Рішення від 30.04.2025 по справі 320/62744/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м.Київ справа №320/62744/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" з позовом до Тернопільської митниці в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 17.12.2024 №UA403070/2024/000338/l про коригування митної вартості товарів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, в результаті незаконно вчинив наступні дії, спрямовані на коригування митної вартості.

Відповідач у відзиві заперечував проти позовних вимог. Разом з тим, відповідачем не спростовано аргументи позивача. Пояснення у відзиві фактично зводяться до дублювання підстав для рішення Тернопільської митниці від 17.12.2024 №UA403070/2024/000338/l.

Також від відповідача надійшла заява про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Тернопільська митниця як підстави для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін зазначає на важливість справи та бажання надати усні пояснення додаткові пояснення по справі.

Суд відмовляє в задоволення вищевказаної заяви, оскільки відповідачем не вказано обставин, які свідчили б, що справа № 320/62744/24 не відноситься до справ незначної складності, а також не вказує перешкод для викладення та надання усних пояснень, які бажає надати, в письмовому вигляді.

Враховуючи вищевикаледене, відповідачем не доведено, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши обставини справи судом було встановлено наступне.

14.12.2023 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією CHONGQING MEIQI INDUSTRY CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено контракт №1731, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує культиватори в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.

Попередньо, 24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

Попередньо, 14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

20.06.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та виписав проформу інвойс №24MQBUDB30620 на суму 557 890,00 доларів США.

06.09.2024 позивач згідно з контрактом від 14.12.2023 №1731 відкрив на ім'я продавця в AT «Перший Український Міжнародний Банк» акредитив №КІЕІ331969610 на суму 537 890,00 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойс від 20.06.2024 №24MQBUDB30620.

09.09.2024 продавець виписав комерційний інвойс №24MQBUDB30620-2 на суму 130 929,00 доларів США.

24.09.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №800720240074064984 за ціною 130 929,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі.

30.09.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №APU068493.

06.10.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24С5102А1160/50005.

25.11.2024 позивач склав лист (див. додаток 10), в якому зазначив, що ПП «Будпостач» не здійснював оплату постачальнику згідно з контрактом №1731 від 14.12.2023 по комерційному інвойсу №24MQBUDB30620-2 від 09.09.2024 в сумі 130 929,00 доларі США, оскільки працює на умовах акредитиву з відстрочкою платежу 180 днів, термін оплати ще не настав.

26.11.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, компанія Maersk A/S (Данія) виписала інвойс №5653427764, а експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653427765.

04.12.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №30.

Відповідно до залізничних накладних УМВС від 06.12.2024 №2151556787 та №2151556860 товари були доставлені до Тернопільської митниці.

16.12.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA403070010248U0 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 130 929,00 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA403070010248U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA403070/2024/000514, виписаної відповідачем, а саме:

- Контракт від 14.12.2023 №1731 між позивачем та компанією CHONGQING MEIQI INDUSTRY CO., LTD (Китай);

- Проформа інвойс від 20.06.2024 №24MQBUDB30620;

- Комерційний інвойс від 09.09.2024 №24MQBUDB30620-2;

- Прайс лист від 20.06.2024;

- Акредитив в AT Перший Український Міжнародний Банк №КІЕІЗЗ 1969610 від 06.09.2024;

- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);

- Коносамент від 30.09.2024 №№APU068493;

- Сертифікат походження від 06.10.2024 №24С5102А1160/50005;

- Митна декларація Китаю №800720240074064984 від 24.09.2024;

- Рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 26.11.2024 №5653427765 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 26.11.2024 №5653427764 для оплати послуг з перевезення товарів;

- Довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.12.2024 №30;

- Залізничні накладні УМВС від 06.12.2024 №2151556787 та №2151556860;

- Лист про оплату від 25.11.2024;

- Презентація від 16.12.2024;

- Декларацію митної вартості.

16.12.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1126724, у якому зазначив, що «Відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

17.12.2024, у відповідь на електронне повідомлення №1126724 позивач повідомив відповідача, що всі наявні документи додані до митної декларації.

17.12.2024 Тернопільська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA403070/2024/000338/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів культиватори, за резервним методом.

17.12.2024 Тернопільська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA403070/2024/000514.

17.12.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №24UA403070010286U0, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 73 059,45 грн, ПДВ 160 730,80грн, разом 233 790,25 грн.

Правове регулювання суду.

Згідно з частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України.

Згідно статті 1 МК України, правовідносини з питань державної митної справи Документ сформований в системі регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правовими актами, виданими на основі та на виконання Митного кодексу України та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно з приписами ст.ст. 49, 50 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються серед іншого для нарахування митних платежів. При цьому, митна вартість товарів визначається безпосередньо декларантом відповідно до норм цього Кодексу

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 МК України. Зокрема декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівліпродажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідач діяв всупереч законодавства з огляду на таке.

В електронному повідомленні від 16.12.2024 №1126724 відповідач не навів жодних підстав для витребування додаткових документів, не вказав жодних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Протиправність витребування додаткових документів без зазначення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки та інших підстав, а також в подальшому прийняття спірного рішення підтверджується правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження № К/9901/7255/21, а саме:

« 11. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

12. Обов 'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

13. Наявність обгрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчшяти наступні діїспрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає статі за ці товари.

14. Мштий орган, зобов 'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможшвості їх перевірки на підставі наданих декларантом документіє. а також обгрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазнтшги документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».

15. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

16. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».

Отже, в електронному повідомленні від 16.12.2024 №1126724 відповідач порушив приписи ч. З ст. 53 Митного кодексу України, витребував додаткові документи без обґрунтованих підстав та протиправно вчинив наступні дії, спрямовані на коригування митної вартості товарів.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв 'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні»

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару;

-АСУР згенеровано форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ105- 2, 106-2;

- У митного органу виникли обгрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою;

-До митного оформлення надано договір на транспортне експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 де експедитором зазначено «Мерск Україна Лтд», а в накладних УМВС від 06.12.2024 №2151556787 та від 06.12.2024 №2151556860 перевізника зазначено «РКР CARGO » .Інформація, яка б підтверджувала причетність «РКР CARGO» до перевезення залізничним транспортом окрім накладних УМВС відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Мерск Україна Лтд» та «РКР CARGO Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України».

Стосовно відомостей у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів про те, що «АСУР згенеровано форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2», то вказані обставини не були підставою для витребування додаткових документів електронним повідомленням від 16.12.2024 №1126724.

Разом з тим, у силу вимог ч. З ст. 53 МК України митний орган уповноважений витребувати додаткові документи виключно з трьох підстав:

- документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

- документи мають наявні ознаки підробки;

- документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, генеровані системою управління ризиками форми митного контролю не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі ч. З ст. 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.

До того ж, відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, посадові особи митних органів (їх структурних підрозділів) під час застосування СУР зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти винятково відповідно до Митного кодексу України та інших законів України, інших нормативних актів та вимог цього Порядку.

Хоч і наказ Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684 зареєстрований у Міністерстві юстиції України, проте згідно з пунктом 4 загальних положень цього Порядку передбачено, що формування інформаційної бази даних системи управління ризиками митних органів передбачає ведення Держмитслужбою бази даних ризиків, до якої посадові особи митних органів вносять інформацію про потенційні ризики недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Позиція митного органу про право витребування додаткових документів на підставі спрацювання профілів ризику АСАУР, спростовується тими обставинами, що бази даних ризиків формується посадовими особами митних органів, що не іде в порівняння з вимогами ч. З ст. 53 МК України, прийнятими Верховною Радою України. До того ж, внесені ризики не є зареєстрованими в Мінюсті України, що не виключає ймовірності протиправних дій стосовно суб'єктів зовнішньо-економічної діяльності посадовими особами митних органів Держмитслужби.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19, адміністративне провадження №К/9901/1809/20 спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Стосовно відомостей у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів про те, що « У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою», то вказані обставини також не були підставою для витребування додаткових документів електронним повідомленням від 16.12.2024 №1126724.

Крім цього, згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 05.09.2019 у справі №819/1020/17, адміністративне провадження №К/9901/43792/18, визначено, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування митницею методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом та не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним у декларації».

Крім цього, відповідно до п.1 Висновків Узагальнення, взятого до відома Пленумом Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 визначено: «Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України, є підставою для витребування додаткових документів».

Стосовно відомостей у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості (див. додаток 19) про те, що «До митного оформлення надано договір на транспортне експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 де експедитором зазначено «Мерск Україна Лтд», а в накладних УМВС від 06.12.2024 №2151556787 та від 06.12.2024 №2151556860 перевізника зазначено «РКР CARGO » .Інформація, яка б підтверджувала причетність «РКР CARGO» до перевезення залізничним транспортом окрім накладних УМВС відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Мерск Україна Лтд» та «РКР CARGO Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України»».

Про протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості з вказаних підстав свідчать ті обставини, що Митний кодекс України не визначив документи, які повинні підтверджувати вартість транспортування товарів.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивач перевозив товари водним та залізничним транспортом.

Підпунктом «є» пункту 2 ч. 1 ст. 335 МК України визначено документи, що подаються для митного контролю при перевезенні водним транспортом, серед яких передбачено: транспортні (перевізні) документи на товари (за наявності), які містять, зокрема, відомості про загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки.

У статті 138 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що при перевезенні водним транспортом коносамент є транспортним (перевізним) документом, у якому зазначаються: найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм).

Згідно з підпунктом «а» пункту 4 ч. 1 ст. 335 МК України до документів, що подаються для митного контролю при перевезенні залізничним транспортом відносяться: транспортні (перевізні) документи.

Відповідно до Угоди про міжнародні залізничні вантажні сполучення (УМВС), укладеної 01.11.1951 із змінами від 01.07.2022, сторонами якої є зокрема Польща та Україна, встановлені єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполучені. У ст. 15 Угоди передбачено, що вантажі перевозяться на підставі накладної, у якій повинні бути зокрема такі відомості: найменування вантажу, рід упаковки, кількість місць, вага.

У пункті 6 Статуту залізниць України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 визначено, що накладна - основний перевізний документ.

Отже, Митний кодекс України не визначив документи, які повинні підтверджувати вартість транспортування товарів, з огляду на те, що транспортні перевізні документи, зокрема коносамент та залізнична накладна УМВС, що подаються митному органу, не місять відомостей про вартість транспортування.

У ч. 1 ст. 334 МК України визначено, що митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари через митний кордон України тільки ті документи, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім цього, згідно з правовою позицією Верховного суду, що зазначена у постанові від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020, адміністративне провадження №№ ЬС/9901/10507/21 розтлумачено, що щодо посилання суду апеляційної інстанції на те, що Товариством не подано договору на підставі якого позивачу надавалися послуги з перевезення, то Суд вважає за необхідне зазначити, що Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що таким доказам може бути лише договір про перевезення), подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 804/9754/15.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № КУ9901/5149/18, визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Правильність висновку Верховного Суду підтверджується також Постановою Пленуму Вишого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 14 Висновків зазначено, що «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим ооказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23, адміністративне провадження № К/990/38865/24, розглянув питання щодо витрат на тране-портування та зазначив, що суд першої інстанції установив, що надання послуг з міжнародної доставки вантажу підтверджується наданою довідкою про транспортні витрати.

Пославшись на висновок Верховного Суду, висловлений в постанові від 31 травня 2019 року по справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) та проаналізувавши положення частини другої статті 53 МК України, суд першої інстанції зауважив, що чинним законодавством не встановлено типової форми довідки про транспортні витрати та не встановлено її обов'язкових реквізитів, з огляду на що визнав належними доказами розміру витрат на перевезення надані декларантом довідки про транспортні витрати.

Таким чином, наведені судом апеляційної інстанції мотиви стосовно наявності у митного органу сумніву щодо суми витрат на транспортування не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та здійснених висновків.

04.12.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №30, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 392 018,25 грн. та 4 890,08 доларів США.

Відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо розміру вартості послуг за перевезення товарів у розмірі 392 018,25 грн. та 4 890,08 доларів СІЛА, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою. А передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.

Відповідач не вказав обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості.

Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення відповідач визначив митну вартість за резервним методом:

- Товар №1 згідно з ЕМД від 11.11.2024 № ІІА408020 /2024/ 056272 на рівні 2,52 доларів США/кг.

Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Так само, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року"«це у пунктах 16, 18 та 22 Висновків зазначено:

«У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умов поставки, комерційних умов, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, тощо.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».

При цьому, товари на адресу позивача поставлялися за прямим контрактом з виробником товарів, на підставі комерційного інвойсу від №24МС>ВиБВ30620-2 від 09.09.2024 за ціною 130 Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення відповідач визначив митну вартість за резервним методом:

- Товар №1 згідно з ЕМД від 11.11.2024 № ІІА408020 /2024/ 056272 на рівні 2,52 доларів США/кг.

Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Так само, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року"«це у пунктах 16, 18 та 22 Висновків зазначено:

«У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умов поставки, комерційних умов, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, тощо.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».

При цьому, товари на адресу позивача поставлялися за прямим контрактом з виробником товарів, на підставі комерційного інвойсу від №24МС>ВиБВ30620-2 від 09.09.2024 за ціною 130 929.00 доларів США, товари поставлялися на умовах поставки FOB порт CHONGQING в Китаї правил Інкотермс 2020, що свідчить про те, що позивач самостійно організовував доставку товару з порту в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну, що імпортовані в Україну.

Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги та правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.

Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дата та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача було прийняте всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки митний орган не довів наявність у нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної за ціною контракту митної вартості товарів, а також, необгрунтовано застосував другорядний метод її визначення, у той час, як декларант надав усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору, позивачем було дотримано всіх встановлених митним законодавством вимог, а також вимог контролюючого органу. В електронному повідомленні від 16.12.2024 №1126724 відповідач не навів жодних обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не вказав жодних обґрунтованих доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає твердження відповідача зазначені у відзиві та задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 17.12.2024 №UA403070/2024/000338/l про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Тернопільської митниці на користь ПП «Будпостач», код ЄДРПОУ 0024267110, IВАN: НОМЕР_1 у АТ "Сенс Банк" у м. Києві, МФО 300346.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.