29 квітня 2025 року справа №320/34429/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом від 23.01.2024, про відмову у призначенні житлової субсидії ОСОБА_1 з 01.05.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати житлову субсидію ОСОБА_1 з 01.05.2023 по 30.04.2024;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві 100000,00 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві відмовило їй у призначені житлової субсидії на житлово-комунальні послуги з травня 2023 року спочатку з підстав наявності у ОСОБА_1 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг та витрат на управління багатоквартирним будинком, а в подальшому з підстав відсутності у її доньки ОСОБА_2 доходів та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у періоді, за який враховуються доходи.
Позивач не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки ОСОБА_1 були укладені з КП "Керуюча компанія обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києві" договір про надання реструктуризації (розстрочення) по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги №22210111607/02/02/00/04 від 16.06.2023, та з ТОВ "Євро-Реконструкція" угода про реструктуризацію заборгованості за договором №440016/21 від 25.02.2019 про надання послуг з постачання теплової енергії та надання послуг з постачання гарячої води від 15.06.2023.
Крім того, позивач зауважила, що її донька ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 проживають за кордоном, не ведуть з нею спільне господарство та не отримують доходів в Україні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що 26.06.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення житлової субсидії з червня 2023 року, за результатами розгляду якої відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні житлової субсидії. Проте, таке рішення було переглянуто. За інформацією з підсистеми "Призначення та виплата деяких соціальних виплат" позивачу було відмовлено у призначенні житлової субсидії з травня 2023 року, оскільки у складі домогосподарства або у складі сім'ї члена домогосподарства є особи, які досягнули 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, і в цьому періоді, за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються для призначення житлової субсидії.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_1 , виданий 29.06.2021.
Судом встановлено, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою від 26.06.2023 про призначення та надання житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату абонентського обслуговування (для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг), а також житлово-комунальних послуг.
До вказаної заяви позивачем були додані такі документи: декларація про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 26.06.2023; картка платника податків; квитанції; договір про надання реструктуризації (розстрочення) по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги №22210111607/02/02/00/04 від 16.06.2023, укладений між позивачем та Комунальним підприємством "Керуюча компанія обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києві" в особі Комунального концерну "Центр комунального сервісу"; угода про реструктуризацію заборгованості за договором №440016/21 від 25.02.2019 про надання послуг з постачання теплової енергії та надання послуг з постачання гарячої води від 15.06.2023, укладений між ТОВ "Євро-Реконструкція" та позивачем; свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 28.03.2002; рішення Дарницького районного суду м.Києва від 20.02.2013 у справі №2602/5195/12; рахунок на оплату послуг постачання гарячої води за травень 2023 року; рахунок на оплату послуг постачання теплової енергії за травень 2023 року; рахунок за абонентське обслуговування за травень 2023 року; рахунок за електроенергію за травень 2023 року; повідомлення-рахунок на оплату послуг за травень 2023 року; рахунок за спожитий газ за травень 2023 року; рахунок-повідомлення за утримання будинків та прибудинкової території за травень 2023 року; паспорт громадянки України - ОСОБА_2 ; паспорт громадянки України - ОСОБА_1 ; довідка про реєстрацію місця проживання; свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 17.08.2021.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду вказаних документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві було прийнято рішення від 25.07.2023, яким відмовлено у призначенні позивачу житлової субсидії з підстав наявності заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідач листом від 21.09.2023 №32062-31379/М-02/8-2600/23 повідомив позивачу про відмову у призначенні позивачу житлової субсидії з червня 2023 року з підстав наявності боргу по домогосподарству, а саме: по послузі з утримання багатоквартирного будинку у розмірі 6354,96 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві у відповідь на звернення позивача листом від 08.11.2023 №38167-37953/М-02/8-2600/23 повідомило ОСОБА_1 про те, що оскільки договір про реструктуризацію боргу по житлово-комунальним послугам було складено 16.06.2023, то право на отримання житлової субсидії позивач матиме з 01.07.2023.
Як вбачається зі службової записки Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 14.12.2023 №38636/03-16 відповідач звернувся із пропозицією до фронт-офісу Дарницького району Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно зареєструвати заяву ОСОБА_1 від 26.06.2023 №46293 для винесення рішення про призначення субсидії на неопалювальний сезон.
Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві у відповідь на звернення позивача листом від 20.12.2023 №43065-432736/М-02/8-2600/23 повідомило позивачу, що у грудні 2023 року було перереєстровано заяву позивача про призначення житлової субсидії від 26.06.2023 з бажаною датою призначення субсидії 01.05.2023.
Відповідач зазначив, що позивачу буде зроблено перерахунок житлової субсидії з травня 2023 року.
Листом від 23.01.2024 №2613-1177/М-02/8-2600/24 відповідач повідомив, що позивачу відмовлено у призначенні житлової субсидії з травня 2023 року, оскільки у складі домогосподарства або у складі сім'ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, і в цьому періоді, за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії.
Листом від 21.02.2024 №2800-030302-8/10647 відповідач повідомив, що за даними, зокрема, Державної податкової служби України, у ОСОБА_2 відсутні доходи та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у періоді, за який враховуються доходи.
Тому Головним управлінням на підставі пункту 14 Положення відмовлено позивачу у призначенні житлової субсидії з червня 2023 року.
У листі вказано, що позивач не зверталась із заявою про призначення житлової субсидії на фактично проживаючих в житловому приміщенні осіб.
Відповідач зауважив, що у разі, якщо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактично не проживають у житловому приміщенні, інформацію про даний факт необхідно зазначити в декларації про доходи та витрати осіб.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з позовною заявою до суду про визнання їх протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII “Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189).
Відповідно до частини першої-третьої статті 11 Закону №2189 при наданні житлово-комунальних послуг застосовуються державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування, встановлені законодавством.
Гранична норма витрат на управління житлом громадян, які відповідно до законодавства мають пільги або користуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Гранична норма витрат на оплату комунальних послуг для громадян, які відповідно до законодавства мають пільги або користуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Передбачені законодавством пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг виплачуються споживачу в грошовій формі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 3, 5, 7 частини першої статті 4 Закону №2189 до повноважень Кабінету Міністрів України належать: встановлення граничної норми витрат на управління житлом громадян, які відповідно до законодавства мають пільги або користуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг; встановлення граничної норми витрат на оплату комунальних послуг для громадян, які відповідно до законодавства мають пільги або користуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг; встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.
З метою спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива Кабінет Міністрів України затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій від 21.10.1995 №848 (далі - Положення №848, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Положення №848 це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій:
щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме:
- житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком;
- комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами;
- щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об'єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку;
- житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.
Пунктом 3 Положення №848 визначено, що житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку. Суми призначеної, але не виплаченої у зв'язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія, за письмовим зверненням такої особи, поданим протягом трьох місяців після смерті одержувача.
Отримання житлових субсидій не пов'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.
Положеннями пункту 4 Положення №848 передбачено право на отримання житлової субсидії громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Згідно з пунктом 5 Положення №848 житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, внеску/платежу об'єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов'язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. №1156 “Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії» (Офіційний вісник України, 1998 р., № 30, ст. 1129; 2000 р., № 5, ст. 178).
Відповідно до положень пункту 9 Положення №848 призначення житлових субсидій здійснюється:
до 30 листопада 2022 р. включно - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення);
починаючи з 1 грудня 2022 р. - органами Пенсійного фонду України.
Контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи.
Заяви про призначення та надання житлової субсидії за формою згідно з додатком 1 (далі - заява) з необхідними документами та/або відомостями приймаються від громадян:
структурними підрозділами з питань соціального захисту населення - до 30 листопада 2022 р. включно в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія);
органами Пенсійного фонду України починаючи з 1 грудня 2022 р., у тому числі у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України, засобами Порталу Дія).
Сформована та підписана електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, заява разом із декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою згідно з додатком 2 (далі - декларація) передається засобами Порталу Дія шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами Мінсоцполітики та Пенсійного фонду України до відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення/органу Пенсійного фонду України (далі - уповноважені органи).
Заяви з необхідними документами та/або відомостями також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади або військової адміністрації (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження уповноваженому органу.
Заяви з необхідними документами та/або відомостями приймаються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи.
Заяви з необхідними документами та/або відомостями (після формування електронної справи) у паперовій формі передаються уповноваженому органу не рідше ніж раз на два тижні.
Якщо рішення про призначення (відновлення) житлової субсидії приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи, такий акт складається посадовою особою виконавчого органу за зверненням громадянина та передається уповноваженому органу.
За технічної можливості заява громадянина щодо проведення обстеження матеріально-побутових умов його домогосподарства та/або фактичного місця проживання і складення відповідного акта передається органами Пенсійного фонду України виконавчим органам сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади або військовим адміністраціям.
Для складення акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/ фактичного місця проживання особи на запит виконавчих органів сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади або військових адміністрацій органами Пенсійного фонду України у п'ятиденний строк з дня його отримання подаються копії заяви та декларації такого домогосподарства.
При цьому в акті зазначаються: відомості про особу, яка звернулася за житловою субсидією (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності); адреса, за якою особа зареєстрована (задекларована)/фактично проживає (вулиця, номер будинку, номер квартири, населений пункт, район, область, поштовий індекс); відомості про осіб, зареєстрованих/задекларованих у житловому приміщенні (будинку), осіб, які фактично проживають у житловому приміщенні (будинку) (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) та родинний зв'язок (стосовно заявника); факт відключення домогосподарства від централізованого опалення (теплопостачання) та використання для обігріву житлового приміщення (будинку) побутових електроприладів; факт передання в оренду житлового приміщення (будинку), яке (який) перебуває у власності особи із складу домогосподарства або члена сім'ї особи із складу домогосподарства, зокрема житлового приміщення (будинку), на яке (який) оформлено право на спадщину; наявність у житловому приміщенні (будинку) кількох розділених особових рахунків або наявність за однією адресою кількох житлових приміщень (будинків) з розділеними особовими рахунками; відомості щодо майнового стану, додаткових джерел для існування, не зазначені громадянином у декларації. Інформація про призначені житлові субсидії вноситься уповноваженим органом до Єдиного державного реєстру отримувачів житлових субсидій.
Відповідно до підпунктів 3 та 5 пункту 14 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо:
- у складі домогосподарства або у складі сім'ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді: за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або нарахований середньомісячний сукупний дохід менше ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, стосовно яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування); або такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів (крім випадків, зазначених в абзацах дев'ятому - одинадцятому цього підпункту). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування, навчання або догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується відповідними документами, а також дні перебування за кордоном - протягом періоду воєнного стану в Україні та двох місяців після його припинення або скасування. При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб в період перебування їх за кордоном не розраховуються.
- уповноваженим органом отримано інформацію про наявність простроченої понад три місяці (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії (крім заборгованості за послугу з постачання та розподілу природного газу, що нарахована виконавцем комунальної послуги з посиланням на рішення суду щодо норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у зв'язку з приведенням об'ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов).
Відповідна норма не застосовується під час призначення субсидії громадянам на наступний період у разі, коли Мінсоцполітики не забезпечено фінансування житлових субсидій таким громадянам.
У разі коли, за даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, виконавцем послуги з постачання та розподілу природного газу всупереч рішенням зазначеної Комісії щодо заборони під час здійснення комерційних розрахунків за використаний побутовими споживачами природний газ приводити об'єми такого газу у відповідність із стандартними умовами відповідні нарахування проведено, заборгованість за таким виконавцем не враховується;
Житлова субсидія у випадку, передбаченому абзацом першим цього підпункту, призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження споживачем заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців з початку такого сезону, в іншому випадку - з місяця, що настає за тим, у якому до уповноваженого органу надійшло документальне підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження споживачем заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі).
Згідно з пунктом 24 Положення №848 житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства.
До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані та/або задекларовані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають), крім осіб, які перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян. На осіб із складу домогосподарства розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.
Абзацом другим пункту 25 Положення №848 встановлено, що доходи членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично за цією адресою не проживають, у сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Ця норма не поширюється на випадок, визначений в абзаці третьому пункту 24 цього Положення (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти, або перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян).
Пунктом 43 Положення №848 передбачено, що для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або тимчасовим посвідченням громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортним документом іноземця або документом, що посвідчує особу без громадянства, посвідкою на постійне/тимчасове проживання, посвідченням біженця або іншим документом, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), подає: заяву; декларацію; довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом уповноваженого органу у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір наймання (оренди) житла (у разі наявності); рішення суду (в разі наявності); інші документи, які не передбачені цим пунктом, але відповідно до цього Положення необхідні для розгляду питання по суті (у разі потреби).
Зазначені документи подаються структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, посадовим особам виконавчого органу, центру надання адміністративних послуг за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання), органу Пенсійного фонду України - незалежно від місця проживання.
Відповідно до пункту 50 Положення №848 для призначення житлових субсидій на запит уповноважених органів у п'ятиденний строк з дня його отримання подаються, зокрема, відомості про: доходи осіб та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійним фондом України - структурним підрозділам з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому Пенсійним фондом України та Мінсоцполітики (запит подається не пізніше 30 листопада 2022 р.); перетин державного кордону особами, у яких обов'язково зазначаються дати перетину державного кордону, - Держприкордонслужбою.
Пунктом 60 Положення №848 визначено, що уповноваженим органом протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів та отримання інформації відповідно до пункту 50 цього Положення приймається рішення про: призначення житлової субсидії; непризначення житлової субсидії (у разі, коли за результатами розрахунку житлової субсидії її розмір має нульове або від'ємне значення); відмову в призначенні житлової субсидії.
Згідно з пунктом 62 Положення №848 у разі прийняття рішення про відмову в призначенні житлової субсидії уповноважений орган повідомляє заявнику про прийняте рішення протягом трьох календарних днів з дня його прийняття. При цьому уповноважений орган інформує заявника про прийняте рішення в паперовій формі з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис із зазначенням причин відмови і порядку оскарження прийнятого рішення або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України або Портал Дія.
У період дії воєнного стану в Україні уповноважений орган може повідомляти заявнику про прийняте рішення в телефонному режимі із внесенням відповідного запису до окремого журналу реєстрації інформування заявників, в якому зазначається: номер рішення уповноваженого органу; номер телефону заявника; прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) заявника; прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) посадової особи, яка здійснювала інформування; дата та час телефонного дзвінка.
В силу вимог пункту 69 Положення №848 житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону і розраховується: на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.
Як вбачається, з матеріалів справи, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні субсидії з травня 2023 року, в якості підстави для відмови спочатку вказав про наявність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 20.12.2023 №43065-43273/М-02/8-2600/23 вбачається, що заява позивача про призначення житлової субсидії була перереєстрована для призначення позивачу з травня 2023 року субсидії.
Проте, з листа відповідача від 21.02.2024 №2800-030302-8/10647 вбачається, що при повторному розгляді вказаної заяви контролюючий орган відмовив позивачу у призначені житлової субсидії з тих підстав, що відповідно до відомостей Державної податкової служби України, у ОСОБА_2 відсутні доходи та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у періоді, за який враховуються доходи.
У позовній заяві позивач зазначила, що вона проживає сама, а її дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_4 проживають за кордоном, з приводу чого суд зазначає, що позивачем разом із заявою про призначення та надання житлової субсидії від 26.06.2023 подано декларацію про доходи і втрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, у пункті 4 розділу І якої позивач зазначив дані про осіб, які входять до складу домогосподарства, і їх зареєстроване/задеклароване місце проживання у житловому приміщені/будинку: АДРЕСА_1 , а саме:
- ОСОБА_1 (розлучена);
- ОСОБА_4 (неповнолітня);
- ОСОБА_2 (розлучена).
Отже, у вказаному розділу позивач зазначив відомості про усіх зареєстрованих осіб.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у розділі ІІІ декларації (Дані про членів сім'ї, осіб зі складу домогосподарства незалежно від реєстрації їхнього місця проживання) позивач не вказала жодних відомостей щодо членів сім'ї, які з нею проживають.
Крім того, у розділі ІІІ декларації (дані про види та суми доходів осіб, які входять до складу домогосподарства, а також членів сім'ї осіб зі складу домогосподарства незалежно від реєстрації їх місця проживання (фактичного місця проживання), інформація про які відсутня в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та реєстрації застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період (у тому числі закордонні грошові перекази) з 01.10.2022 до 31.03.2023 позивач вказала інформацію лише щодо себе, а вид доходу - пенсія у розмірі 2760,00 грн.
Отже, з вищевказаних відомостей з декларації вбачається, що позивач фактично проживає одна, про що відповідач мав бути обізнаний за наслідком аналізу декларації.
Відповідач, відмовляючи позивачу у наданні житлової субсидії, вказав на те, що у разі, якщо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактично не проживають у житловому приміщенні, інформацію про даний факт необхідно зазначити в декларації про доходи та витрати осіб.
Проте, відповідач не уточнив, в якому саме розділі декларації мають бути зазначені такі відомості.
При цьому, суд звертає увагу на те, що декларація не містить жодного розділу для зазначення відповідної інформації.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач з метою уточнення даних щодо факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з позивачкою в силу вимог пункту 50 Положення №868 мав можливість звернутися з запитами до уповноважених органів для отримання відповідної інформації щодо вказаних осіб, зокрема, щодо часу перетину ними державного кордону, тощо.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення ним відповідних дій.
Таким чином, під час вирішення питання про призначення позивачу житлової субсидії мав бути взятий факт проживання у будинку лише позивача, а сукупний дохід домогосподарства розрахований виключно з доходу ОСОБА_1 .
З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначені житлової субсидії.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне визнати протиправному відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, оформлену листом від 23.01.2024 №2613-1177/М-02/8-2600/24, у призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати житлову субсидію ОСОБА_1 з 01.05.2023 по 30.04.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може».
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість, у цій справі, повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - прийняти відповідне рішення.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2023 по 30.04.2024.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві 100000,00 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З викладеного випливає, що сам факт визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв'язок з протиправними діями відповідача.
Тобто моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов'язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі № 822/3180/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90425178) та від 04.03.2020 у справі № 815/2215/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88027776).
При цьому Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі № 815/2215/15 зазначив, що доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, позивач стверджує, що тривалі протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з огляду на його похилий вік негативно відобразились на його психологічному стані.
Водночас, суд зауважує, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували виникнення у нього розладів здоров'я, стресового стану тощо після вчинення відповідачем оскаржуваних дій, зокрема, доказів звернення до медичних установ та довідок з них з відповідними діагнозами, виписки з історії хвороби тощо.
Фактично, доводи позивача зводяться виключно до тверджень про заподіяння йому відповідачем моральних страждань, однак жодного доказу в обґрунтування цих тверджень позивач не надає.
На переконання суду не є достатнім лише тверджень позивача про завдання йому моральної шкоди для задоволення відповідної вимоги. Позивач обов'язково має надати суду докази наявності заподіяної йому відповідачем моральної шкоди, а також обґрунтувати її розмір, оскільки у протилежному випадку існує загроза зловживань процесуальними правами у вигляді заявлення позивачами безпідставних та необґрунтованих вимог про стягнення моральної шкоди лише з посиланням на допущення відповідачем протиправної бездіяльності, та без надання доказів завдання такою бездіяльністю втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань.
Наведене, у свою чергу, суперечитиме положенням частини першої статті 77 КАС України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому суд зауважує, що згідно з частиною другою цієї ж статті на відповідача лише покладено обов'язок по доведенню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, а тому саме позивач має довести суду факт заподіяння йому моральної шкоди поведінкою відповідача.
Суд також звертає увагу позивача на положення частини першої статті 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Засади змагальності покладають на позивача обов'язок довести суду правомірність вимог, викладених у позовній заяві, зокрема, у даному випадку, щодо заподіяння моральної шкоди.
Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди відсутні.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, оформлену листом від 23.01.2024 №2613-1177/М-02/8-2600/24, у призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити ОСОБА_1 житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2023 по 30.04.2024.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.