Іменем України
30 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/390/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач), в якому просить:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 25.08.2024;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25.08.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за віком.
З лютого 2024 року позивач намагалась пройти відеоідентифікацію, але система не пропускала її заявку.
Адвокат направив запит, на який повідомили що пенсія позивачу зупинена з 01.06.2020 так як скасована довідка ВПО.
Позивач вважає, що відповідач протиправно припинив їй виплату пенсії з 01 червня 2020 року, чим порушив її конституційне право, у зв'язку з чим адвокат в інтересах позивача звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач через підсистему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.
ОСОБА_1 з 01.08.2014 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як внутрішньо переміщена особа, та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 01.06.2020.
В електронній пенсійній справі відсутні відомості щодо причини припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .
За даними підсистеми ІКІС ПФУ «Звернення», тип звернення «Усне консультування» ОСОБА_1 24.06.2020 зверталася до сервісного центру в м. Сєвєродонецьку Луганської області з питання припинення виплати пенсії.
В картці звернення зазначено, що виплату пенсії припинено відповідно до запиту РФ, про що було повідомлено ОСОБА_1 . В електронній пенсійній справі наявна довідка про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 31.10.2018 № 919-16810, в якій зазначено: зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом від 22.12.2022 № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України: м. Луганськ є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 07.04.2014; Сєвєродонецька міська територіальна громада є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 25.06.2022. Паперові пенсійні справи одержувачів пенсійних виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області знаходяться у приміщенні, розташованому на окупованій території України.
27.12.2024 на електронну адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов адвокатський запит від 24.12.2024 в інтересах ОСОБА_1 про надання довідки відносно пенсії позивача. Листом від 30.12.2024 вих. №1200-0208-8/33408 адвокату Котік Олесі Станіславівні було надано довідку в інтересах ОСОБА_1 . Враховуючи, що за даними підсистеми ІКІС ПФУ «Звернення» виплату пенсії ОСОБА_1 припинено відповідно до запиту РФ, поновлення виплати пенсії можливо тільки за її особистим зверненням відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1.
За даними електронної пенсійної справи та підсистеми ІКІС ПФУ «Звернення» ОСОБА_1 за період з 01.06.2020 по 23.02.2022 (до введення в Україні військового стану) та з 24.02.2022 по 06.03.2025 із заявами з питань поновлення виплати пенсії особисто не зверталася.
Питання поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 може бути розглянуто після особистого звернення заявниці відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 із: заявою про поновлення виплати пенсії; довідкою про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи із зазначенням фактичного місця проживання на території України; відомостями про неотримання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Адвокат позивача звернувся з адвокатським запитом вих№06/12 від 24.12.2024, в якому просив видати довідку відносно пенсії ОСОБА_1 , зазначивши підставу її призначення, по якому Закону України, дату з якої призначено, розмір пенсії, стаж загальний та пільговий який враховано при призначенні пенсії. На довідці поставити підпис та печатку, так як вона буде віддаватись до МЗС на апостиль.
На адвокатський запит від 24.12.2024, відповідачем надано відповідь від 30.12.2024 №1200-0208-8/33408, в якій зазначено, що відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи, перебуває на обліку в Головному управлінні з 01.08.2014 як отримувач пенсії за віком на загальних умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата якої з 01.06.2020 була призупинена. Документи щодо обставин призупинення виплати пенсії в електронній пенсійній справі відсутні, оскільки макет паперової пенсійної справи ОСОБА_1 перебуває у приміщенні, розташованому на окупованій території України. Станом на теперішній час пенсіонерка із заявою про поновлення виплати пенсії до Головного управління не зверталася, відповідно пенсія починаючи з 01.06.2020 не нараховується, будь-які перерахунки не здійснюються.
Також, відповідачем надано адвокату позивача довідку від 30.12.2024 №1200-0208-8/33408, в якій вказано, що за даними електронної пенсійної справи страховий стаж роботи для розрахунку пенсії складає 38 років 5 місяців 3 дні (страховий стаж враховано по 30.06.2014). Пенсію ОСОБА_1 призупинено з червня 2020 року. Розмір пенсії на дату призупинення пенсії з 01.05.2020 складає 3457,91 грн.
З даних підсистеми ІКІС ПФУ вбачається, що позивачу припинено виплату пенсії з 01.06.2020 до з'ясування.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно зі статтею 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 Закону № 1058-IV, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
З аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом. Припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV підстав, для припинення позивачу виплати пенсії з 01.06.2020.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» органи, що здійснюють державні виплати, мають такі повноваження як приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.
Частиною третьою статті 16 зазначеного Закону визначено, що за результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:
1) призначення (перерахунку) державної виплати;
2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;
3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;
4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
Проте, Законом України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії також не встановлені.
В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.
Органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав не приймалося.
Посилання відповідача на те, що відбулося призупинення виплати пенсії позивача, є неприйнятними, оскільки таке зупинення з подальшим поновленням виплати пенсії законом передбачено лише щодо пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності (стаття 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Доказів того, що виплата пенсії позивачу поновлена, суду не надано.
Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).
У рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (пункт 25 цього рішення).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив її право на отримання пенсії.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Припинивши позивачу виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років без прийняття рішення та за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, або підстав, передбачених іншим законом, відповідач вчинив протиправні дії. Відповідно, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій, а також зобов'язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки у вказаній справі спір стосувався поновлення виплати вже призначеної пенсії, а не присудження її виплати, то негайне виконання рішення суду в цьому випадку не застосовується. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 по справі №694/683/17.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з корегуванням способу захисту порушених прав.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Ухвалою суду від 03.03.2025 з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 в розмірі 968,96 грн до ухвалення судового рішення у справі.
Зважаючи на те, що спір виник внаслідок протиправних дій відповідача, тому судовий збір у розмірі 968,96 грн належить стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який з 15 грудня 2017 року позбавлений пільг щодо сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сіверськодонецьк (Сєвєродонецьк), вул.Шевченка, буд.9) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 25 серпня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 25 серпня 2024 року з виплатою заборгованості, що утворилася.
Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова