30 квітня 2025 рокусправа № 380/6812/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мартинюка В.Я. розглянувши в спрощеному провадженні без виклику сторін у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення від 14.03.2025 року №124050005882 щодо відмови призначити пенсію за віком;
зобов'язати зарахувати до страхового стажу роботи, що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи з 25.05.1986 року по 31.12.1998 року та призначити пенсію за віком з 06.03.2025 року.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірним рішенням відповідач відмовив йому у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки не враховано до стажу спірні періоди роботи згідно трудової книжки, так як необхідно було долучити довідку про фактично відпрацьовані вихододні, встановлений мінімум та перейменування колгоспу. Зазначає, що відповідач безпідставно не зарахувавши до такого стажу спірні періоди роботи згідно з записами у трудовій книжці, оскільки вказані записи відповідають вимогам Законів №1058-IV, №1788-ХІІ, Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та Основоположних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, а відтак, звернувся з позовом до суду.
Відповідач у відзиві зазначив, що згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 14.03.2025 №124050005882 вік заявника 61 рік 02 місяці 05 днів. Страховий стаж позивача становить 30 років 05 місяців 10 днів. Згідно поданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 25.05.1986 по 1998 роки, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , так, як необхідно долучити довідку про фактично відпрацьовані вихододні, встановлений мінімум та перейменування колгоспу. Страховий стаж з 01.01.1999 зараховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно пункту 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно підтверджених документів 02.01.2027. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Ухвалою суду від 09.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 23.07.1981 року позивач, зокрема, серед іншого, з 25.05.1986 року прийнятий у членство колгоспу «Родина» Старобільського району - водієм та 25.02.2000 року звільнений із членства даного колгоспу.
З матеріалів справи убачається, що позивач через Веб-портал Пенсійного фонду України звертався із заявою від 06.03.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наслідками розгляду даної заяви, Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 14.03.2025 року №124050005882 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
В даному рішенні, в тому числі, зазначено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років, а необхідний страховий стаж згідно даної норми становить 31 рік. Так, вік заявника 61 рік 02 місяці 05 днів, а страховий стаж особи становить 30 років 05 місяців 10 днів. При цьому, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 25.05.1986 року по 1998 роки, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , так як необхідно долучити довідку про фактично відпрацьовані вихододні, встановлений мінімум та перейменування колгоспу. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Змістом спірних правовідносин є рішення органу Пенсійного фонду України №124050005882 від 14.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно статті 9 Закону №1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має, одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Судом встановлено та не заперечується у спірному рішенні органом Пенсійного фонду України, що страховий стаж позивача становить 30 років 05 місяців 10 днів.
Щодо незарахування періоду роботи в колгоспі з 25.05.1986 року по 1998 роки, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки необхідно долучити довідку про фактично відпрацьовані вихододні, встановлений мінімум та перейменування колгоспу, то суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як передбачено статтею 56 Закону № 1788-ХІІ, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІта пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядку № № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969 року і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 року, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Відповідно до п. 5, 6 основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані: відомості про колгоспника, відомості про членство в колгоспі, відомості про роботу, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Враховуючи, що обчислення стажу роботи селян має певні особливості, з огляду на те, що в багатьох із них праця сезонна, слід мати на увазі, що період праці в колективному господарстві після 1965 року зараховують до стажу залежно від виконання встановленого мінімуму трудової участі. Тобто, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховують тільки час його роботи за фактичною тривалістю.
Таким чином, суд вважає, що для розрахунку стажу за період роботи в колгоспі необхідні дані про встановлений мінімум трудоднів та про кількість фактично відпрацьованих трудоднів.
Слід зазначити, що записами трудової книжки НОМЕР_2 від 23.07.1981 року підтверджено, що позивача з 25.05.1986 року прийнято у членство колгоспу «Родина» на посаду водія, а 25.02.2000 року звільнено із членства даного колгоспу.
Однак, позивач ні органу Пенсійного фонду, ні суду не надав трудової книжки колгоспника чи довідки, яка містить відомостей щодо встановленого мінімуму трудоднів та кількості відпрацьованих днів та будь-які докази (інші документи, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами) чи звернення у відповідні організації щодо свого трудового стажу в колгоспі, як це передбачено статтею 62 Закону № 1788-ХІІта пунктом 1 Порядку № 637.
Також суд зауважує, що уточнюючу довідку про встановлену норму та вироблені вихододні та довідки про перейменування колгоспу позивачем не було надано органу Пенсійному фонду та такої не було долучено матеріалів справи.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи трудової книжки колгоспника та відомостей про підтвердження виконання позивачем встановленого мінімуму трудоднів за спірний період роботи у колгоспі «Родина», суд не вбачає підстав для зарахування позивачу спірного періоду його роботи.
Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Такий критерій правомірності відповідачем був дотриманий.
Судом не беруться до уваги інші посилання позивача, з огляду на встановлені обставини.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушень оскаржуваним рішенням критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий не належить стягувати із сторін.
Керуючись ст.ст. 9, 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович