із врахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 14.04.2025 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
25.04.2025 року від позивача надійшла заява, в якій він зазначає, що ані під час проходження військової служби, ані в момент звільнення з військової служби не мав жодних підстав вважати, що його права на соціальний захист було порушено, оскільки ані протягом військової служби, ані під час звільнення відповідач не надавав жодних письмових відомостей щодо розміру складових грошового забезпечення, як передбачено ст.110 Кодексу законів про працю України. Відповідач не повідомляв про будь-які погіршення умов виплати грошового забезпечення. Стверджує, що до отримання запитуваних у відповідача відомостей (зокрема архівних відомостей) позивач не був належним чином проінформований про розмір виплачених йому складових грошового забезпечення протягом проходження військової служби. Відлік строку позовної давності слід відраховувати саме з моменту, коли позивач отримав відомості щодо дійсного розміру оскаржуваних ним сум виплаченого відповідачем грошового забезпечення за весь строк служби, що відбулось саме 04.07.2024. Вказує, що здійснює постійний сторонній догляд за особою з інвалідністю 2 групи, що потребує постійної додаткової самоорганізації для забезпечення їй належної турботи, із врахуванням наявної постійної потреби у сторонньому догляді.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд дійшов наступних правових висновків: «Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
…
Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності».
Зміст положень п.2 ч.1 ст.19 КАС України вказує на те, що адміністративні суди у сфері публічних відносин розглядають спори з приводу:
- прийняття громадян на публічну службу;
- проходження такої служби;
- звільнення з такої.
Відповідно до наказу від 28.03.2023 року позивача виключено зі списків особового складу та визначено суми які підлягають виплаті при звільненні.
Як наслідок, правовідносини з приводу невиплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, виникли 28.03.2023 року, в період дії частини другої статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», .
Положення частини другої статті 233 КЗпП України встановлюють строки звернння до суду у спорах, які стосуються правовідносин при звільненні, в тому числі у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, визначено тримісячний строк.
Враховуючи те, що спірні правовідносини стосуються невиплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, саме цей строк підлягає застосуванню у даному випадку.
Оскільки даний наказ містить інформацію про нараховані та виплачені суми, саме із датою його прийняття пов'язується початок перебігу строку звернення до суду.
До суду із даним позовом позивач звернувся 04.04.2025 року (більше двох років після виникнення спірних правовідноси), пропустивши тримісячний строк звернення до суду із даним позовом.
При цьому, посилання позивача на те, що він дізнався про порушення свого права з відповіді відповідача, не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а вказує на триваючу пасивну поведінку позивача.
Посилання позивача на те, що він здійснює постійний сторонній догляд за особою з інвалідністю 2 групи також не береться до уваги, оскільки, на переконання судді, вказана обставина не могла бути перешкодою для звернення позивача до суду у визначений законом строк. Більше того, даний позов позивач подав через «електронний суд». Зазначене вказує на те, що у позивача не було перешкод звернутися дистанційно до суду раніше.
Таким чином, суддя вважає, що позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які він посилається у своїй заяві, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути позивачу.
Керуючись ст.ст.47, 160, 161, 169, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович