Іменем України
29 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/286/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Галкіна Вячеслава Леонідовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-
11 лютого 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Галкіна Вячеслава Леонідовича (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання у відповідь на адвокатський запит Галкіна Вячеслава Леонідовича від 05.12.2024 №1548 висновку (довідки) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким ОСОБА_2 був визнаний придатним для проходження військової служби з метою її оскарження у встановленому законодавством порядку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати адвокату Галкіну Вячеславу Леонідовичу у відповідь на його адвокатський від 05.12.2024 №1548 висновок (довідку) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким ОСОБА_2 був визнаний придатним для проходження військової служби;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Галкіна Вячеслава Леонідовича 10000,00 грн у якості відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.12.2024 між адвокатом Галкіним В.Л. та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги №164 від 05.12.2024.
05.12.2024, діючи в інтересах ОСОБА_2 , позивачем було направлено до відповідача адвокатський запит № 1548 з проханням протягом п'яти робочих днів надати мені висновок (довідку) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою ОСОБА_2 був визнаний придатним для проходження військової служби з метою її оскарження у встановленому законодавством порядку.
Адвокатський запит було скеровано саме до відповідача, оскільки у відповідності до ч.3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 р. № 154, ІНФОРМАЦІЯ_2 не є юридичною особою, а є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На вказаний адвокатський запит листом від 11.12.2024 №09/18734 від відповідачем було повідомлено, що надати документи, вказані у запиті не надається можливим, оскільки адвокатом не долучено до запиту згода клієнта на збір і обробку його персональних даних.
15.12.2024 позивачем повторно направлено адвокатський запит №1595 та долучено згоду клієнта на передачу відносно нього адвокату персональних даних.
Однак, і на цей адвокатський запит не було надано запитувані документи. Так листом від 18.12.2024 №09/19129 (який фактично було відправлено 26.12.2024, тобто з порушенням строку надання відповіді) від відповідача, який було направлено Укрпоштою, повідомлено, що так як діючим законодавством передбачено, що оскарження рішення районного ВЛК передбачає подання заяви до міського ВЛК, то за таких обставин мій клієнт має особисто подати відповідну заяву.
Таким чином, позивачвважає, що йому неправомірно відмовлено у наданні інформації на адвокатський запит від 15.12.2024 №1595 з підстав, які не передбачені законом. Позивач звертає увагу, що до вказаного адвокатського запиту, згідно вимог ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», було долучено посвідчені належним чином копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру на ведення справи, а також додатково надано згоду клієнта на надання доступу до персональної та конфіденційної інформації.
Позивач зазначає, що наразі рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_2 оскаржується до ВЛК вищого рівня, тобто до ВЛК відповідача. І відповідач вимагає від ОСОБА_2 саме запитуваний висновок ВЛК, який відповідач не надає ні позивачу, ні його клієнту при особистому зверненні.
Щодо відшкодування моральної шкоди зазначено, що внаслідок протиправного ненадання запитуваних документів відбулося приниження ділової репутації позивача, як адвоката, а саме ненадання належної правової допомоги клієнту, тому позивач вважає, що наявні правові підстави для стягнення із відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 гривень.
Ухвалою суду від 17.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її неедоліків та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти заявлених вимог з огляду на таке.
У відповідності до абз. 8 п. 3.8 Положення № 402 передбачено, що копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.
Крім того, листом №02/1541/945 від 19 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 було повідомлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 04.03.2024 пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії, за результатами проходження постановою ВЛК від 04.12.2024 № 12/5716 був визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Проте, відповідно до діагнозів, зазначених у вказаній постанові ВЛК, та загального незадовільного стану здоров'я ОСОБА_2 було встановлено, що відсутня потреба у його призові на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Разом з тим, ОСОБА_2 не виявив бажання проставляти підпис про ознайомлення з результатами медичного огляду ВЛК на довідці, у зв'язку з чим, відповідно унеможливив видачу йому копію цієї довідки, у разі виявлення останнім бажання, ОСОБА_2 : може отримати постанову ВЛК від 12/5716 від 04.12.2024 нарочно у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Також відповідач зазначає, що згідно до відомостей з Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 та є порушником військового обліку у зв'язку з неповідомленням про зміну місця проживання та в семиденний строк ТЦК та СП щодо взяття на в/облік.
Відповідач вважає, що діяв на підставі та у спосіб передбачений Конституцією, законами України і підзаконними нормативно-правовими актами, то відповідна поведінка не є та не може бути протиправною, а моральна шкода завдана не була.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
05.12.2024 між адвокатом Галкіним Вячеславом Леонідовичем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги №164 від 05.12.2024.
05.12.2024, діючи в інтересах ОСОБА_2 , позивачем було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокатський запит №1548 з проханням надати висновок (довідку) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою ОСОБА_2 був визнаний придатним для проходження військової служби з метою її оскарження у встановленому законодавством порядку Затребувані документи та інформацію прошу направити в електронному вигляді на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також Укрпоштою на адресу, вказану у цьому запиті.
До запиту додано: ордер на надання правової допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Листом від 11.12.2024 №09/18734 відповідач повідомив позивачу, що його запит розглянуто та проінформовано, що позивачем не була надана згода клієнта на збір і обробку персональних даних (в даному впадку інформація, що стосується стану здоров'я людини). Запропоновано ОСОБА_2 з'явитися особисто в ІНФОРМАЦІЯ_2 за необхідними документами.
15.12.2024, діючи в інтересах ОСОБА_2 позивачем було направлено до відповідача повторний адвокатський запит №1595 з проханням надати висновок (довідку) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою ОСОБА_2 був визнаний придатним для проходження військової служби з метою її оскарження у встановленому законодавством порядку.
До цього адвокатського запиту було долучено: ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, згоду на розголошення конфіденційної інформації від 15.12.2024.
Листом від 18.12.2024 №09/19129 відповідач повідомив позивачу, що його запит розглянуто та проінформовано, що згідно діючим нормативно-правових актів оскарження рішення районного ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснюється шляхом подання заяви оскарження до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до адміністративно-територіальної приналежності. Запропоновано ОСОБА_2 з'явитися особисто в ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі за текстом - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 2 цього Закону закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Статтею 20 Закону № 5076-VI визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Згідно з частини 1 статті 24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Абзацом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Частиною 3 статті 24 Закону № 5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" № 2657-XII від 02 жовтня 1992 року встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Статтею 9 цього Закону обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI (далі за текстом - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з частин 1, 2 статті 6 Закону № 2939-VI - інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону.
Частиною 2 статті 21 Закону України "Про інформацію" визначено, що конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що медичну документацію про особу може отримати лише безпосередньо сама особа, якої це стосується, або її представник, на підставі доручення або договору про надання правової допомоги (за умови, що копії зазначених документів будуть долучені до запиту).
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з адвокатским запитом від 05.12.2024 №1548 щодо надання висновку (довідку) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою ОСОБА_2 був визнаний придатним для проходження військової служби з метою її оскарження у встановленому законодавством порядку.
Листом від 11.12.2024 №09/18734 відповідач повідомив позивача про необхідність долученння до запиту згоди ОСОБА_2 на збір і обробку його персональних даних, оскільки інформація стосується стану його здоров'я.
До адвокатского запиту від 05.12.2024 №1548 позивачем було долучено ордер на надання правової допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, судом встановлено, що позивачем до запиту від 05.12.2024 №1548 не було долучено документів, які підтверджують право позивача як представника ОСОБА_2. отримувати щодо нього конфіденційну інформацію стосовно стану його здоров'я, а саме: договору про надання правової допомоги, з якого можна встановити обсяг прав позивач як представника ОСОБА_2 або згоди ОСОБА_2 на збір і обробку його персональних даних.
Таким чином, відповідач правомірно не надав позивачу у відповідь на його запит від 05.12.2024 №1548 висновок (довідку) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_2 .
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням частинни другої статті 9 КАС України доводи позивача щодо надання ним до повторного адвокатського запиту від 15.12.2024 №1595 згоди клієнта на передачу відносно нього адвокату персональних даних віід 15.12.2024, судом не досліджуються, оскільки позивачем оскаржуєються дії відповідача щодо ненадання відповіді на запит від 05.12.2024 №1548. Тобто, дії відповідача щодо розгляду запиту від 15.12.2024 №1595 не є предметом спору у цій справі.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За встановлених в цій справі обставин, з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин та меж заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Галкіна Вячеслава Леонідовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання надати у відповідь на адвокатський від 05.12.2024 №1548 висновок (довідку) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_2 та стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця