30 квітня 2025 рокусправа № 380/6784/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії щодо зменшення відсоткового розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення при перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2025 року, без обмеження максимального розміру на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року у справі №380/24297/24 на підставі нової довідки від 19.11.2024 року №5к/вих/4.2/11864 Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, станом на 01.01.2023 року, про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2025 року виходячи з основного розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року у справі №380/24297/24 на підставі нової довідки від 19.11.2024 року №5к/вих/4.2/11864 Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, станом на 01.01.2023 року, про розмір грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги аргументовані тим, що відповідач під час здійснення перерахунку його пенсії зменшив розмір грошового забезпечення, обмеживши її максимальним розміром з 90% до 70%. Вказує, що звертався до відповідача із відповідною заявою для відновлення свого порушеного права, однак отримав відмову. Такі дії відповідача порушують його право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
Відповідач подав до суду відзив, в якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що у нього відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу пенсії у зазначеному відсотковому розмірі.
Ухвалою суду від 09.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.
Відповідно до перерахунку пенсії позивача від 01.10.2023 року основний розмір його пенсії складає 90% сум грошового забезпечення.
Позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив прийняти і розглянути заяву, здійснивши з 01.04.2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, виходячи з основного розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення.
Відповідач листом від 24.03.2025 року повідомив його, що рішення суду у справі №380/24297/24 виконано. Вказаним рішенням не покладено зобов'язань щодо перерахунку пенсії у розмірі 90% сум грошового забезпечення та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.
Як вбачається із перерахунку пенсії за вислугу років з 01 квітня 2025 року на підставі рішення суду, з урахуванням індексації ОСНП 2024 (24403,99*0,0796), з урахуванням індексації ОСНП 2025 (25903,99*0,1150) підсумок пенсії (з надбавками) позивача складає 35249 грн. 39 коп.; з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610 грн. 00 коп. (від основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення).
Змістом спірних правовідносин є відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії з 90% сум грошового забезпечення; обмеження пенсії максимальним розміром.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 04.02.2019 року ухвалено рішення у зразковій адміністративній справі за №240/5401/18 (№Пз/9901/58/18), відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії - задоволено. Дане рішення залишено без змін та набрало законної сили згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року.
Ознаками типової справи є:
- позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ»;
- відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач;
- предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року за №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у зв'язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року за № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухвалені рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатам розгляду зразкової справи, суд повинен враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатам розгляду зразкової справи.
Оскільки, дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, суд при її вирішенні враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 04.02.2019 року у зразковій адміністративній справі за №240/5401/18 (№Пз/9901/58/18).
Так, у згаданому рішенні зазначено наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року за №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з ч.4 ст.63 даного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року за №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», постановлено перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року за №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Пунктом 5 цієї ж постанови передбачено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року за №45.
З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що перерахунок призначеної пенсії здійснюється виключно у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій.
Будь-яких інших підстав, які б впливали на розмір призначеної пенсії при її перерахунку ні Закон 2262-ХІІ, ні постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року за №103 не передбачено.
В свою чергу, відповідач при перерахунку пенсії позивачу застосував положення ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зі змінами внесеними Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року за №1166-VII, відповідно до якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. 29.12.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 року №900-VIII.
Однак, з врахуванням вищенаведених законодавчих положень, суд вважає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені від 27.03.2014 року за №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України [перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 лип:я 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я,підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Також, суд звертає увагу на те, що стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанова КМУ від 13.02.2008 року №45 «Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"і Постанова КМУ №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром.
У відповідності до ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року за №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Позивачу призначена пенсія за вислугу років з підстав, на умовах та у розмірі встановлених Законом № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за цим Законом).
Статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Так, ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
Проте при здійсненні перерахунку пенсії позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обмежило перераховану пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування до перерахованої пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки положення ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ, які встановлюють обмеження виплати пенсії позивачу, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто з 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону є такими, що втратили чинність.
При цьому вказаний висновок суду зроблений на підставі правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України повинні бути враховані при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Вказані висновки сформовані в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 року у справі №813/678/18, від 09.02.2021 року у справі №640/2500/18 та полягають у наступному:
“Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом .
Згідно із Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016№ 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 не чинною є ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону України №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України №2262-XII.
Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави для обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами при здійсненні її перерахунку.».
Крім того, відповідно до ч.2 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ч.5 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відтак, відповідач не застосувавши наведені норми у спірних правовідносинах діяв не у відповідності та не у спосіб передбачений Законом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що при перерахунку позивачу пенсії відповідач безпідставно обмежив розмір пенсії до виплати позивачу.
Враховуючи те, що відповідачем не було дотримано критерію, передбаченого п.1 ч.2 ст.2 КАС України, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, такі дії не можуть вважатись правомірними.
Як наслідок обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідача слід зобов'язати здійснити перерахунок пенсії позивачу без урахування постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню зі сторін.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення при перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2025 року та обмеження її максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2025 року виходячи з основного розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович