29 квітня 2025 рокусправа № 380/23968/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 61% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , виходячи із 61% сум грошового забезпечення з моменту звернення з відповідною заявою 23.08.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з розрахунком із пенсійної справи, позивачу призначено пенсію, виходячи з 61%, оскільки до 04.04.2006 пункт «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ передбачав - військовослужбовці, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 2 категорії. У той самий час, згідно з розрахунком пенсії позивача станом на 01.01.2008 основний розмір пенсії складає 56% від сум грошового забезпечення. Основний розмір пенсії виплачується з відповідного відсотку від грошового забезпечення позивачу і по сьогоднішній день.
13.01.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволенні позову заперечує. Відзив обґрунтований відсутністю підстав для перерахунків пенсії позивача із відсотковим значенням грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія позивача у розмірі 61%.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 02.12.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області і отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) за вислугу років від 03.02.1999.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно з вимогами частини третьої статті 43 Закону №2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» із сум грошового забезпечення.
Згідно з розрахунком із пенсійної справи позивачу призначено пенсію виходячи з 61%, оскільки до 04.04.2006 року пункт «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ передбачав - військовослужбовці, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 2 категорії. У той самий час, згідно з розрахунком пенсії позивача станом на 01.01.2008 основний розмір пенсії складає 56% від сум грошового забезпечення. Основний розмір пенсії виплачується з відповідного відсотку від грошового забезпечення позивачу і по сьогоднішній день.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ), особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Стаття 21 Закону № 2262-ХІІпередбачає, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:
а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);
б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Відповідно до положень статті 23 Закону № 2262-ХІІ, у разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).
Суд встановив, що позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 79% грошового забезпечення.
27.03.2014 прийнято Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні № 1166-VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри 80 замінено цифрами 70. Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.
Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній з 01.01.2017, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з вказаною статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
Суд зазначає, що статтею 63 Закону № 2262-ХІІ визначено підстави, умови і порядок їх перерахунку, зокрема, обов'язковою підставою для здійснення перерахунку пенсії є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а стаття 13 Закону № 2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій.
Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанови Кабінету Міністрів України № 45, № 988 № 103, також не містять жодних положень про зміни відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, щодо розміру пенсії у відсотках, стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін, у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону № 1166-VII, не зазнала.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 15.02.2018 за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/58/18 (240/5401/18), які підтверджені постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019.
Враховуючи наведене, суд вважає, що при перерахунку пенсії, відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України № 103, відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Отже, при перерахунку пенсії, змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відтак, за встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи перерахунок пенсії позивача було здійснено з 01.01.2008.
На час виникнення спірних правовідносин стаття 13 Закону № 2262-ХІІ була чинною у редакції Закону № 3591-IV, яка не передбачала вказаної 10-відсоткової доплати особам, що брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, та 5- відсоткової для категорії 2,3 Проте застосування органом ПФУ при перерахунку пенсії позивача положень статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV є протиправним, оскільки ця норма стосується призначення нових, а не перерахунку раніше призначених пенсій. До того ж статтею 58 Конституції України закріплено принцип незворотності нормативно-правових актів у часі.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2022 у справі №200/7786/19-а дійшла висновку про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на основі постанов № 103 і 704 немає підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії за нормами частини першої статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при першому призначенні пенсії.
При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії з 61% до 56% відповідних сум грошового забезпечення під час перерахунку пенсії з 01.01.2008 на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07.11.2007.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу в розмірі 61% з 01.01.2008, з врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 61% до 56% відповідних сум грошового забезпечення під час перерахунку пенсії з 01.01.2008 на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07.11.2007.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 61% з 01.01.2008, з врахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович